Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Система освіти Фінляндії

Система освіти Фінляндії

Основна мета освітньої політики Фінляндії полягає в наданні громадянам рівних можливостей у здобуванні освіти, незалежно від віку, місця проживання, майнового стану, статі або рідної мови

Дошкільна, молодша шкільна, середня та вища освіта є, у принципі, безкоштовною: навчання, соціальне забезпечення, харчування у школах безоплатні на всіх рівнях, так само як і підручники та навчальні матеріали для початкової та середньої школи. У середній школі транспортування учнів до та від школи також забезпечується навчальним закладом.

Фінська система освіти ставить за мету забезпечення достатньо високого рівня навчальних досягнень та обізнаності всього населення. Принцип довічного навчання - можливість вчитися в будь-якому віці - охоплює всі ступені освіти, з початкового навчання до освіти дорослих. У 1998 році частка витрат суспільства на освіту склала 6,2 % валового національного продукту Фінляндії (у середньому по країнах ОЕСР - 5,3 %).

ДОШКІЛЬНА ОСВІТА

Проблеми фінської дошкільної освіти постійно знаходяться у фокусі суспільної дискусії, основне питання якої «Як зробити перехід дитини до школи безболісним?».

Фінська шкільна система фактично не має дитячих садків, але дошкільне навчання проводиться у школах і в денних центрах турботи. Дошкільне навчання - це освіта за рік до того, як діти починають ходити в загальноосвітню школу. Мета полягає в тому, щоби підсилити дитячу здатність до навчання. На практиці дітям викладають нові предмети та прищеплюють нові навички через гру. У Фінляндії існує закон, який вимагає, щоб усі муніципалітети забезпечили безкоштовне дошкільне навчання всім дітям у віці шести років, але участь у такому навчанні є добровільною. Більшість шестирічних дітей тепер відвідують центри денної опіки (дитячі садки) чи невеликі сімейні групи денного піклування у приватних будинках, які працюють за розумну оплату залежно від доходів батьків. Усі шестилітки отримали право на безкоштовне навчання з 2001 року. Кожен місцевий управлінський орган може вирішувати питання організації дошкільного навчання у школах, дитсадках чи приватних будинках згідно з Актом про дитячу денну опіку (1973) або в інших підпорядкованих для цього установах. У 2003 році 98 % шестиліток відвідували заклади дошкільної освіти.

Роль дошкільної освіти

Дошкільна освіта Фінляндії будується на головних суспільних цінностях, які обумовлені в національному законодавстві та міжнародних деклараціях, рекомендаціях або договорах, що прагнуть захистити права людини та життєздатність земної кулі. Роль дошкільної освіти полягає у сприянні розвитку дітей як особистостей та духовно відповідальних членів суспільства, указуючи їм на відповідні вчинки згідно із загальноприйнятими правилами й оцінкою інших людей.

Провідна роль у дошкільній освіті полягає в дитячому зростанні, розвитку та навчальних можливостях, яка підтримує та наставляє фізично, психологічно, соціально, пізнавально й емоційно та попереджує будь-які труднощі, що можуть виникнути. Це дуже важливо для зміцнення дитячого здорового почуття самоповаги за допомогою позитивних навчальних вражень і забезпечує можливості для різних взаємодій з іншими людьми. Дитячий світ вражень повинен збагачуватись, і він має бути знайдений за допомогою нових сфер інтересів. Дошкільна освіта Фінляндії також бере до уваги спеціальні потреби дівчаток і хлопчиків.

Рання дитяча освіта та піклування, дошкільна освіта та базова освіта об'єднані в одне ціле у відповідності до періодів дитячого розвитку.

У досягненні кінцевих цілей вихователем та батьки беруть солідарну відповідальність за постійну співучасть у дошкільній освіті.

Головні цілі та зміст дошкільної освіти

Мета фінської дошкільної освіти визначається можливостями розвитку та навчальним потенціалом кожної дитини індивідуально, з одного боку, та потребами суспільства, з іншого. Тому серед завдань дошкільної освіти визначаються такі:

  • дитячу позитивну самооцінку необхідно підсилювати, і їх уміння вчитись буде розвиватися. Вони будуть засвоювати базові вміння, знання та можливості з різних сфер навчання у відповідності з їх віком і потребами. Навчання через гру є дуже важливим, бо діти будуть учитись розуміти важливість рівноправних груп у навчанні. Вони збережуть радість від ентузіазму до навчання та зустрінуть нові навчальні проблеми сміливо і творчо;
  • діти вчитимуться, як розмірковувати над тим, що є погано, а що ні. Їх дії як відповідальних членів суспільства будуть підсилюватись. Вони будуть дотримуватись, правил співіснування та передавати їх іншим, засвоять норми суспільства і зрозуміють їх важливість як частини щоденного життя, навчаться контролювати себе краще та боротися зі щоденними ситуаціями, розуміти рівність і сприймати різноманітність людей. Вони навчаться, як зберігати здоров'я та достаток у відповідності з їх віком;
  • дитяча мовознавча та культурна особистість, їх можливості виражати себе по-різному повинні підсилюватись і розвиватись. Вони ознайомлюватимуться з різними формами мистецтва, місцевими та загальнокультурними традиціями;
  • діти повинні цікавитися природою та залежністю людини від неї, бути відповідальними за природу та створене людьми середовище.

Дошкільна освіта у Фінляндії базується на інтеграції. Зміст інтегративної освіти забезпечується темами, пов'язаними зі сферою дитячого життя, з одного боку, та змісту дитячих поглядів на світ, з іншого. Цілі інтегративної освіти сумісно договірні та визнані суспільством, у якому живуть діти.

Різноманітність інтеграції можна побачити в тім, що у плануванні беруться до уваги різні галузі знань і розглядаються як частина обраної теми. Вибір тематичних модулів має за мету залучення дітей до планування занять.

Оброблення досвіду та інформації у взаємодії з дорослими та дітьми в різних напрямах формує провідну складову навчання. Діючі методи визначаються завданнями та результатами освіти. Інше використання методів роботи передбачає отримання різного досвіду і навичок із предметів. Через зміст галузей знань у дошкільній освіті діти розширюють свій кругозір і розкриваються як особистості. Поділ дошкільної освіти на предмети скеровується вчителем.

Реалізація дошкільної освіти

Навчання в дошкільній освіті Фінляндії є активним і цільовим процесом, який базується на структурі попередньо набутих знань, і постійно залучає дітей до вирішення проблем. Таким чином, знання не можуть бути прямо передані дітям через навчання, але самі вихованці можуть породжувати нові ідеї на базі раніше засвоєних і нової інформації. Навчання здійснюється через взаємодію між навчальним матеріалом, раніше сформованими знаннями та міркуваннями. Діти працюють як фронтально, так і у групах, що надає можливості для розвитку їхнього мислення й уяви.

Виховне середовище

Виховне середовище в дошкільній освіті спирається на фізичне, психологічне, соціальне, пізнавальне та емоційне оточення, у якому ця діяльність здійснюється. Невід'ємні фактори виховного середовища включають взаємодію між вихователем і дитиною, між вихованцями, а також різні функціональні методи та навчальні завдання.

Виховне середовище стимулює дитячу допитливість, інтерес і навчальну мотивацію та сприяє їх активності. Це основа дитячого зростання й уміння давати оцінку своїм власним діям, що забезпечується можливостями грати, іншими діяльностями та гармонічними видами діяльності.

Домінуюча атмосфера у виховному середовищі повинна бути веселою, відкритою та повільною. Інструменти та робочі матеріали допомагають дитині стати членом сучасного інформаційного суспільства. Виховне середовище має бути здоровим і в різних напрямах допомагати дитячій безпеці та надійності.

У спільній роботі з батьками, та дітьми вихователь планує, забезпечує й визначає такі види діяльності, які ведуть до розвитку дитячих емоцій, умінь і знань, і розширює інтереси дитини.

Методи роботи

Учитель спрямовує дітей на усвідомлення їх навчання й розуміння того, що вони самі можуть впливати на власний успіх у навчанні, а також залучає до експериментів, досліджень, активної співучасті у розв'язанні проблем у взаємодії з дорослими та іншими дітьми. Відправною точкою дитячих досліджень є явища та події, які близько пов'язані із середовищем життя дітей та з їх набутим досвідом. Діти тренуються розмірковувати над причиною взаємозв'язків і робити висновки. Діяльність вихованців має бути цілеспрямованою та стимулюючою.

Робота в дошкільній освіті базується на ігровій діяльності, яка відбувається відповідно до рівня розвитку кожної дитини, що також стимулює лінгвістичні здібності в дітей, їх потенціал до вивчення нового. Діяльність включає дитячі потреби, відбувається через гру й уяву. Суттєві методи роботи комбінуються з різними гуманітарними предметами, дитячим досвідом і набутими знаннями.

Основні предмети

Мова

Дошкільна освіта Фінляндії спрямована на розвиток дитячого мислення, комунікабельності, емоційності та взаємодії навичок за допомогою мови. Таким чином зміцнюються дитяче емоційне життя, творчість і самоповага.

