Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Модернізація змісту освіти

Модернізація змісту освіти

Протягом усього розвитку суспільства складались різні парадигми освіти та виховання людини. Людство постійно збагачує теорію та практику навчання. Стратегія розвитку школи обумовлюється потребами суспільства, освітньої інфраструктури та реальними можливостями школи

Автор даного проекту не претендує на новизну й винахідництво, а представляє власне бачення оновленої освіти свого регіону.

Існують такі типи нововведень:

  • стратегія локальних змін (вузька, певна ланка);
  • стратегія модульних змін (кількох нововведень);
  • стратегія системних змін (повна реконструкція).

Проект (від. лат. projectus), буквально - те, що кинули вперед. Мета будь-якого проекту - ідеальне уявлення кінцевого результату. Визначальним етапом розробки даного проекту «Освіта Донеччини - 2010» було визначення та вивчення точок зору представників різних соціальних категорій на освіту Донеччини сьогодні та завтра.

Загальновизнано, що школа - це модель суспільства. Саме від якості шкільного навчання й виховання залежить збагачення культурних національних цінностей як держави в цілому, так і певних її регіонів. Розвиток науки та техніки, стрімкий ріст усіх сфер суспільного виробництва вимагає від сучасної освіти постійного оновлення змісту, структури стилю управління, методів і форм навчання. Сучасне замовлення суспільства полягає в тому, щоб створити такі умови навчання, за яких би кожний учень успішно навчався, розвивав свій інтелект, був готовий до творчої самореалізації; щоб створити умови для формування національної самосвідомості, активної життєвої позиції громадянина-патріота, який може стати активним учасником процесу утвердження незалежної України.

Окреслювати змістовно та структурно освіту регіону необхідно розпочинати з осмислення перспектив і пріоритетів освітньої сфери, визначених нормативно-законодавчими документами.

Національна доктрина розвитку освіти одними із пріоритетних напрямів державної політики розвитку освіти визначає органічне поєднання освіти та науки, розвиток дистанційної освіти; запровадження освітніх інновацій; створення індустрії сучасних засобів навчання й виховання; також визначає роль освіти як рушійної сили розвитку громадянського суспільства, а саме - спрямованість державної політики на активізацію участі батьків у навчально-виховній діяльності навчальних закладів.

У законі України «Про загальну середню освіту» зазначено, що освіта має бути спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості. Реалізація цих завдань може забезпечуватись лише за умови здійснення особистісно зорієнтованого навчання, виховання та розвитку дитини. Пріоритетами оновлення сучасної освіти, відповідно до «Концепції загальної середньої освіти», є створення передумов для індивідуалізації та диференціації навчання; формування життєвої, соціальної, комунікативної та комп'ютерної компетентності учнів; забезпечення наступності навчального змісту й вимог до його засвоєння між дошкільною, початковою, основною та старшою ланками.

Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності визначає завдання громадянського виховання та освіти, серед яких: формування національної самосвідомості, соціальної активності, політичної та правової культури, толерантності, розвиток критичного мислення.

Зміни в освітній політиці відбуваються також на основі Державного стандарту початкової загальної освіти, що мають на меті: формувати людину, яка хоче і вміє самостійно вчитись; яка вміє сприймати інформацію, працювати з інформацією, сортувати її, осмислювати, аналізувати, творити.

Усі визначені вище державними документами пріоритети розвитку сучасної освітньої сфери мають науково-теоретичне підґрунтя. Класик української педагогіки В. Сухомлинський у праці «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості» наводить цікаву думку Ф. Енгельса про те, що вже у стародавній Греції були закладені основи майже всіх найважливіших сучасних ідей. У роботах К. Ушинського, А. Макаренка, В. Сухомлинського містяться майже всі положення, що покладені в основу сучасної концепції особистісно зорієнтованого навчання й виховання. Головною метою навчально-виховного процесу В. Сухомлинський уважав усебічний розвиток особистості. У своїх роботах він виводить фундаментальні принципи особистісно зорієнтованого навчання: принцип неповторності кожної дитини, принципи визнання відсутності нездібних дітей, принципи врахування нерівності розумових здібностей дітей, індивідуалізації навчання, отримання позитивних почуттів від навчання, принцип навчання через подолання труднощів, дослідницького підходу до предмета вивчення, обов'язковості самостійної розумової праці учнів у процесі навчання. Важливим чинником ефективності навчання В. Сухомлинський уважав людяність, любов, доброту, чуйність, сердечність і тактовність учителів у стосунку учнів. О. Савченко в «Дидактиці початкової школи» зазначає, що на сучасному етапі виникає потреба в новому типі стосунків між учителем та учнем, в основі яких лежали б не підлеглість і покора, а співпраця, відкритість і довіра.

