О. Мірошниченко: патріотизм – не набір готових рецептів

Любов до землі чи мови не виховується за рекомендаціями МОН за рецептами радянського зразка

О. Мірошниченко: патріотизм – не набір готових рецептів

Автор: Олександр Мірошниченко, актор, режисер, драматург.

Важливе

Весь час повторюється. З підручника в підручник переходить. З промови у промову кочує. І сприймається як обов’язковість. І начебто в стані війни – річ правильна. Але якщо це щиро, а не за обов’язком та посадовими інструкціями. А тут все формально. І вкотре здригаюсь, коли чую оце: «Потрібно виховувати в учнях патріотизм!»

Не треба, панове педагоги! В усякому разі так, як це роблять в більшості наших шкіл. Прапор та вишиванка – це лише частини декору школи, якщо не щиро, а за наказом Міністерства. І гімн – лише музичний твір, не дуже зрозумілий дітям, – якщо за методичними рекомендаціями.

І всі ці плакати-стінгазети з графомансько-саморобними віршами про «лани широкі» та «небо безмежне». Ви справді вважаєте, що діти завдяки цій наочній агітації почнуть більше любити Україну?

Ми кому брешемо? Перед ким вигляд робимо? Вся ця псевдо патріотична фальш підручників. Всі ці нескінченні заклики любити Батьківщину. Це для чого? Для «галочки» в навчальному плані? За старими рецептами радянського зразка. Тільки поміняли в тексті СРСР на Україну. З тим же фальшиво-пафосним виразом обличчя.

І точнісінько так вже нові учні смикають сусідок за хвостики під час виконання гімну. Не тому, що вони такі погані. Просто патріотизм – не набір готових рецептів. І любов до землі чи мови не виховується за міністерськими рекомендаціями.

Може, час просто подивитись на все це чесно? І фальш назвати фальшем. Брехню - брехнею. А формальність - формальністю. І перестати бути патріотами в чітко обмежених методичками рамках і виключно в навчальний час.

Бо це надважливо, якщо щиро і від серця. І надшкідливо, якщо виключно за посадовими обов’язками…

Оригінал

Освіта.ua
03.05.2017

Популярні блоги
І. Совсун: як надовго ще вистачить запалу учителів? Існує гігантська прірва між переможцями світових олімпіад і базовим рівнем українських шкіл
Тетяна Сердечна: зарплати у вчителів мають бути різні Є шанс, що колись держава буде в змозі оплачувати роботу людей, які працюють із її майбутнім
І. Лікарчук: замість виховання – шароварщина і звіти Виховної роботи як системи формування людини вже давно немає, а є гам, шум, тріскотня
О. Сидоренко: як ставитись до репетиторів-двохсотбальників? Показником високої кваліфікації педагога є успішність його учнів, у тому числі за результатами ЗНО
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
гість
Питання простіше. Чи можуть раби бути патріотами? Чому ми у більшості раби? За який кілограм гречки продамося? І чи потрібні патріоти владі?
Tet-a-tet
Погоджуюся з шановним автором, пора вже речі називати своїми іменами. Ми так довго боялися називати Росію не дружньою країною, що отримали Донбас і Крим. А були би чеснішими, може б того і не сталося. Щоб почати говорити правду потрібно позбутися психології раба, а як це зробити за такий короткий строк( всього 25 років), коли цю психологію нам насаджували, а ми часто самі приймали, сотнями років? Патріотизм - це якість, яка передається людині з материнським молоком, а зараз все частіше дітей готують штучним кормом. Може в цьому причина?