Дітей заохочують і направляють для того, щоб дати їм можливість поступово зростати серед активних слухачів і мовців у різних щоденних комунікативних і навчальних ситуаціях. Діти починають звикати вести бесіди, обговорювати свої почуття, надії, думки та висловлювати свої спостереження усно. Вони стають добрими слухачами та оповідачами. Як члени груп, вихованці звикають слухати мову дітей і дорослих, беруть участь у бесіді та чекають своєї там, де необхідно.

Дітям читають і розповідають казки, розповіді, вірші, оповідання для того, щоб надати їм можливість насолодитись тим, що вони чують та отримують для роздумів. Вони починають розуміти значення того, що читають, навчаються ставити запитання, робити висновки й оцінювати те, що почули.

Природничі науки

Вивчення природного навколишнього середовища допомагає дітям зрозуміти оточуючий світ, підтримувати розвиток процесів мислення та навчання, консолідувати засновані на досвіді емоційні стосунки із природою, іншими видами оточення.

Природнича освіта в дошкільному навчанні покликана формувати в дітей уміння розуміти та розрізняти природне середовище і середовище, створене людиною, різних людей, їх культури, усвідомлювати наслідки їх особистих дій у найближчому оточенні. Діти навчаються безпосередньо використовувати біологічну розмаїтість і красу навколишнього середовища у своїх учинках, піклуються про оточуючий світ.

Передумовою для розвитку сприятливих стосунків дитини з навколишнім середовищем є те, що вихованці сприймають це середовище як безпечне та цікаве місце для дослідження та гри. Надбання знань у сфері природного середовища базується на проблемно-орієнтованому підході, який бере свої витоки в подіях, фактах і феноменах, пов'язаних із навколишнім світом.

Хоча навчання займає певне місце в соціальній взаємодії з іншими дітьми, кожна дитина бере активну участь у отриманні інформації та будує своє особисте розуміння через різні значення. Дітей підтримують у формуванні запитань та отриманні відповідей на них. Через спостереження та почуття вони сприймають інформацію про навколишній світ, використовують різні допоміжні засоби, приладдя та вимірювальні прилади. Вихованці також навчаються описувати, порівнювати, класифікувати, відбирати інформацію і результати, отримані шляхом спостереження та вимірювання. На їх основі учні навчаються формувати загальні уявлення, робити висновки та знаходити пояснення. Вони тренуються записувати спостереження та результати, а також представляють їх через малювання, розповіді або драматизацію. Теми або проблемні питання обираються з таких галузей природничих наук: люди та їх взаємовідносини з навколишнім світом, організми та їх природне середовище, Земля та Всесвіт, субстанції та матеріали в оточуючому середовищі, збереження енергії.

Розвиток загальних уявлень і вивчення природничих наук плануються у формі інтегрованих тем або питань, наближених до сфери дитячого життя. Проте теми обираються таким чином, щоби забезпечити дитині можливість будувати її власне бачення світу й отримувати навчальні компетентності, що сприяють розвитку розуміння процесів життєдіяльності.

Здоров'я

Дошкільне виховання Фінляндії підтримує засади фізичного, психологічного, соціального здоров'я та розвитку дитини. Дітям необхідно допомагати бути свідомими у стосунках з іншими людьми та навколишнім світом шляхом забезпечення їх позитивним досвідом. Дитяча здатність розуміти та брати відповідальність за власне здоров'я та безпеку формується у природних щоденних ситуаціях. Учнів виховують так, щоби вони зростали та розвивались безпечно в безпосередньому середовищі. Таким чином, воно зорієнтоване на піклування про власне здоров'я та щоденну особисту гігієну. У дітей виробляються звички споживання здорової їжі, формуються правила поведінки за столом. Отже, кожна дитина у своєму вихованні спрямовується на позитивні, емоційно здорові стосунки з людьми з уникненням насильства. Розвиток дітей підтримується забезпеченням гармонійного балансу між роботою та відпочинком.

Фізичний розвиток

Для збалансованого росту, розвитку та здоров'я дитини необхідні різноманітні фізичні вправи. Фізичний стан, контроль рухів і основні рухові навички тренуються через вправи й ігри, що відбуваються у повсякденній діяльності. Крім фізичних вправ діти забезпечуються можливостями для самомотивації фізичної діяльності та гри. Їх підтримують незалежно або у групах, допомагають зрозуміти важливість впливу фізичних вправ на добре самопочуття та здоров'я людини.

Мистецтво та культура

У дошкільному навчанні музична та мистецька діяльність формує значну частину дитячого емоційного, практичного та когнітивного розвитку. Дитяча творчість, уява та самовираження розвивається через малювання, музику, виконання поробок, театр, танці та рухи. Вихованцям надаються можливості участі в театралізації та обговоренні свого артистичного досвіду. У дослідницькій та експериментальній театральній діяльності або у грі діти знаходять інформацію про себе та феномени навколишнього світу.

Таким чином, вони забезпечуються підтримкою їх артистичної діяльності, що сприяє розвитку чутливості, сприйняття та просторової орієнтації. Дитячі пізнавальні процеси стають глибшими, розвиваються мислення та навички вирішення проблем. Дітям надається можливість самопізнання завдяки засобам спілкування та практики в його використанні. Педагоги розглядають із вихованцями предмети живопису, обговорюють їх смислове наповнення та візуальне вираження. Також дітей заохочують висловлювати свої думки словами та шляхом драматизації, через наголос і тембр голосу, вирази, жести та рухи тіла. Підтримується зміцнення дитячої національної приналежності, розуміння культурної спадщини. Дітям допомагають оцінювати та зберігати естетичні, культурні цінності природного та створеного людиною світу, матеріального середовища.

Підтримка дошкільної освіти

Загальна підтримка дошкільної освіти відбувається завдяки співробітництву з батьками або опікунами, які несуть відповідальність за початкову освіту їх дітей. З точки зору дитячого задоволення, зростання та навчання, важливо будувати відносини, що засновані на довірі між персоналом дошкільної установи та батьками або опікунами.

Планування діяльності

На початковому етапі дошкільного навчання вихователь складає план розвитку партнерства з батьками, а також за участю дитини. Мета такого плану - гарантувати вихованцю найкращі можливості зростання та навчання. План дитячого дошкільного навчання складається окремо для кожної дитини або спільно для групи. Він акцентує увагу на факторах, необхідних для індивідуального розвитку (особливості дитячого зростання, тенденції розвитку та дитячі проблеми).

Оцінювання

Оцінювання в дошкільній освіті базується на досягненні загальних цілей дошкільного виховання та індивідуальних потреб дитини. Воно здійснюється довготривало у взаємодії між вихователем і дитиною під час навчального процесу. Зворотний зв'язок забезпечується в постійних дискусіях між вихователями та батьками і, можливо, з дитиною. Педагог підтримує дитячу самооцінку, всебічно та ґрунтовно розвиває уявлення дитини, аналізує її власну роботу. Оцінювання ґрунтується скоріше на прогресі дитячого розвитку та навчання, ніж на простому досягненні мети. У кінці навчання дитина може отримати свідоцтво або сертифікат, що доповнюється описом виховного процесу.

Дошкільна освіта для дітей з особливими потребами

Спеціальної підтримки в дошкільному вихованні потребують діти із захворюваннями, непрацездатністю й обмеженими функціональними можливостями. Також право на спеціальну підтримку мають діти з факторами ризику, ті, які потребують психологічної або соціальної допомоги. Крім того, така підтримка надається дітям, які навчаються вже тривалий час або якщо їх базове навчання було продовжене на один рік. Спеціальна підтримка включає необхідні заходи з виявлення та попередження труднощів у процесі навчання та реабілітації.

Фізичне та навчальне середовище, необхідні інститути підтримки організовані так, щоби давати можливість дітям брати участь у груповій діяльності настільки активно, наскільки це можливо.

Стратегії педагогічної роботи погоджують із родиною дитини, що, у свою чергу, сприяє фізичному, пізнавальному й емоційному розвитку.

Першочерговим завданням стає підтримка формування позитивного уявлення про себе, здорової самооцінки та гарантії рівноправного членства у групі. Робота в дошкільному закладі ґрунтується на ігрових формах навчання, спрямована на прискорення мовного розвитку, на вдосконалення здібностей до пізнання нового, а також попередження труднощів у навчальному процесі.

План дошкільної освіти для дітей з особливими потребами складається для кожної дитини разом із батьками або опікунами та компетентними спеціалістами. Він містить у собі перелік провідних напрямів розвитку дитини, оцінку дитячих здобутків і фіксацію певних факторів ризику та проблем, пов'язаних із навчанням. Такий план відображає оцінку та моніторинг навчального процесу, зміну потреб у дитячому навчальному середовищі, декларує участь і підтримку спеціальних соціальних служб із покращення культурно-побутових умов. Плани для дітей з особливими потребами складаються у формі персональної програми, що передбачає певну організацію навчання, яке організовується головним чином у групах, у команді або в індивідуальному форматі. Перехід дитини з особливими потребами до загального навчання здійснюється у співробітництві між педагогічним персоналом і батьками або іншими опікунами.

Педагогічна система та принципи

Дошкільна освіта Фінляндії базується на різноманітних педагогічних рішеннях, у яких передусім наголошується на розвиток мови, мистецтва та практичних умінь. дошкільної освіти Включаються іноземномовна освіта та мовне занурення, як, наприклад, у педагогіці Монтессорі чи Штейнера. Батьків забезпечують достатньою інформацією про діючу філософію та завдання освіти, серед яких забезпечення дитячого інтересу до вивчення мови; розвиток здібностей дітей до функціонування в мовному середовищі.

