Osvita.ua Середня освіта Реформа середньої освіти Українській освіті потрібна евтаназія
Українській освіті потрібна евтаназія

Потрібна швидка смерть абсолютно безнадійної, заіржавілої, допотопно-ієрархічної махіни

Українській освіті потрібна евтаназія

Як мені «подобаються» терміни, на кшталт «реанімаційний пакет реформ» (щойно прочитав чергову Заяву експертів ініціативи Освіта «Реанімаційного пакета реформ»…).

У тисячний раз наголошую: українській системі освіти реанімація не потрібна, потрібна евтаназія (грец. ευ — добре, θάνατος — смерть)! Причому потрібна саме активна евтаназія, яка б викликала швидку смерть абсолютно безнадійної, заіржавілої допотопно-ієрархічної махіни.

Освітянські динозаври мають вимерти, бо «метеорит» (у вигляді цифрової революції, запиту на індивідуалізацію…) уже врізався в Землю.

«Апарат штучного дихання» лише продовжить агонію системи. Удосконалення поганого зробить стан справ ще гіршим.

Усвідомлення громадською думкою сьогоднішнього стану освіти як проблеми не відповідає ні її масштабам, ні загрозам, які вона нам несе. Сталася катастрофа («Титанік» старої освіти з пропоротим корпусом ось-ось потоне), а ми продовжуємо вирішувати проблеми.

Згадаймо, коли цей найсучасніший і, як здавалось його творцям, не тонучий корабель «Титанік» наштовхнувся на айсберг, його капітан і команда сприйняли це як проблему. Тільки тоді, коли судно почало стрімко йти на дно, всі зрозуміли, що сталась катастрофа, що слід негайно спускати шлюпки і рятувати людей. Якщо б екіпаж судна з перших хвилин після зіткнення не марнував час на малоефективні потуги, спрямовані на те, щоб вирішити набір проблем, а зміг вчасно об’єктивно оцінити реальність, можна було б мінімізувати кількість жертв. Тож, спосіб дії у ситуації катастрофи інший, ніж у ситуації, коли слід вирішувати проблеми.

У випадку з нашою пострадянською системою шкільної освіти ми теж змарнували час на вирішення проблем і таки дочекались, коли вона остаточно розбилась об «айсберг» фінансово-економічних негараздів і почала «тонути» під тиском «баласту» стереотипів минулого у «морі» сучасних завдань. Сьогодні нам треба втокмачити собі в голову одну аксіому: врятувати пострадянську модель шкільної освіти неможливо і непотрібно, тому слід припинити латати безнадійно тонуче судно, негайно спускати «шлюпки» і гребти до нових, маловідомих берегів сучасної освіти.

Звісно, у випадку, коли нинішня ситуація в освіті нагадує тонучий корабель над яким лунає: «Рятуйся, хто може!», не доречно бомбардувати екіпаж або пасажирів шлюпок циркулярами чи вимагати звітів про кількість врятованих...

Перш за все у нашому суспільстві має з’явитись спільне бачення, що таке школа і що таке університет. Адже досі панує примітивізоване уявлення про навчальний заклад як про будівлю з навчальним обладнанням. Школа, це не стіни, це скоріше стиль навчання, атмосфера пізнання світу, певне мотиваційне поле… Університет - це місце наукового пошуку, адже саме навколо науки і організовується сучасне університетське навчання.

На заваді змінам в освіті перш за все стоять наступні фактори:

  • Відсутність розуміння майбутнього освіти.
  • Відсутність стратегії розвитку (є похідним від першого).
  • Відсутність перспективного планування (є похідним від другого).
  • Відсутність системних підходів (є наслідком трьох попередніх).

На жаль, глибина аналізу процесів, які відбуваються в освітній сфері України часто знаходиться на рівні відомої фрази: «вітер з’являється тому, що гілки дерев ворушаться». Наприклад, ми звикли пояснювати усі наші негаразди однією причиною: немає грошей! Коли ж гроші (комп’ютери, нові підручники тощо) з’являються, а нічого на краще не змінюється, доводиться пересвідчуватись, що саме про нас казав свою відому фразу популярний персонаж мультфільмів Кіт Матроскін: «У нас средств хватает, у нас ума не хватает».