Усі ці принципи покладені в основу проекту «Освіта Донеччини - 2010». Регіональні програми «Обдаровані діти», «Дистанційна освіта», «Моніторинг якості освіти», «Удосконалення управління освітою в Донецькій області», «Соціальний захист, профілактика бездоглядності та правопорушень серед дітей, учнівської та студентської молоді, їх соціальна реабілітація в суспільстві» також є теоретичною основою, підґрунтям даного проекту.

Опрацювавши вищеназвані державні документи, програми та науково-методичну літературу, визначили цілі, завдання, принципи та пріоритетні напрями розвитку освіти Донеччини-2010 для всіх категорій, причетних до школи: учнів, учителів, батьків, управлінських, методичних, психологічних органів, медицини, спорту, громадськості.

Цілі та завдання освіти Донеччини:

  • упровадження в педагогічну практику новітніх досягнень психолого-педагогічної науки;
  • психологічний супровід педагогічних інновацій;
  • перехід у навчально-виховному процесі від авторитарного до особистісно зорієнтованого (гуманного) ставлення до особистості, довіра до неї, прийняття її особистісних цілей та запитів;
  • створення матеріально-технічних умов для нормального ходу педагогічного процесу;
  • стимулювання самоосвіти та творчого пошуку вчителів;
  • пошук нових шляхів організації позакласної та позашкільної виховної роботи;
  • виявлення, допомога, підтримка й розвиток обдарованих дітей, створення умов для реалізації їх інтелектуального та творчого потенціалу;
  • опанування учнями та вчителями інформаційних і телекомунікаційних технологій;
  • формування дистанційного навчання;
  • забезпечення наступності між дошкільною та початковою загальноосвітньою підготовкою;
  • формування батьківської компетентності через залучення батьків до роботи навчальних центрів, підтримка співпраці психолога, вихователя та батьків у процесі виховання дитини та її розвитку;
  • доведення наповнюваності класів у початковій школі до 15-ти учнів, в основній і старшій - до 20-ти учнів.

Пріоритети розвитку освіти Донеччини:

  • перехід із режиму функціонування на режим розвитку;
  • створення передумов для всебічного розвитку й саморозвитку особистості, індивідуалізації та диференціації навчання, переходу на особистісно зорієнтовані технології;
  • формування особистісних якостей громадянина-патріота України; вивчення народних традицій, звичаїв, обрядів свого краю;
  • посилення практично-діяльнісної та творчої складових у змісті навчального процесу;
  • створення умов для розвитку педагогічної ініціативи, підвищення загальнодидактичного, науково-методичного та професійного рівня вчителів Донецької області, самоосвіти;
  • сприяння гармонізації стосунків між учасниками навчально-виховного процесу (партнерства педагогічного такту, толерантності);
  • профілактика правопорушень, створення умов для соціальної реабілітації бездоглядних дітей.

Розкриємо сутність оновленої освіти в початковій ланці. Сьогодні в початковій школі, яка, безперечно, є найважливішою ланкою освіти, змінюються пріоритети навчання - на перший план виступає її розвивально-пізнавальна функція; культ нестандартної самостійної думки, а освітня реформа має успіх, якщо кожний учитель почуватиметься реформатором свого власного навчального досвіду. На мою думку, вільніше стало в педагогіці, зникла єдина уніфікована освіта, яка вимагає від учителя чіткого виконання змісту й не дозволяла відступати ні на крок. Чудовий перший крок до змін - вибір учителем початкової школи технології інтерактивного навчання, розвитку та виховання. Активне використання пошукових, дослідницьких методів сприяє інтенсивному процесу розвитку та саморозвитку особистості молодшого школяра, який треба стимулювати, підтримувати в дитині прагнення нових вражень, допитливість, бажання експериментувати, самостійно шукати істину. І тут початковій школі потрібна виважена система оцінювання: вербальна - у 1-2-х класах, бальна - у 3-4-х класах за 12-бальною системою оцінювання.

Позитивне оцінювання сприятиме формуванню в дитини вміння слідкувати за виваженістю думок, уміння нести відповідальність за якість власних суджень, адже «успіх у навчанні - єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися» (В. Сухомлинський).

Рушійною силою процесу розвитку та саморозвитку учня є мотивація його навчально-пізнавальної діяльності. Адже мотивація - «це спонукання до діяльності, відповідь на те, заради чого вона відбувається» (О. Савченко).

Мотиваційний аспект має пронизувати навчально-виховну діяльність у початковій школі зверху донизу. Нашим гаслом має бути «Жодного кроку без мотивації!», саме тоді ми допоможемо нашим дітям «хотіти вчитися», займати активну життєву позицію в сучасному світі.

Мотиви учіння молодших школярів:

  • широкі соціально значущі мотиви;
  • комунікативні мотиви;
  • пізнавальні мотиви;
  • мотиви відповідальності;
  • мотиви перспективи;
  • мотиви самовдосконалення.