У тих групах, де є діти з різними мовними можливостями, лінгвістичні цілі відрізняються, їх досягнення підтримуються згідно зі змінами програми. Чим ширше вживання іншої мови, тим більше висувається вимог до середовища, в якому дитина навчається та виховується.

Порядок опрацювання програми

Основний навчальний курс є правовою нормою, що діє як національний гарант для опрацювання програми. Місцева програма визначає цілі та містить певні положення з основної програми, яка формує головні засади для створення функціональних модулів.

Таким чином, навчальний курс описує завдання основної програми і, як доповнення, бере притаманні характеристики місцевого врядування та рішення, що стосуються дітей та освіти.

Навчальний курс може розписуватись для кожної місцевості, території, ясел чи школи таким чином, як буде вирішено освітньою установою.

БАЗОВА СЕРЕДНЯ ОСВІТА

Обов'язкова освіта у Фінляндії починається в загальноосвітній школі, до якої дитина починає ходити, коли їй виповнюється сім років. Загальноосвітня школа - це дев'ятирічна система, що забезпечує обов'язкову освіту для всіх дітей шкільного віку. Кожен фінський громадянин зобов'язаний одержати цю освіту. У таку школу дитина ходить протягом дев'яти років і закінчує її, як тільки завершить навчальний план загальноосвітньої школи чи коли пройдуть десять років з початку обов'язкової освіти. Є також додатковий десятий клас для тих учнів, які хочуть поліпшити свої оцінки чи провести ще один рік перед вибором напряму навчання на вищому рівні освіти.

Основні цілі базової середньої освіти

Програма базової середньої освіти складається згідно з національною програмою для загальноосвітніх шкіл для учнів старших класів. Кожен курс навчання є вирішальним у навчальній та освітній роботі курсу середніх шкіл. Спираючись на курс навчання, кожна загальноосвітня школа складає річний план для фактичної організації освіти на рік. Кожен учень готує свій власний, індивідуальний план роботи на базі курсу навчання для середньої школи та річного плану. Курс навчання повинен складатися таким чином, щоби брати до уваги вплив оточення, компетентність, винахідливість. Місцеве чи регіональне (обласне) оточення, лінгвістика, історія та економіка, культурне життя оточення середньої школи додають місцевої барвистості курсу навчання. Завдяки практичному співробітництву зі знавцями різних галузей зростають інтенсивність та автентичність предметів навчання. Важливість цього курсу особливо затверджується для фінської, шведської та саомської мов, а також, якщо необхідно, для інших мов теж.

Курс навчання є доступним для всіх членів шкільної громади, батьків чи опікунів учнів.

Основні цінності навчання середньої школи базуються на фінській культурі, історії, яка є частиною скандинавської та європейської спадщини. У середній школі учнів навчають, як відновлювати, оцінювати та зберігати свою спадщину. Навчання середньої школи базується на повазі до прав людини, містить заняття правди, гуманності та справедливості. Ідеальна середня школа повинна сприяти демократії, рівності та благополуччю. Учні формують своє бачення світу, а освітня робота спирається на співробітництво, де дитина повинна знаті свої права та відповідати за свої вчинки.

Загальноосвітня середня школа забезпечує учнів здатністю оцінювати питання з різних точок зору та можливістю вести дискусію з товариством. Учнів навчають бути відповідальними та старанними громадянами в товаристві й майбутньому житті.

Забезпечення добробуту дітей концентрується на заохоченні до навчання та подолання перешкод та інших проблем. Важливу роль у цьому відіграє підтримка суспільства. План навчального закладу визначає здорове й безпечне навчання, подолання проблемних ситуацій, інцидентів, таких як хуліганство, психологічні образи, куріння, різні види насильства та найстрашніше - випадки смертності.

Загальноосвітня школа

Діти, які постійно проживають у Фінляндії, включаючи громадян інших країн, згідно із законом зобов'язані отримати обсяг освіти, обов'язковий для загальноосвітньої школи. Обов'язкове навчання можна отримати як у загальноосвітньому закладі, так і набуваючи відповідного обсягу знань іншими способами. Таким чином, у Фінляндії, по суті, немає «шкільної повинності».

Принцип загальної обов'язкової освіти ввели у країні в 1921 році, тобто незабаром після завоювання державної незалежності в 1917 році. У даний час обов'язкове навчання регулюється законодавством, що набуло чинності в 1998 році. Муніципалітети, яких у Фінляндії налічується близько 450, зобов'язані або самі займатися навчанням усіх дітей, які проживають на їх територіях, або забезпечити освіту дітей шкільного віку іншим способом. Навчання й навчальні посібники безкоштовні. Крім того, учні щодня отримують у школі безкоштовний гарячий обід. Згідно із законом, навчання необхідно організовувати поблизу проживання дитини. Організація та фінансування транспорту для дітей, які живуть на відстані більше п'яти кілометрів від школи, покладається на відповідальність організатора навчання. Диплому як такого випускник загальноосвітньої школи не отримує, але закінчення обов'язкової освіти дає йому право вступати до будь-якого навчального закладу другого ступеня - у профтехучилище або в гімназію.

У Фінляндії налічується близько чотирьох тисяч загальноосвітніх шкіл. Щоосені в перший клас приходить приблизно 60 тисяч дітей, а загальна кількість учнів у школах - близько 580 тис. (2002 р.).

Перші шість років дітей навчає один класний учитель, який викладає всі предмети або більшість із них. Протягом трьох наступних років за навчання відповідають викладачі-предметники. Завдання загальноосвітнього навчання у Фінляндії полягає у формуванні особистості дитини як відповідального члена суспільства. У загальноосвітньому навчанні особлива увага приділяється знанням і вмінням, необхідним у повсякденному житті. Згідно із законом, учням, яким з якихось причин навчання дається важко, необхідно влаштувати спеціальне навчання.

У загальноосвітніх школах ведеться навчання з таких предметів: рідна мова, друга державна мова країни, іноземні мови, математика, фізика, хімія, історія, суспільствознавство, фізкультура, музика, образотворче мистецтво, ручна праця, домоведення, релігія або етика, біологія, географія, екологія. Крім того, у різних класах учні можуть відповідно до інтересів займатися факультативними предметами. У загальноосвітніх школах навчальний рік складається зі 190 робочих днів і навчання ведеться тільки в денну зміну. У суботу та неділю школи не працюють. Навчання в них закінчується в кінці травня або на початку червня весняним святом, після чого розпочинаються літні канікули.

Як правило, новий навчальний рік починається в середині серпня. Протягом шкільного року учнів кілька разів відпускають на канікули - восени на осінні, у кінці грудня - на початку січня на різдвяні та в кінці лютого або на початку березня на тижневі лижні, або зимові, канікули.

Після загальноосвітньої школи учні роблять важливий вибір: продовжувати загальноосвітнє навчання в гімназії або ж іти у профтехучилище для базової професійної підготовки. Після основної школи-«дев'ятирічки» близько 60-ти відсотків дітей у Фінляндії йдуть у ліцеї (навчання триває три роки, і навантаження на порядок вище, ніж в основній школі), інших 40 відсотків - у професійні коледжі, куди, як правило, беруть усіх бажаючих. Навчання в коледжах триває три роки.

Гімназія

У гімназії навчається в першу чергу молодь у віці від 16-ти до 19-ти років. Заклади самі відбирають учнів на основі їх успішності в загальноосвітній школі. Навчання в гімназії триває від двох до чотирьох років, а термін навчання та просування учня багато в чому залежить від нього самого.

Форма навчання в гімназії - курсова, час визначається вибором курсів, тому уроки ведуться без поділу на класи. Процес навчання в гімназії включає як обов'язкові, так і поглиблені та додаткові курси.

Гімназійна освіта завершується складанням студентських іспитів - державних письмових випускних екзаменів. Учнів, які складають іспити, називають у Фінляндії абітурієнтами.

Обов'язкових іспитів чотири: з рідної мови абітурієнта (фінської або шведської), з другої державної мови країни (фінської або шведської), з іноземної мови, з математики або природничих дисциплін.

Екзамен із реальних предметів абітурієнт може здавати, відповідаючи за вибором на запитання з багатьох предметів: біології, географії, хімії, фізики, історії та суспільствознавства, релігії, етики, філософії, психології. Окрім обов'язкових абітурієнт може складати й іспити з факультативних курсів.

Екзамени з мов (за винятком рідної) складаються із двох частин: перша частина визначає сприйняття почутого, друга містить письмові завдання.

Найближчими роками у Фінляндії буде здійснена екзаменаційна реформа. Студентські іспити проводяться двічі на рік, навесні та восени, готуються екзаменаційною комісією, підвідомчою Міністерству освіти. Вона ж і перевіряє відповіді всіх абітурієнтів на основі єдиних критеріїв. Абітурієнти, які склали державні студентські іспити, під час весняного або осіннього випускного свята отримують студентські кашкети.

Складання студентських іспитів дає право молодим фінам вступати до будь-якого вищого навчального закладу. У принципі, навчання в гімназії і націлене на його продовження у ВНЗ. У даний час у Фінляндії вже більше половини кожної вікової групи закінчує гімназію. Також її можна закінчити й пізніше, у системі навчання дорослих.