Нам не треба будувати «школу як школу», бо так ми ніколи не наздоженемо Європу. Слід відразу ж діяти наввипередки, взявшись за побудову «школи, яка не школа». Звісно, для цього нам потрібна філософія мрії і націленість на прорив, амбітна мета (збудувати найкращу в світі шкільну освіту) і сміливе футуристичне бачення.

Уявіть собі заголовки провідних світових медіа: «Україна стала першою в світі країною, яка відмовилась від класно-урочної системи», «Індивідуальні освітні траєкторії замість державних програм», «Школи без уроків і дзвінків», «Українські діти самі планують власну освіту»...

Якщо ми візьмемо курс на створення «школи, яка не школа», ми, наприклад, замість того, щоб тупо витратити кошти на обладнання вчорашнього дня для опорних шкіл, краще візьмемось за створення творчих лабораторій в школах (шкільних «мейкерспейсів», англ. makerspaces). Це простори, де можна винаходити, пробувати, тестувати, працювати над проектами, вчитися працювати в команді, вирішувати проблеми і розвивати інші навички, необхідні для кар'єри і життя.

Зараз конкурс із створення таких шкільних makerspaces запустив Департамент образования США: http://www.ctemakeoverchallenge.com/.

Чи займемось перевинайденням професії вчитель з тим, щоб нинішні «урокодавці» перевчились на фахівців з індивідуальної педагогічної підтримки, e-learning та з управління знаннями (knowledge management). Будемо орієнтуватись на побудову найкращої в світі шкільної освіти, яку ми, за прикладом фінів, зробимо головним експортним товаром країни. У цьому випадку вже через 5-10 років буде і у нас Future Learning Ukraine (Див., що це таке тут Future Learning Finland http://www.eduexport.fi/therole-of-flf).

Щоб усе це стало можливим давайте разом шукати відповідь на наступні виклики та проблеми, які постають перед шкільною освітою:

1. Як створити школу, яка НЕ школа? (Традиційна класно-урочна система організації шкільної освіти віджила свій вік, усі наші спроби її зберегти чи «модернізувати» призводять лише до поглиблення «освітньої  катастрофи», змарнованого нашими дітьми часу у розтягнутій на дванадцять років початкової школи).

2. Як вчити дітей, які сидять спиною до вчителя? (У епоху інформаційних технологій дитина сидить обличчям до монітора комп’ютера, тож вчителеві доводиться опановувати принципово іншу роль фасилітатора, тьютора, керівника проектів тощо).

3. Як навчати учнів ще не існуючим знанням? (У час миттєвого старіння знань, особливо важливою стає переорієнтація на здобуття метазнань, знань про здобуття знань).

4. Як забезпечити необхідну різноманітність освітнього середовища школи та надати учням реальну можливість здійснювати свідомий вибір змісту власної освіти? (Досі зміст освіти дитини визначають ще до того, як вона переступить поріг школи, а навчання у школі організовують за принципом радянського «общепита»: їж, що дають!).

5. Як створити систему індивідуального педагогічного супроводу руху учнів за індивідуальними освітніми траєкторіями?

6. Як одночасно плекати українця і громадянина світу? (У епоху глобалізації саме глобальні підходи до освіти мають поєднуватись з національно-патріотичним вихованням, етнопедагогікою…)

7. Як керувати школою не керуючи нею? (хорошою школою не можна і не треба керувати, вона сама знає що робити, тож має відбутись перехід від зовнішнього управління до школобазованого менеджменту та лідерства).

8. Як реформувати освіту в інтересах ще не народжених дітей? (З огляду на надзвичайний консерватизм освітньої сфери ми маємо бути свідомі того, що започатковані зараз реформи можуть дати позитивний ефект лише через 10-20 років, тож вони мають бути адекватними освітнім потребам наступного покоління українців, покоління Z, яке переступить поріг школи у 20-30-х роках).

9. Як йти поверх бар’єрів з тим, щоб навіть в умовах існуючих освітніх реалій зробити хоч щось в інтересах наших дітей? (Реальний поступ до дитиноцентрованої освіти вимагає навіть не вміння обходити чи ламати бар’єри, що є надто енерговитратною справою, а саме вміння йти поверх бар’єрів, навіть під вогнем критики, нерозуміння чи спротиву).

