Д. Назім: профільна освіта. Місія нездійсненна?

Автор: Денис Назім, керівник освітнього проекту «FM School».

Як відомо, згідно Закону України «Про освіту», до 2022 року буде поступово відбуватися реформування мережі закладів освіти.

Деякі школи стануть закладами освіти I – II ступенів (гімназія), деякі закладами освіти I – II ступенів (ліцей). Гімназія – навчання до 9 класу включно, ліцей – профільна старша школа (10 – 12 класи) з поглибленим вивченням деяких предметів.

Реформування мережі закладів освіти передбачає перехід учнів на конкурсній основі в інші навчальні заклади для здобуття профільної середньої освіти. І тут постає питання, яким чином буде відбуватись чи вже відбувся цей поділ.

Візьмемо, як приклад, Перспективний план розвитку мережі закладів загальної середньої освіти Дніпровського району м. Києва.

Зверну Вашу увагу на школи №31 та №120, які є з поглибленим вивченням предметів природничо – математичного циклу. У плані зазначено, що ці навчальні заклади з 2020/2021 н. р. не здійснюють набір до 10-х класів. У той же самий час стаття 12 Закону України «Про освіту» передбачає, що повна загальна середня освіта досягає своєї мети шляхом формування в тому числі ключової МАТЕМАТИЧНОЇ компетентності. У пріоритетах уряду є збільшення обсягів державного замовлення для ВНЗ за деякими галузями знань.

Більшість напрямків передбачає володіння абітурієнтів знаннями з природничо – математичних дисциплін саме на профільному рівні. Вже не кажучи про прогнози, які стосуються незворотної трансформації світової економіки, нової промислової революції, виникнення абсолютно нового типу промислового виробництва тощо.

Тобто реформування мережі шкіл лише в Дніпровському районі, яке позбавляє ці дві спеціалізовані школи здійснювати право набору до профільної старшої школи, зменшує потенційну та кількісну можливість учнів не лише оволодіти математичною компетентністю в повному обсязі, а й зменшує шанси учнів на продовження навчання за перспективними напрямками.

Це не реформа, націлена на отримання системою освіти новоякісного стану завдяки фундаментально іншій, ніж стара, структурі мережі закладів. Це всього лише імітація відповіді на виклики часу щодо потреби у профільно організованому змісті освіти старшокласників на основі їх особистих освітніх пріоритетів та спроможності.

Або освітянський менеджмент не вважає за потрібне враховувати неминучі спроби спотворити новий проектний задум і наперед тому виставити адекватні нормативно-інституційні запобіжники. Мовляв, це не «царська справа», хай там на місцях розбираються самі між собою. Або… Список можна продовжити.

Будемо чекати ще *надцять років? Чи спостерігати за четвертою промисловою революцією лише поглядом?