Друга державна мова

Другою державною мовою є шведська або фінська.

Шведська мова

Навчання шведської мови надає учням можливості для взаємодії та співпраці зі шведськомовним населенням Фінляндії. Метою навчання є формування в учнів навичок використовувати свої мовні здібності та сприяти визнанню фінляндського двомовства й скандинавського стилю життя. Учні також засвоюють те, що мова, як багаторівневий предмет і засіб спілкування, вимагає багато часу, різноманітної практики у спілкуванні. Шведська - це культурний і багаторівневий предмет.

Фінська мова

У Фінляндії у шведських школах головною метою вивчення фінської мови є озброєння шведськомовних дітей знаннями та навичками мови, якою спілкуються більшість людей у країні, що давало би змогу вільно орієнтуватися в повсякденних мовних ситуаціях, як усних, так і письмових, і дозволяло б їм брати активну участь у різноманітних культурних заходах, виявляти свою обізнаність у багатьох тематичних сферах, а також сприймати та розуміти інформацію, подану засобами масової інформації.

Учні засвоюють матеріал з фінської культури та літератури, а також отримують базові знання про структуру, завдання й лінгвістичні зміни у фінській мові.

Діти, які спілкуються двома мовами, мають можливість розвивати та поглиблювати свої знання та навички в більшому обсязі відповідно до їхньої програми.

Іноземні мови

Вивчення іноземних мов дає учням можливість функціонування в ситуаціях іншомовного спілкування. Під час вивчення іноземної мови учнів привчають використовувати їхні мовні навички, знання про різноманітність способів життя в інших культурах. Учні вчать мову як мистецтво та засіб спілкування, що вимагає довготривалої та різноманітної комунікативної практики.

Саамська мова як іноземна

Процес оволодіння саамською мовою включає в себе вивчення трьох її гілок (північна, інарі, скольтська), якими говорять у Фінляндії. Під час вивчення саамської мови учні оволодівають навичками взаємодії та співпраці з носіями мовлення. Діти привчаються використовувати набуті навички та вміння, а також розуміти й оцінювати саамську культуру.

Ця мова є необов'язковою для вивчення, тому може опрацьовуватись факультативно.

Математика

Завданням вивчення математики є розширення можливостей розвитку математичної думки та засвоєння наукових концепцій, причому якомога ширше використовуючи проблемні методи. Вивчення даної дисципліни розвиває учнівську творчість і точне мислення, здатність знаходити та формулювати проблему, а також шляхи її вирішення. Вивчення математики суттєво впливає на інтелектуальне зростання школярів і цілеспрямований рух уперед, тісну взаємодію із суспільством.

Процес вивчення математики сприяє якнайширшому засвоєнню математичних концепцій і структур. Проблеми, які постають перед фінськими школярами щодня, можуть ефективно вирішуватися за допомогою математичного мислення або математичних операцій. Цей предмет є великою й важливою складовою всього навчального процесу.

Біологія

У біології життя та його особливості пізнаються шляхом дослідження. Ця дисципліна розширює знання учнів про природу і дає їм глибоке розуміння природних явищ. Діти вивчають перебіг еволюції, поетапне створення науки екології, структуру та функціонування суспільства. Увага учнів фокусується на відносинах людей з іншими представниками природи, а також людській відповідальності за функціонування навколишнього середовища.

Процес вивчення біології відбувається шляхом спостереження й дослідження природи, при цьому використовуються новітні інформаційні технології в пошуках необхідного матеріалу. Вивчення проводиться таким чином, щоб учні отримали позитивний досвід, бажання оберігати навколишнє середовище.

Географія

Вивчення географії передбачає сприйняття та пізнання світу, різноманітність його регіональних особливостей шляхом дослідження. Метою вивчення географії є розвиток здібностей учнів спостерігати за природою, суспільством і взаємодією між людьми та навколишнім середовищем, як на місцевому, так на глобальному рівні.

Охорона здоров'я

Зміст цього предмета базується на інформації з різних дисциплін. Завдання предмета полягає у формуванні концепції турботи про здоров'я, добробут і безпеку. Завданням курсу є розвиток пізнавальних, соціальних, функціональних, етнічних можливостей учнів, їхньої здатності до контролю.

Першим у вивченні цієї дисципліни є осмислення й оцінювання свого здоров'я як фізичного, психологічного і соціального чинника. Здоровоохоронна освіта збагачує учнів знаннями та навичками турботи про здоров'я, способи життя, хвороби, відповідальність за власне життя та життєдіяльність інших.

Охорона здоров'я належить до групи природничих дисциплін (1-4 рівні), частиною біолого-географічних і фізико-хімічних предметів (6-7 рівнів), далі вивчається як самостійна дисципліна.

Релігія

Вивчення релігії спирається на власні релігійні знання учнів та їхню готовність поповнювати та збагачувати цю скарбничку знань інформацією про інші релігії та погляди на життя, особливі духовні традиції, які безпосередньо впливають на фінське суспільство.

Навчальні компетентності та досвід з цього предмета формують світогляд учнів, їхнє ставлення до різних релігійних течій, тому він дуже важливий і значущий як для людини, так і для суспільства в цілому.

Учнів привчають бути обізнаними у власній релігії, духовних фінських традиціях, ознайомлюють з іншими релігіями, допомагають дітям зрозуміти культурне та соціальне значення релігії.

Етика

Етика - це багатогранний предмет. Він включає в себе філософію, соціальні науки, культурні дисципліни. Процес вивчення предмета допомагає учням зрозуміти, як твориться, поповнюється й розвивається їхня культура. Етика дозволяє вивчати світ і життєдіяльність людини з різних сторін.

Навчальний зміст даного предмета дає учням можливість зростати незалежними, толерантними, відповідальними, розсудливими членами суспільства. Етика спрямовує школярів бути повноцінними та відповідальними громадянами власного суспільства, що докорінно змінює саме суспільство.

Історія

Під час вивчення історії учні усвідомлюють себе відповідальними громадянами своєї країни, які знають і критично оцінюють перебіг явищ і подій нашої ери та попередніх цивілізацій. Учні засвоюють, що їхня власна та інші культури є результатом історичних процесів.

Курс історії збагачує знання дітей про різноманітні події, культури, явища, ознайомлює з концепцією часу, особливостями людської діяльності та різноманітністю менталітетів.

Соціальні науки

Соціальні науки навчають учнів бути активними та відповідальними членами суспільства. Діти отримують базові компетентності, що стосуються структури та функцій суспільства, чинників, які впливають на громадян країни. Метою виховання змістом соціальних наук є формування учнів як толерантних, демократичних громадян, які мають певний досвід поведінки в суспільстві.

Музика

Даний предмет допомагає учням знайти їхні вподобання в музиці, заохочує дітей бути її творцями, а також розуміти значення музичних творів і сприяє загальному учнівському розвитку. Через слухання й відтворення музики в дітей формується музична концепція, тобто глибоке розуміння музики. Цей предмет дає учням можливість формувати власний світогляд, бути обізнаним в різних жанрах музики. Музичні навички розвиваються під час довготривалої практики шляхом багаторазового повторення.

Образотворче мистецтво

У загальноосвітніх школах цей предмет сприяє розвитку образного мислення дітей, формує естетичну й етичну поведінку в суспільстві, а також дає можливості для самовираження учнів. Даний предмет виражає культуру суспільства, різні види мистецтв. Учні привчаються цінувати духовні надбання народу, налагоджують зв'язок «дитина-мистецтво». Вивчення образотворчого мистецтва допомагає глибше зрозуміти мистецький світ Фінляндії, власної дитячої культури та інших іноземних культур. Навички, здобуті на уроках образотворчого мистецтва, допомагають будувати гармонійний світ, розвивати учнівську фантазію, уяву, творчість, здатність вирішувати проблеми.

Трудове навчання

На особливу увагу заслуговує такий феномен у фінській освіті, як трудове навчання школярів.

Цей предмет завжди був провідним у школах Фінляндії не лише тому, що країна Суомі відкрила його для світу, а тому що він і сьогодні користується надзвичайною популярністю серед молоді.

Завданням вивчення предмета є прищеплення навичок самостійної праці як показника внутрішнього росту, а також отримання задоволення від цього. Діти навчаються розуміти відповідальність за виконану роботу, оцінювати якість матеріалу, з яким працюєш, реалізувати свої ідеї на практиці, виважено робити вибір.

Зміст трудового навчання зосереджується на розробці проектів та об'єктів праці відповідно до рівня підготовки учнів з використанням як сучасних методів обробки матеріалів, так і традиційних, і полягає у спрямуванні учнів на систематичну довготривалу й незалежну працю, розвиток творчої особистості, уміння вирішувати проблеми у повсякденному житті.

У процесі роботи учні експериментують, досліджують, роблять винаходи. Під час уроків трудового навчання підвищується рівень творчості учнів, їхнє вміння вирішувати проблеми, обізнаність у повсякденних технічних явищах.

Фізичне виховання

Фізичне виховання позитивно впливає на фізичний, психологічний, соціальний стан дітей і пояснює важливість фізичних вправ для здоров'я. Навчальні компетентності з даної дисципліни надаються в такому обсязі, щоб учні привчились вести активний здоровий спосіб життя.