10. Як «роздержавити» державну школу з тим, щоб виконати вкрай актуальне для посттоталітарного суспільства завдання «повернути школу народу»? (Завдання повернути народові школу, яка «переживає епоху страшного розвалу», було сформульовано ще дореволюційним часописом «Школа і життя». Головна причина цього занепаду у «загарбанні школи державою»).

Після революції гідності у нас відкрилось «вікно можливостей» для відходу від звичних методів бюрократичного жорстко централізованого управляння освітою. Та ми злякались змін, бо практика двох десятиліть показала що, якщо вони є, то лише на гірше. Зараз «вікно можливостей»  майже зачинено, але є ще останній шанс…

Шанс, яким ми скористаємось, якщо зрештою, навчимось уникати типово української ментальної моделі поведінки, яка як правило, має такі домінанти на основних етапах процесу здійснення змін:

  • 1. «З цього нічого не вийде!»
  • 2. «А чого це я!?»
  • 3. «Якось воно буде…»
  • 4. «А я ж казав...»

* Термін «евтаназія» вперше вжив Ф. Бекон ще в XVII ст. для визначення «легкої смерті». Папа Іван Павло ІІ дав таке визначення цього терміну: «Евтаназія — це дія або бездіяльність, що за своєю природою чи наміром виконавця спричиняє смерть з метою уникнути будь-якого страждання».

Віктор Громовий, портал Освітня Політика.

