Ігор Лікарчук: про «насоси» й «грамофони» в освіті

Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально-методичного центру забезпечення якості освіти.

У новорічні дні, користуючись тим, що погода не дуже сприяла спілкуванню з природою, а святкувати з келихом у руках, не відриваючись від нього, я не вмію, то перечитав працю відомого психолога ХХ століття Льва Виготського «Психология и учитель».

І зробив висновок, що праця, написана в 1910 році, цілком і повністю характеризує сьогоднішнього учителя. І не лише характеризує.

Автор обгрунтовує те, як повинна змінитися вчительська праця. Між іншим, ці поради абсолютно актуальні й сьогодні. Ось лише одна цитата: «На долю учителя выпадает новая ответственная роль. Ему предстоит сделаться организатором той социальной среды, которая является единственным воспитательным фактором. Там, где он выступает в роли простого насоса, накачивающего учеников знаниями, он с успехом может быть заменен учебником, словарем, картой, экскурсией. Когда учитель читает лекцию или объясняет урок, он только отчасти выступает в роли учителя: именно в той, в которой устанавливает отношение ребенка к воздействующим на него элементам среды. Там же, где он просто излагает готовое, он перестает быть учителем».

Або ще одна цитата: «Величайшая опасность, связанная с учительской психологией, заключается в том, что в личности учителя начинает преобладать вторая сторона. Учитель начинает себя чувствовать в роли орудия воспитания, в роли граммофона, не имеющего своего голоса и пою­щего то, что подсказывает пластинка».

Якими ж ми є манкуртами, якщо за пошуком реформаторських ідей спрямовуємо свої погляди лише до закордону, забуваючи про вітчизняний досвід і практику.

Дуже раджу творчим педагогам і освітнім керівникам прочитати цю працю. У вас відкриються очі... На насоси й грамофони...

Оригінал