Заняття з цього багатофункціонального предмета проводяться у формі ігор, розваг, де учні розвивають власний фізичний потенціал. Фізичне виховання акцентує увагу на духовності, відповідальності, обережності, чесності. Процес навчання базується на національних традиціях спорту.

Ця дисципліна має сезонний характер, залежить від місцевих умов, можливостей школи, стану навколишнього середовища, специфічних учнівських потреб і стану здоров'я.

Домашня економіка

Метою вивчення даного предмета є розвиток учнівських корпоративних здібностей, практичних навичок праці, яких вимагає повсякденне життя. Цей предмет виховує учнів бути відповідальними за власне здоров'я, взаємостосунки з людьми, фінанси та безпечне функціонування навколишнього середовища.

Навчання базується на практичній самостійній активності, роботі у групах, що сприяє загальному розвитку дитини. Учні стають обізнаними з нормами життя, розуміють важливість власного дому, сім'ї, зв'язок між цими елементами та суспільством і навколишнім середовищем.

Даний предмет сприяє співпраці з іншими дисциплінами, утілює учнівські знання на практиці.

УЧНІ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Освіта учнів з особливими потребами надається тим, хто має деякі труднощі в навчанні, потребує необхідної підтримки для підвищення мотивації вчіння. Освіта для таких дітей відбувається одночасно, як додаток до основної, тому її називають «додатковою». Така освіта надається індивідуально або в міні-групах. Для цього учню видається інструкція, з якою школяр працює за допомогою безпосередньої участі батьків або опікунів.

Мета освіти для дітей з особливими потребами полягає в допомозі та підтриманні дітей таким чином, щоби після закінчення такої програми вони мали рівні можливості з учнями, які закінчили загальноосвітню школу. Таке навчання підкреслює ініціативу учня, упевненість у собі. Навчання дітей із особливими потребами вимагає місця, засобів, часу, асигнування ресурсів, щоби здійснити ці функції.

Найголовнішим є досягнення цілей загальноосвітньої програми. Якщо учень не досягає певних результатів у навчанні, то програму індивідуалізують.

Індивідуалізація програми - перша альтернатива, яка є позитивною для звільнення учня від стандартів загальноосвітньої. Індивідуальна програма може містити в собі повну загальну освіту або тільки індивідуальні предмети. Повинні бути серйозні причини для звільнення учня від предмета або від програми.

Учень, звільнений від навчання з предмета, повинен отримати інструкцію з інших дисциплін з урахуванням кількості годин на рік. Інструкція учня з особливими потребами може не співпадати з погодинним розподілом у школі, якщо це виправдано станом учня. У цьому випадку індивідуальний навчальний план визначає предмети, в яких програма навчання відхиляється від тієї, якої дотримується школа. По закінченні загальної програми для дітей з особливими потребами створюється нова програма з інструкцією для отримання професійної освіти.

Індивідуальний навчальний план затверджується, реєструється та готується окремо для кожного учня. У ньому зазначаються:

  • опис вивчення здібностей учня;
  • короткі та довгострокові завдання;
  • кількість щотижневих уроків на рік;
  • список предметів, з яких є відхилення від затвердженої індивідуальної програми;
  • цілі та зміст предметів, з яких учень має індивідуальні завдання;
  • принципи контролю та оцінювання прогресу в навчанні учня;
  • інші навчальні послуги, матеріальне становище дитини, спеціальні посібники та матеріали, які потрібні для участі у програмі;
  • опис того, яким чином інструкція повинна бути забезпечена (через участь у спільній програмі або в міні-групах);
  • перелік людей, які беруть участь у впровадженні індивідуального навчання дітей з особливими потребами;
  • контроль виконання послуг підтримки.

СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ

Роль оцінювання навчання учнів полягає в наданні інформації про їх досягнення та результати протягом усього шкільного життя. Крім цього, надається інформація батькам про оцінки учнів, а також дається відповідь на запити навчальних закладів при продовженні навчання та роботодавців. Оцінювання досягнень учнів допомагає вчителям і шкільному колективу в цілому оцінити ефективність навчання.

Градація (атестація) є однією з форм оцінювання у фінських школах.

Кожний курс оцінюється після його завершення. Воно надає учням інформацію про те, як успішно вони виконали поставлені цілі та завдання, показуючи успіхи з вивчення даного курсу. Оцінювання різноманітне і за формами базується не тільки на письмових тестах і завданнях, а й на постійному контролі процесу навчання та періодичному оцінюванні набутих навчальних досягнень. Учні мають можливість самооцінити свої знання, результати яких беруться до уваги вчителем.

Оцінювання надається в цифровій формі, шкала якого має градацію від 4-х до 10-ти. Оцінка 5 - адекватно, 6 - помірно, 7 - задовільно, 8 - добре, 9 - дуже добре, 10 - відмінно. Оцінка 4 - незадовільно.

Методи оцінювання для інших спеціалізованих курсів можуть бути як у цифровій, так і у вербальній формі. Діагностика труднощів, таких як дислексія, або лінгвістичних недоліків іноземних учнів відображається в письмовому вигляді або в будь-якій іншій формі. Оцінювання учнів з кожного предмета проводиться вчителем або спільно групою вчителів. Остаточна оцінка виставляється керівником. Учень повинен бути проінформований про критерії оцінювання кожного курсу до початку його вивчення.

З кожного предмета чи групи споріднених предметів навчальним планом визначаються курси, з яких учень повинен отримати залік. Школяру, який не закінчив певні курси, надається можливість продемонструвати свої навчальні компетентності, щоби в подальшому продовжити отримувати освіту з цього предмета.

Фінським школярам можуть зарахувати до програми старших класів загальноосвітньої школи заліки, що були проведені в інших закладах, якщо вони відповідають загальному навчальному плану школи.

Предмети у старших класах загальноосвітніх шкіл розподіляються на три групи: обов'язкові, спеціалізовані та практичні, програма яких включає в себе курси відповідно до індивідуального плану учня. Включення практичного курсу з різних предметів вирішується відповідно до навчального плану, складання й моніторинг якого спрямовують учнів до виваженого вибору курсів.

Кількість обов'язкових і спеціальних загальнонаціональних курсів відповідно до навчального плану

Максимальна кількість незарахованих курсів

1-2

0

3-5

1

6-8

2

9 і більше

3

Учню, який отримав оцінку з певного курсу і хоче підвищити отриманий бал, надається можливість здати іспит окремо, у встановленому порядку.

Якщо школяр хоче виправити оцінку, то він подає запит, який розглядається протягом двох місяців після повідомлення.

Переоцінка здійснюється директором і вчителями школи. Учнів інформують про можливість коригування на початку вивчення курсу.

Учню, який закінчив повну програму для старших класів, видається сертифікат. Школяру, який залишив школу, не засвоївши повний обсяг програми старших класів, видається сертифікат з відміткою, що включає оцінки за завершені курси.

ПРОФЕСІЙНЕ НАВЧАННЯ

Професійна підготовка у Фінляндії, крім освоєння теоретичних знань, включає трудову практику в майстернях самого училища та стажування за місцем роботи. Організацією професійного навчання займаються муніципалітети, об'єднання муніципалітетів, а також приватні організації. Учні за навчання не платять.

Вищі середні школи пропонують трирічний загальний навчальний план освіти, наприкінці якого учень здає державний вступний іспит до університету, і який є загальним критерієм наступності для вищої освіти. Вступний іспит складається з чотирьох обов'язкових предметів та одного чи більше додаткових. Кандидати можуть здавати його три рази протягом 18-ти місяців. Обов'язкові іспити здаються з рідної мови (чи фінської, чи шведської у залежності від мови викладання у школі), з другої офіційної мови, іноземної мови та з математики або загальних дисциплін. На останньому іспиті учень відповідає на питання однієї із груп предметів: релігія та етика, психологія та філософія, історія та право, фізика, хімія, біологія та географія. Є два рівні екзаменів з математики, другої офіційної мови та з іноземних мов; принаймні в одному з обов'язкових іспитів повинен бути обраний відповідний рівень.

Загальна система вищої середньої школи охоплює всю країну. Заклади дотримуються основного державного навчального плану, але нещодавно вибір був розширений. Приватні школи можуть виробити більш прийнятний для себе план; деякі вищі середні школи мають спеціалізований навчальний план і роблять акцент на мистецтва чи на інші сфери. Вища середня школа традиційно є головним шляхом до університетської освіти.

Фінська професійно-технічна освіта та навчання ґрунтуються, великою мірою, на училищах. Теоретичні курси формують ядро програм. Щоби створити більш близьке співробітництво між професійно-технічною освітою та практичною роботою, робляться зусилля щодо збільшення кількості працюючих учнів приблизно до 10 % від усіх учнів.

У трирічній програмі профтехучилищ півроку відведено на виробничу практику. У професійних коледжах та училищах навчаються люди різного віку. У всіх коледжах є програми перепідготовки дорослих - фіни переконані, що вчитися ніколи не пізно. Генеральний директор національного управління освіти Фінляндії Юка Сарьяла говорить: «Потреби ринку праці весь час змінюються. Тому ми постійно реформуємо систему освіту».