Освіта.ua
25.03.2016

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Олексій
Метод школи Саммерхілл - є вирішенням. Саммерхілл - виховання Свободою, автор Александр Нілл
Nata_o
>>Чи займемось перевинайденням професії вчитель з тим, щоб нинішні «урокодавці» перевчились на фахівців з індивідуальної педагогічної підтримки, e-learning та з управління знаннями (knowledge management). Зараз вивчаю можливості цифрових технологій, які можна було б застосувати в освіті. Днями запустив сайт, на якому можна практикувати українську мову webpen.com.ua Знайшов ще декілька технологій, які легко освоїти, і можна залучати вчителів до цієї роботи. Та як завжди - час...
учитель-Львів
Самий правильний підхід це - єдиний стандарт середньої освіти. Так звана гуманітарна профілізація ще гірше все заводить у глухий кут. Всі живуть в ілюзії кращого життя навіть не осмислюючи факт реальності. Нівечення освіти це планомірний крок керівників, які живуть тільки потребами хабарів, а не зовсім реальними підходами до розвитку освіти. Якщо відкинути власні потреби, з часом з`являться логічні і правильні стремління щось змінювати.
L
Евтаназія потрібна системі освіти? Звичайно. А ще, що набагато важливіше, евтаназія потрібна батькам і їх дітям. Всі так наївно вважають, що суспільство взагалі готове до якихось змін? І що їх дітей взагалі хочеться учити? З їх рівнем вихованості, самостійності? Чи ви з учнями середніх і старших класів не спілкувалися? Серйозно? В нас говорять учителям як мотивувати дітей вчитись. Як мотивувати батьків мотивувати дітей вчитись. Як мотивувати систему освіти мотивувати батьків мотивувати дітей. Ще додамо учителя у цей ланцюжок абсурду. Навчання- це не односторонній процес. Сім’я має розуміти необхідність освіти і виховувати дітей відповідно, а не розвалитись на дивані і чекати, коли це за них хтось буде робити. Країна імбецилів же ж.
kvp1248
Не треба чіпати школу, вона сама відімре без втручання. Цифровий метеорит привів до того, що в епоху інформаційного вибуху вчитись мають всі, а не тільки діти. Реформи необхідно почати з університетів. Якщо це дійсно місце для наукового пошуку, то настає час для залучення всього суспільства. Перед дзеркалом бездни нескінченності всі рівні, всі мають свій шанс…. Сучасні технології дають можливість фермеру без вищої освіти виростити персики без курчавості не гіршими, ніж це зробить доктор біологічних наук. Епоха генія Пушкіна, на якого працювали сотні кріпосних проходить. Вчені мають стати центром генерування нової інформації. Для цього можна почати з простих лекції в провінції, потім це приведе до створення живої мережі активного обміну інформацією між центром та периферією. Спочатку це буде потік в одну сторону, але з часом ….
docent
Проблема дійсно існує, але діагноз не вірний. Мертвий евтаназії не потребує. Насьогодні існують заклади з ознаками освітніх, де деякі працівники всупереч системі стараються чомусь навчити дітей. Біда в тому, що на зміни нема попиту в суспільстві. Всіх все влаштовує або майже всіх.
Владимир
В чем минус системы ? Направленность на ЗНО, а не на знания ученика.
это Вы придумал?
Для Владимир: для РАЗУМНОГО учителя и ученика вся их деятельность направлена на получение учеником крепких ЗНАНИЙ. А ЗНО всего лишь ими используется как проверка системности работы и возможностей организма к ней. Вот и всё. А подобные увещевания несут те, кто неспособен вести детей, а не маниь их пряником
Александр Македонский
Какая проверка системности работы, клоун? Сравни ДПА для 11х классов по английскому и ЗНО... Почему ЗНО не соответствует по сложности уровню ДПА? Ты в школе хотя бы работал?
Коментувати
Батько
Українська педагогічна школа одна з найкращих у світі. Яскраві представники Ушинський, Русова, Макаренко, Сухомлинський. Безумовно змінюється світ. Можливо треба шукати нові методи і форми роботи. Але, як методом проектів, а не ігровими формами навчання можна навчити читати, писати, рахувати у початкових класах (приклади можу продовжувати). Тому товариш Громовий, який теж отримав радянську освіту користується принципом "весь мир насильем мы разрушим до основанья, а затем....". Забувся, що кожен вчитель має право обирати різні форми і методи навчання. На жаль пострадянська українська система управління освітою є вертикальною (часто керують ті хто не працював у школі жодного дня (наприклад заступник міністра освіти пані Совсун) "я начальник ти дурак". Потрібна система управління освіти горизонтальна, яка побудована на принципах поваги, довіри (директор-вчитель-учень). Це для початку.
Петро
Евтаназія дійсно потрібна, але не українській освіті, а органам управління освітою в Україні, починаючи з МОН.
Голосzнароду
Большинству учителей и администраторов в образовании нравится такая школа, какая она есть сегодня, и ее они хотят заморозить и сохранить, потому что считают лучшей из оптимальных для себя любимых, другой модели школы они просто не способны представить, как и динозавры не могли представить тот астероид, который стер их с лица земли.
крок до прогресу