Вища середня професійно-технічна освіта охоплює приблизно 75 кваліфікацій. Щоби закінчити всі програми, потрібно три роки, які забезпечують наступність для вищої освіти. Нещодавно в усі програми був уведений шестимісячний період практики. У Фінляндії професійно-технічні програми включають значну кількість занять із загальних наук і з мови та математики. Якщо підлітка після загальноосвітньої школи більше захоплює професійне навчання, то в нього багатий вибір спеціальностей як у навчальних закладах, так і на робочому місці на підприємстві відповідно до спеціального договору.

Спеціальності охоплюють низку галузей господарства: поновлювані природні ресурси, техніка та транспорт, торгівля й управління, туризм, громадське харчування й господарські послуги, соціальне обслуговування й охорона здоров'я, сфера культури, дозвілля та спорту. За законодавством професійна підготовка повинна забезпечити освоєння фахових навичок, необхідних у трудовому житті, а також підготовленість до самостійної професійної діяльності. Підготовка за фахом надає також можливість продовження навчання у вищому навчальному закладі, причому значну увагу педагоги надають формуванню таких якостей і навичок у своїх вихованців, як:

  • здатність і спонукання до саморозвитку;
  • здатність здобувати, аналізувати й оцінювати інформацію;
  • здатність оцінювати власний рівень підготовки та навичок самооцінки;
  • навички саморозвитку;
  • готовність до змін;
  • здатність здійснювати вибір.

Навички вирішення проблем:

  • творче мислення та навички діяльності;
  • застосування інформації в нових ситуаціях;
  • управління складними діалоговими відносинами;
  • навички прийняття рішення;
  • логічний розрахунок і навички аналізу;
  • критичне мислення.

Взаємодія та навички комунікативності:

  • навички та вміння слухати та занотовувати;
  • уміння проводити бесіду та навички ведення переговорів;
  • навички мови;
  • культурна грамотність і навички взаємодії;
  • навички технології комунікацій.

Навички співробітництва:

  • навички взаємодії;
  • здатність брати до уваги інших людей;
  • гнучкість у людських відносинах;
  • адаптованість;
  • здатність виправляти власні дії та самопізнання.

Етичні та естетичні навички:

  • здатність вирішувати етичні проблеми та робити вибір;
  • справедливість;
  • прийняття на себе персональної відповідальності за власні дії.

Професійні навчальні заклади відбирають нових учнів переважно на основі їхньої успішності у школі, але деякі з них організують вступні іспити. У навчальній програмі професійного навчального закладу з будь-якої спеціальності присутні такі загальноосвітні предмети, як рідна мова, друга державна мова, іноземна мова, математика, фізика, хімія, фізкультура, гігієна, суспільствознавство, основи підприємництва, правила трудового життя, мистецтво, культура. Випускник повинен також підготувати екзаменаційну роботу зі спеціальності.

Професійне навчання за місцем роботи організується на основі спеціальної угоди між організатором навчання, роботодавцем і працівником. Навчання, таким чином, здійснюється одночасно і з практичною роботою. Крім того, професійну кваліфікацію можна одержати шляхом здачі професійного іспиту екстерном, на якому незалежно від способу освоєння спеціальності можна продемонструвати свої знання та володіння навичками, необхідними для кваліфікації.

ВИЩА ОСВІТА ФІНЛЯНДІЇ

Історія фінських університетів сягає своїм корінням у XVII століття, а сьогодні країна володіє однією з найрозвиненіших мереж ВНЗ у Європі. Авторитет Фінляндії у сфері вищої освіти загальновизнаний у всьому світі.

Університети та інститути Фінляндії не тільки досягли, а й постійно підтримують високий рівень якості освіти. Це відноситься як до викладання, так і до науково-дослідної роботи, створення комфортних умов для навчання та проживання студентів і аспірантів. Усе це відбувається спільно з надзвичайно доброзичливим ставленням професорсько-викладацького складу, широким вибором курсів, пропонованих, у тому числі, англійською мовою, що дозволяє залучати у Фінляндію зростаючу кількість іноземних студентів.

Система вищої освіти Фінляндії складається з двох паралельних секторів: університетів (і прирівняних до них ВНЗ) і професійних ВНЗ. Університетська система виходить із принципу тісного зв'язку між науковими дослідженнями та навчанням. Основна функція таких ВНЗ - займатися науковими дослідженнями та на основі їхніх досягнень здійснювати навчання. В університетській системі можна одержати як нижчий навчальний ступінь бакалавра, так і вищий ступінь магістра, а потім захистити дисертацію на ступінь ліцензіата та доктора наук. Університети також є організаторами додаткового навчання (для підвищення кваліфікації) і викладання, відкритого для всього населення.

Вища освіта поділяється на університетську та технічну. В університетах акцент робиться на підготовку дослідників з фундаментальних і гуманітарних наук. Вищі технічні школи («політехи») готують фахівців із прикладних спеціальностей. В університети вступають після ліцеїв, а в «політехах» продовжують навчання близько 30-ти відсотків випускників професійних коледжів.

Сучасна система прикладної освіти Фінляндії сформувалася в середині 90-х років у відповідь на зростаючий попит на вищу освіту. Головним пунктом реформи було створення в усіх регіонах країни більших «політехів», під дахом яких стали працювати й багато професійних коледжів. Це викликано не тільки необхідністю укрупнювати навчальні заклади. Ціль обох рівнів професійної освіти - одержати навички практичної роботи.

Система фінських ВНЗ включає 20 університетів і 29 інститутів. У Фінляндії є як багатопрофільні університети, так і спеціалізовані, серед них три політехнічних університети, три вищих економічних і чотири вищих художніх навчальних заклади. Повна програма університету дає глибокі академічні знання й навчальний ступінь магістра, за бажанням можна продовжити навчання в аспірантурі та одержати ступінь ліцензіата, а через два роки - і доктора. Навчання та перекваліфікація для дорослих надається по лінії спеціальних установ, професійних училищ (особливо центрів професійного навчання й освіти для дорослих), а також інститутів та університетів, у кожному з яких є свій центр або відділення підвищення кваліфікації й навчання дорослих.

Діяльність університетів ґрунтується на вимогах науки та на автономії ВНЗ. Під автономією мається на увазі, що система прийняття рішень в університетах дуже незалежна. Рішення про правила одержання вчених ступенів, про навчальні плани, а також про прийом студентів з усіх галузей науки приймаються університетами та їхніми факультетами. Усі університети та прирівняні до них ВНЗ, яких у Фінляндії налічується 20, є державними, і держава несе найбільшу фінансову відповідальність за їхню діяльність. Навчання в університетах є доступним для всіх, тому що ніякої плати за навчальний семестр, як уже зазначалося раніше, не стягується.

Завдання університетів, визначене законом, - розвиток вільної науково-дослідної діяльності. Університети організовують свою діяльність таким чином, щоб у науково-дослідній роботі та навчальному процесі був досягнутий високий світовий рівень із дотриманням принципів етики й загальноприйнятої наукової практики.

Університети самі за рахунок організації вступних іспитів приймають нових студентів. Місць, виділених за планом прийому, вистачає приблизно для третини кожної вікової групи. Найбільш популярні напрями навчання - науковотехнічний, гуманітарний та природничо-науковий. Фінські університетські дипломи відповідають освітньо-кваліфікаційному рівню бакалавра, магістра і доктора. Як правило, також може присуджуватись і ступінь ліцензіата, що передує докторському ступеню.

Для одержання ступеня бакалавра необхідно провчитися як мінімум три роки, при цьому пройти базові курси та курси середнього рівня з основної спеціальності, уключаючи написання дипломної роботи на звання бакалавра, курси з одної або декількох неосновних спеціальностей, курси іноземних мов. Для ступеня магістра потрібно не менше п'яти років навчання з повної програми (або двох років після присвоєння ступеня бакалавра), що включає курси вищого рівня й дипломну роботу магістра наук.

Забезпечення програми навчання обчислюється в отриманих залікових балах - так званих навчальних тижнях, причому один такий бал нараховується за приблизно 40 годин роботи. Один семестр, пройдений за повним навчальним розкладом, звичайно оцінюється у 15-20 навчальних тижнів. Для одержання ступеня бакалавра потрібно як мінімум 120 залікових балів, ступінь магістра припускає виконання 160-180-ти навчальних тижнів.

У фінських університетах на цей час навчається 157 тис. студентів, з яких приблизно 3,5 тис. студентів-іноземців, які займаються за заліковою програмою на одержання диплома або ступеня. Крім того, щорічно у Фінляндію приїжджає до 3,5 тис. іноземних студентів-стажистів. Мережа університетів Фінляндії розповсюджується на всю країну, включаючи найбільш північний регіон Лапландії. Крім того, поза сферою управління Міністерства освіти працює Академія національної оборони (National Defence College), що діє у структурі міністерства оборони країни. Цей оборонний навчальний заклад забезпечує вище військове навчання.

Університетська програма складається із занять декількох типів, вправ, письмових робіт або інших форм самостійної роботи, здачі іспитів з відповідно запропонованих літературних джерел тощо. При цьому предмети та заняття можуть бути обов'язковими або факультативними. Усе частіше фінські студенти проходять частину курсів в інших університетах - як у Фінляндії, так і за кордоном.

В університетських центрах підвищення кваліфікації та навчання дорослих професійні курси пропонуються як для осіб з вищою освітою, так і за системою відкритого університету.

Характерною рисою навчання у професійних ВНЗ - тісний зв'язок із виробництвом. Система інститутів була створена у Фінляндії в дев'яності роки, у результаті чого був сформований неуніверситетський блок у мережі вищих навчальних закладів країни. Інститути виникли на базі колишніх технікумів шляхом підвищення рівня навчальних програм і розвитку загальнодержавної мережі регіональних ВНЗ, які у Фінляндії одержали найменування інститутів-політехнікумів.

Навчальні програми інститутів мають тісний зв'язок із практичними спеціальностями у виробничій та невиробничій сферах, насамперед на регіональному рівні. Дипломні вимоги цих ВНЗ покликані швидко реагувати на постійні зміни, що відбуваються на споживчому ринку, визначають прикладний характер професійної підготовки і формують у випускників необхідну кваліфікацію сучасного дипломованого фахівця. В інститутах ведуться також і наукові дослідження, які носять лише прикладний та практичний характер.

Реформа виходила з бажання забезпечити розвиток вищої освіти саме за рахунок професійних ВНЗ. Вступ до них передбачає здачу студентських іспитів, тобто закінчення гімназії, або одержання середньої професійної освіти. На відміну від університетів, усі професійні ВНЗ утримуються муніципалітетами або приватними організаціями. Держава, однак, забезпечує їхнє основне фінансування, тому що його частка становить 57 відсотків. Одержання диплома вимагає три з половиною або чотири роки навчання (140-160 навчальних тижнів), включаючи стажування на місцях роботи та написання дипломної роботи зі спеціальності. Програми навчання для одержання диплома затверджуються Міністерством освіти, але рішення про навчальні плани приймаються ВНЗ самостійно. У 2002 році у вигляді експерименту почалося навчання, що передбачає збільшення обсягу освіти (додатково 40-60 навчальних тижнів) у зв'язку з підвищенням вимог у деяких галузях. У 29 професійних ВНЗ Фінляндії у 2000 році навчалось близько 114 тисяч студентів. Більшість з ВНЗ - багатоцільові установи. Політехніка пропонує навчання в таких сферах: технологія та транспорт, бізнес і менеджмент, здоров'я та соціальне забезпечення, культура, туризм, харчування, рекламний менеджмент, природні ресурси, гуманітарні науки й освіта. Ступені мають професійний ухил, і необхідно 3-4 роки, щоб їх одержати. На додаток до теоретичних занять політехнічні ступені також вимагають практичного навчання на підприємстві й дипломного проекта. В університетах і професійних ВНЗ Фінляндії місць, виділених за планами прийому, вистачає приблизно 65 відсоткам кожної вікової групи. Мета уряду полягає в тому, щоби вищу освіту одержувала більша частина населення країни.

Вищі професійні навчальні заклади, зі своєї сторони, здебільшого представляють собою регіональні ВНЗ, діяльність яких спрямована на тісний зв'язок із трудовим життям. Диплом у таких ВНЗ має більш професійний характер.

Населення Фінляндії за рівнем освіти, % (Дані 2000 р. за класифікацією центрального статистичного бюро Фінляндії)

Немає фахової освіти після загальноосвітньої школи (загальноосвітня, народна або середня школа)

40,6

Середня освіта, гімназія

36,1

Вища освіта

23,3

Докторський ступінь

0,3

Як університети, так і професійні ВНЗ розташовані по всій країні для забезпечення всім учням, незалежно від місця проживання, рівних можливостей для одержання освіти.

Сьогодні у країні функціонує 29 інститутів, більшість із яких є багатопрофільними ВНЗ із декількома підрозділами. В інститутах-політехнікумах Фінляндії в цей час нараховується 114 тис. студентів, серед яких 2600 іноземних студентів, які проходять повний цикл навчання. Щорічно в інститутах країни навчається також до 1600 іноземних студентів-стажистів.

Навчання орієнтоване переважно на практичний аспект діяльності. Більшість із них - це багатогалузеві навчальні заклади, освітня та наукова діяльність яких тісно пов'язана з діловим життям конкретного регіону. У навчальні програми обов'язково входить професійно-трудова практика. По закінченні майже чотирирічного навчання випускники одержують науковий ступінь бакалавра в обраній галузі та прекрасну професійну підготовку. Саме тому фінські підприємства завжди із задоволенням приймають їх на роботу.

Тим, хто всерйоз замислюється про майбутнє, щоб одержати європейський диплом у Фінляндії, у першу чергу варто ознайомитися із пропозиціями вищих професійних шкіл. Вступити до такого ВНЗ не простіше, ніж в університет. Крім конкурсу атестатів потрібно пройти екзаменаційний тест, що виявляє рівень володіння фінською або англійською мовою, а також знання у профільній галузі. Як правило, іноземці, які подають документи на повний курс навчання у Фінляндії аж до одержання диплома або ступеня, повинні спочатку відповідати вимогам, пропонованим у їхній власній країні до абітурієнтів ВНЗ. Усі бажаючі повинні бути готові прибути у Фінляндію для здачі вступних іспитів, особливо при вступі до університету. Причому для тих, хто претендує на навчання у повному циклі з одержанням відповідного диплома, зазвичай потрібно підтвердити володіння англійською мовою. За іншими курсами різного обсягу навчання, як правило, обов'язкове володіння фінською або шведською мовою. Що стосується іноземних аспірантів, то їх приймають у всі університети Фінляндії. Бажаючі можуть просто звертатися прямо до університету, що їх цікавить. Звичайно при університетах функціонує і центр мовного навчання, де студенти й аспіранти можуть проходити додаткові мовні курси, які найчастіше також включаються до складу програм повного циклу навчання або виконання дипломних вимог.

По закінченні повного курсу можна отримати диплом і науковий ступінь бакалавра, а також можливість влаштуватися на роботу у Фінляндії або на батьківщині. Крім того, можна продовжити навчання у будь-якому інституті чи університеті Фінляндії або в іншій країні й одержати вчений ступінь магістра наук.

Диплом інститутського рівня також видається випускникам Поліцейської академії (Police College), що працює у структурі Міністерства внутрішніх справ.

Система навчання у ВНЗ

Навчання в інститутах організовано у формі залікових програм на одержання дипломів і ступенів, затверджених міністерством освіти. Проте інститути самостійно встановлюють зміст курсів і циклів навчання.

Обсяг програми, так як і в університетах, виміряються в залікових балах, причому він зазвичай включає 40 розрахункових робочих годин. Академічний рік складається приблизно із 40 навчальних балів. Більшість дипломів на присудження ступеня або спеціальності за обсягом навчання складаються зі 140-а або 160-ти балів, що відповідає трьом із половиною або чотирьом навчальним рокам із семестрами повного циклу, передбачається і продовження виконання програми на один рік.

Навчальні програми в залік диплома або ступеня складаються з базових курсів, курсів за фахом, факультативних занять, стажування та практики за фахом, написання й захисту дипломної роботи на ступінь бакалавра. Програми включають також вивчення комунікаційних засобів і мов, тобто рідної мови, другої державної мови й одної або більше іноземних мов. Студенти можуть також проходити курси й за іншими спеціальностями, в інших ВНЗ, у тому числі й за кордоном, за системою «включного» навчання.

Випускники інститутів після їх закінчення здобувають два види звань. Диплом інституту має відповідну назву - «професійний диплом інститутського рівня» із вказівкою найменування основної спеціальності. Оскільки інститутські програми були розроблені на основі програм технікумів, випускникам у більшості випадків дозволяється користуватися старими найменуваннями дипломованого фахівця.

За обміном студенти можуть приїжджати до Фінляндії в рамках програм обмінів ЄС, наприклад, «Сократес/Еразмус» та «Леонардо да Вінчі». Студенти зі США - по лінії ISEP (міжнародної програми з обміну студентами), а молодь зі скандинавських країн - у рамках системи «Норд плюс». Є студентський обмін по лінії програми ЄС «ТЕМПУС/ТАСІС» для країн СНД та Монголії, а також стипендіальна програма для співробітництва між північними країнами, балтійськими державами й північно-західною Росією. Інформацію із цих програм можна одержати у міжнародних відділах при своїх університетах і ВНЗ.

У ВНЗ Фінляндії також є двосторонні угоди з іноземними університетами та інститутами, які включають програми студентських обмінів. В особливих випадках студенти можуть прийматися на стажування й поза перерахованими вище каналами та схемами.

Академічний рік складається із двох семестрів. Осінній семестр звичайно триває з вересня по грудень, весняний семестр - із січня по травень. Літнього семестру в навчальному році немає, але студенти ВНЗ можуть здавати іспити та проходити курси в залік диплома й у ході літніх місяців, відвідуючи курси, пропоновані самими ВНЗ або системою літніх університетів (у цілому 21).

Через те, що система вищої освіти забезпечується бюджетом Міністерства освіти, студенти навчаються звичайно за повною програмою, де за навчання не платять. Однак студенти повинні платити щорічні членські внески у студентських союзах, що складають EUR 30-85 (євро), щоб користуватися надаваними цими союзами пільгами та заходами. Ці членські внески включають також і медичне обслуговування молоді. При цьому членство в такому союзі обов'язкове для студентів, які проходять повний курс навчання на диплом бакалавра або магістра, для аспірантів членство носить добровільний характер.

В інститутах також навчання безкоштовне, але в деяких інститутах студенти платять за навчальні матеріали і т. п. Членство студентів інститутів у цих союзах - на добровільній основі.