Аби всі чинуші визначились:чи евтаназія рідній Батьківщині разом з освітою, чи коників і лего вирізати з дерева-хобзей мабуть у Польщі таке побачив, чи просом дітям гратися на печі. Надоїло вже дивитись на нікчемні нульові потуги моновців і баригів з кабміну, які вже не знають, що продати, щоб знайти кошти.
Петро
"Відсутність розуміння майбутнього освіти. Відсутність стратегії розвитку (є похідним від першого). Відсутність перспективного планування (є похідним від другого). Відсутність системних підходів (є наслідком трьох попередніх)" - в автора статті - саме ці фактори стали причиною висновку про те, що "Українській освіті потрібна евтаназія".
предыдущие слова о том, ЧТО НЕОБХОДИМО украинскому образованию в первую очередь
,а уж после - всё остальное. Будут ЗНАЮЩИЕ, будет ДЕЛО. А так - поговорили и разошлись, не забыв при этом суточные получить
интересно в практически самом начале.Кстати, и о сторостах немного...Так,к слову...тем,кто уповает на старост(по недочитыванию ДОКУМЕНТОВукраинскому о
ЗНАЮЩИЕ,умеющие ДУМАТЬ,умеющие ВИДЕТЬ дальше собственного кошелька и носа люди.Когда читаешь сто лет известные факты, и читаешь РЕАКЦИЮ руководящего состава различных уровней на это, то становится сперва очень смешно (НОВОЕ введение - ржачно),а после становится СТРАШНО.Ребята,прежде чем что-о делать ИЗУЧИТЬ ОСНОВЫ СЛЕДУЕТ.А уж после ваять...
Principal
"Вони", за своїми чиновницькими розуміннями, "спускають" нам всіляку різну трахамуть, а ми, фактично, нмагаємось в цих "драґлях" (киселе или холодце) організувати можливо продуктивний навчально-виховний процес. І так виглядає, що в найближчому (років так на наступні 25-ть) майбутньому, нічого не зміниться. "Академічні інститути", "тендери на підручники", "держзамовлення на програми", "зручна звітність", "централізація ІТ"... Багато чого є, "друже Гораціо", що годує нашого чинушу!
VALENTINA
Cтаж работы более 30 из них - директором школы 14. согласна с тем, что надо проводить изменения и причем глобальные в нашей системе т.к. убедилась на собственном опыте, что урок. проведенный за одним столом с детьми в форме беседы не для показа) приносит и мне и детям больше удовольствия и пользы, чем обычный по форме. Я считаю себя самым счастливым учителем когда на таких уроках дети не замечают звонка с урока или удивляются тому, что урок "как-то быстро закончился’А разве не надоело ли всем учителям"постійні вказівки"? Какое там творчество и работа по интересам детей! Есть программа и еще сверху тридцать три указания! Надо чтобы УЧИТЕЛЯ УСЛЫШАЛИ и на счет программы и на счет безобразных учебников! А нам дневки надо проверять (книга контроля существует) и чтоб структура урока соблюдалась и т.д. и т.п. Какое там творчество и свобода действий для детей и для учителей!!! Ну и последнее - сделать надо зарплату достойную и тогда наши учителя сделают украинское образование самым лучшим в мире.Поверьте...
интересно в практически самом начале.Кстати, и о сторостах немного...Так,к слову...тем,кто уповает на старост(по недочитыванию ДОКУМЕНТОВ
https://www.youtube.com/watch?v=TRD0YRKHt58 текст которткий - лабуду попишу,чтобы ссылка пошла,да и
Тётя Мотя
Блудословие, демагогия! Строить новую школу - ДА! Но зачем? По мнению автора статьи, чтобы быть "впереди планеты всей"? Разрушить легче всего, да особо и разрушать-то уже нечего, а ЧТО и КАК строить?
Громовому
Правоохранительную систему уже умертвили. Автор незнаком со статистикой правонарушений после этого? Уже все умертвили, результат только плачевный. Трепачи
Прибічнику
Нет,стаж+умение мыслить и видеть,что позволяет людям видеть проблему в комплексе и изнутри=реальной возможности проектировать систему.А вот отсутствие подобного опыта реальной жизни(реальной,а не рафинированной)не способно позволить человеку ВИДЕТЬ проблемы системы ни изнутри,ни снаружи.Желание:"сделайте мне так"очень хорошее.Кое-ко из коллег,с подобным желанием,попадали в структуры,гдеРЕАЛЬНОбылаВОЗМОЖНОСТЬ ДЕЙСТВОВАТЬ.Но,кроме слёз:"А что я могу,они даже НЕ слушают"(те,кто имеет РЕАЛЬНОЕ влияние)останавливались в движении вперёд.Пан Виктор имел ВЛИЯНИЕ на МОН в качестве консультанта.Это так же говорит о многом.ОЧень многие,стремящиеся создавать проект,имеют возможность влиять на точку зрения представителей МОН,но пока это влияние на уровне...Да,а на каком уровне оно?Вероятно на уровне разговоров и улыбок.НИКО не даст разогнать методкабинеты и иже с ними,поскольку ЗА этими людьми стоят другие,которые всё же,как-то живут с этого,и...А КУДА разогнать то?на майдан?А эти пойдут
продолжу
а ЭТИ пойдут,когда им заплатят, и организуют,поскольку - умеют.А те,кто проплатит,те найдутся.Ведь сейчас ситуация,близкая к ситуации 17 года прошлого века+ситуация,в чём-то сравнимая с ситуацией Богдана Хмельницкого (два года назад...),в смысле - ей продолжения, но на ином коммуникативном уровне...Молодые-незаангажированные?Их НИКТО слушать не станет,поскольку,как Вы понимаете, место сидения (место нахождения ближе к центру) определяет СИЛУ влияния слови (точки зрения)-это общечеловеческая практика жизни и её никоим образом нельзя исключать.
Коментувати

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!