Програми повного курсу для одержання диплома не передбачають плати за саме навчання. Але деякі з недипломних програм і курсів можуть бути й платними.

У більшості випадків іноземні студенти не одержують студентську допомогу, що виплачується з держбюджету. Однак іноземці, прийняті у фінський ВНЗ на навчання за повною програмою, можуть бути зараховані на таку допомогу за умови попереднього проживання у Фінляндії протягом двох років, якщо таке проживання не було пов'язане з навчанням, і мають статус особи постійного проживання у Фінляндії. Дані вимоги не ставляться до репатріантів та осіб, які отримали статус біженця. Громадяни країн ЄС (EU) та інших країн Європейського економічного простору (ЄЕП) можуть претендувати на одержання студентської допомоги, якщо їхнє навчання прямо пов'язане з роботою у Фінляндії, якщо вони змушені були стати безробітними у Фінляндії або якщо їхні батьки перебувають у Фінляндії на роботі.

Центр з міжнародних обмінів (CIMО) і ряд інших організацій мають практику надання стипендій для навчання аспірантського циклу та для ведення наукової праці у Фінляндії. Стипендії, надавані по лінії CIMО, призначені для іноземних аспірантів і молодих науковців і можуть бути надані тільки приймаючими їх фінськими вищими навчальними закладами, які клопочуться перед CIMO про надання стипендій кандидатам. Деякі із цих стипендій носять цільовий характер щодо конкретних країн або галузей освіти.

Проживання студентів організується на базі існуючих студентських житлових фондів. У деяких містах розміщення надається й безпосередньо студентськими союзами, регіональними студентськими асоціаціями або по лінії приймаючих факультетів. У багатьох містах є муніципальні гуртожитки, що перебувають на балансі місцевої влади або ВНЗ. Приймаючий ВНЗ звичайно сам організує розміщення студентів, які прибувають за обміном.

Членство у студентському союзі надає молодим людям низку пільг: медичне обслуговування, знижки на харчування, на користування транспортом та інші послуги.

Університетами обо інститутами пропонується багато видів різного додаткового інформаційного й іншого обслуговування, уключаючи консультації для іноземних студентів, доступ у студентські бібліотеки, користування комп'ютерними класами, послугами Інтернету, спортивними спорудами.

НАВЧАННЯ ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ

Навчання дорослих стало у Фінляндії за останні двадцять років важливою складовою політики у сфері освіти. Рівень освіти у старших вікових групах нижче, ніж у молодших, і викликає необхідність перепідготовки та підвищення кваліфікації старшого покоління. У зв'язку з виходом на пенсію старших вікових груп, які народилися в перші роки після другої світової війни, потреба в навчанні дорослого населення, імовірно, буде продовжувати зростати. За міжнародним даними, фіни беруть активну участь у курсах для дорослих: щорічно близько мільйона осіб зі своєї ініціативи навчаються на курсах, організованих в одному з більш ніж тисячі навчальних закладів, у тому числі вищих. Загальний обсяг навчання обчислюється майже десять мільйонами навчальних годин.

Навчанням дорослих займаються ВНЗ, професійні навчальні заклади, центри професійного навчання дорослих, вищі народні училища та літні університети. Система навчання дорослих пропонує учням підготовку з метою одержання базової освіти, середньої та вищої освіти, а також відкритих для всіх певних курсів даного навчального закладу, підготовку до іспиту екстерном (наприклад, з мов, із різних спеціальностей), підготовку за місцем роботи на договірних основах, а також перепідготовку для підтримки професійних навичок і підвищення кваліфікації. Крім того, навчання дорослих може включити придбання суспільно-просвітніх знань або навичок, пов'язаних із особистими інтересами та хобі учня. Навчання дорослих із метою одержання спеціальності або вченого ступеня ведеться безкоштовно. Що стосується інших форм навчання, то поряд із безкоштовними курсами пропонуються й курси із частковою оплатою та ринковими цінами. Міністерство освіти фінансує навчання дорослого населення й відповідає за його розвиток.

Дорослі можуть закінчити загальноосвітню школу або гімназію; можуть здавати студентські іспити в гімназіях для дорослих. Такі заклади займаються й навчанням іноземних учнів.

Переважна більшість дорослих учнів, працюючи, навчаються заочно. Щоби була можливість працювати й одночасно вчитися, постійно розвиваються самостійні та заочні форми навчання. За допомогою інформаційної технології можливості заочного навчання постійно розширюються.

Навчання дорослих за направленням служби зайнятості є важливою формою освіти. Її мета - підвищити пропозицію кваліфікованої робочої сили та полегшити безробітним повернення на ринок праці. Особливу групу при цьому утворюють особи, які тривалий час перебувають без роботи. Перепідготовка незайнятої робочої сили збільшувалася у Фінляндії особливо в 1990-х роках, коли міжнародний економічний спад досяг і цієї країни, знижуючи рівень зайнятості в державі. За перепідготовку незайнятої робочої сили відповідає Міністерство праці, що робить субсидії в різних навчальних закладах, курси та навчання для безробітних і тих, хто перебуває під загрозою безробіття. Таке навчання для учнів є безкоштовним.

УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ У ФІНЛЯНДІЇ

Рішення про загальні принципи політики у сфері освіти й законодавства приймаються у Фінляндії парламентом. За виконання цих рішень відповідають Державна рада (тобто уряд), Міністерство освіти і Головне управління освіти. Міністерство освіти є вищим органом країни у сфері освіти, що контролює всі її види і надає державне фінансування. Частка цього сектору в держбюджеті становить 14 відсотків. Міністерство прагне забезпечити громадянам країни можливість всебічного розвитку особистості за допомогою освіти та послуг у сфері культури, професійних знань і навичок, необхідних у трудовому житті, а також зміцнення національної культури та розвиток міжнародного співробітництва. На національному рівні його головними партнерами виступають Міністерство праці, Міністерство соціального забезпечення та охорони здоров'я й Міністерство торгівлі та промисловості.

У Міністерстві освіти готуються для розгляду в уряді та парламенті проекти законів, положень і постанов, що стосуються даної сфери управління. Міністерство бере участь також у підготовці законодавчих актів і постанов ЄС зі співробітництва в цій галузі. Міністерство керує та вдосконалює роботу сфери освіти. Воно виділяє кошти державним установам та організаціям, надає субсидії муніципалітетам, їхнім об'єднанням і приватним організаціям.

Навчання, що передбачає одержання спеціальності або вченого ступеня у Фінляндії, ведеться безкоштовно в усіх навчальних закладах, що входять у офіційну систему освіти, включаючи й університети. Учні мають право одержання студентських допомог після загальноосвітньої школи незалежно від навчального закладу та форми навчання.

Таким чином, освітня політика Фінляндії виразно демонструє, що сильна соціальна орієнтація навчальних закладів має значущі переваги. Проте слід підкреслити, що «гіперсоціалізація» шкіл і ВНЗ тут культурно, політично й економічно підкріплена, а тому є виправданою.

Отже, відмінними рисами фінської системи освіти є:

  • Сильний внутрішній зв'язок сегментів освіти. Дитячі садки інтегровані у школи, школи - тісно пов'язані з ВНЗ, ВНЗ - орієнтовані на роботу зі школами і беруть посильну участь у підвищенні якості шкільного навчання. Звідси виникають перевага безперервної освіти та вимога забезпечення «безболісних переходів» від одного освітнього ступеня до іншого (наприклад, мінімум іспитів).
  • Пріоритетність рівності освітніх можливостей і пов'язана із цим слабка внутрішня диференціація. Система освіти служить тут інструментом соціального вирівнювання: територіального (розташування шкіл і ВНЗ), змістовного (заборона на диференціацію класів у середній школі), культурного (політика «освіта - спільнота культур», що проводиться відносно етнічних груп фінської півночі), інституційного («вирівнювання» відмінностей між інститутами вищої освіти, усунення відмінностей між школами), економічного (відсутність плати за навчання). Останнє є особливо помітним: за наслідками дослідження PISA, у Фінляндії виявилася найнижча залежність успішності дитини від економічного стану її сім'ї.
  • Підвищення «соціальної відповідальності» ВНЗ, зведене у ранг пріоритету національної освітньої політики і, як наслідок, тісна взаємодія інститутів освіти з місцевим співтовариством, представленим різними соціальними групами. Це складає сприятливий контекст функціонування системи освіти (високий статус учителя, підтримка громадськості, система опікунських рад).
  • Прямим наслідком розширення кількості контролюючих органів і традиційного директивного стилю управління є слабка інституційна автономія фінських навчальних закладів, що зберігається.
  • Високий мобілізаційний потенціал системи освіти. Саме ця характеристика, пов'язана з низьким ступенем автономії фінських ВНЗ та їх нечисленністю, дозволила оперативно за допомогою директив («зверху вниз») провести реформування освітньої системи і, зокрема, реалізувати програму інтернаціоналізації вищої освіти.

Подальший розвиток освітньої системи Фінляндії буде, мабуть, обумовлений цими її відмінними особливостями. Проте навряд чи які-небудь із прогнозованих змін торкнуться ядра фінської освіти - ЇЇ соціальної складової.

Автори: І. Жерноклєєв, Т. Пушкарьова

Освіта.ua
12.09.2006


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!