Для формування позитивної мотивації учіння молодших школярів необхідно забезпечити такі вміння (за О. Савченко):

  • збагачувати зміст особистісно зорієнтованим цікавим матеріалом;
  • утверджувати справді гуманне ставлення до всіх учнів, бачити в дитині особистість;
  • задовольняти потреби у спілкуванні з учителем та однокласниками під час навчання;
  • збагачувати мислення інтелектуальними почуттями;
  • формувати допитливість і пізнавальний інтерес;
  • формувати адекватну самооцінку своїх можливостей;
  • утверджувати прагнення до саморозвитку, самовдосконалення;
  • використовувати різні способи педагогічної підтримки.

Якщо перед учнями ставити тільки готові цілі, а знання лише повідомляти та закріплювати, активність згортається, інтерес згасає. А найкерованіший і найзначніший пізнавальний мотив виникає та зміцнюється лише в ситуації пошуку нових знань, інтелектуальної напруги, самостійної діяльності. Це «сьогодні і завтра» початкової школи Донеччини.

В історії освіти України такі підходи до навчання використовувались іще в першому десятиріччі минулого століття й були поширені в педагогічній практиці української школи у 20-ті роки (бригадно-лабораторний, проектний методи, робота в парах змінного складу, виробничі та трудові екскурсії). Подальшою розробкою елементів інтерактивного навчання займались В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі, В. Шаталов, С. Лисенкова. У Західній Європі та США групові форми навчальної діяльності учнів активно розвивались і вдосконалювались (дальтон-план, кутки С. Френч, метод проектів (У. Кілпатрік), проблемне навчання (Дж. Дьюї), програма «Крок за кроком»).

Інтеграція цих програм в українській освітянській простір продовжується. Яскравим прикладом цього стала особистісно зорієнтована програма «Крок за кроком», яку в цілому або її окремі методи та прийоми успішно використовують учителі-початківці Донеччини. У цьому контексті надзвичайно важливим завданням стає поглиблення знання іноземних мов, безпосередні контакти учнів, учителів, студентів, керівників освіти різних країн, організація інформаційних потоків.

Сучасний етап розвитку суспільства базується на використанні інформаційних технологій. Ті держави, які не роблять ставку на їх упровадження й розвиток, ризикують залишитись на узбіччі світової цивілізації. Це стосується й України. Тому потрібні рішучі кроки, щоб здійснити прорив у розв'язанні цієї глобальної проблеми.

Першим кроком у цьому напрямку повинно стати забезпечення інформатизації освітнього простору, а для нашого регіону зокрема - реалізації широкомасштабних заходів для створення Донецької обласної інформаційної освітньої мережі. Звичайно, цей напрям залежить від фінансування. В умовах дефіциту бюджетних асигнувань важливим є залучення різноманітних джерел фінансування (державно-бюджетних, муніципальних, спонсорських, власних коштів). Для досягнення мети цієї програми слід ужити заходи:

  • забезпечення адміністрацій шкіл одним сучасним комп'ютером, лазерним принтером, модемом;
  • підключення комп'ютерів адміністрацій шкіл до Інтернету;
  • створення сайту управління освіти, ІППО;
  • створення сайту кожної школи;
  • під час проходження атестації педагогічних кадрів сприяти оволодінню ними комп'ютерною грамотністю;
  • створення комп'ютерних навчальних програм для батьків.

Отже, сучасна організація інформаційних потоків - це один із напрямів реформування змісту початкової освіти, який сприяє обізнаності вчителя в технологіях, інтегрованих у світовому освітянському просторі.

Сучасна початкова школа сміливо прямує до творчого розвитку учнів, які виховуватимуться відкритими до змін, що мають місце в оточуючій їх дійсності, і готовими до активної участі у здійсненні цих змін.

Процес формування творчих підвалин особистості учнів потребує їхньої взаємодії з учителем, який є особистістю з багатим внутрішнім світом, спрямованою на пошук і створення сучасної школи.

Взаємодія вчителя й учнів - цілісна соціально-психологічна система, яка складається з єдності комунікативного та інтерактивного компонентів.

До способів організації взаємодії вчителя й учнів у системі людина-людина відносяться діалоги «учитель-учень», «учитель-учень-учні», «учитель- учень-компетентні особи», «учень-учитель», «учень-учні», «учні-учитель».

Моделі такого учня й такого вчителя - учасників навчально-виховного процесу освіти Донеччини-2010 представлені в додатках 1, 2 до даного проекту. Варто підкреслити, що:

  • учень розглядається як індивідуальність і суб'єкт;
  • підтримуються його потреби розвитку, здібності, інтереси та індивідуальний підхід;
  • учитель у школі виконує роль новатора;
  • звертається увага на професійний розвиток учителя, на його подальше вдосконалення, організаційну та педагогічну культуру, особистісні якості, цінності та педагогічну компетентність;
  • значно розширюється співпраця початкової школи із сім'єю, з локальним середовищем у процесі навчання та виховання учня (робота здійснюється за авторською програмою «Батьківське плекання»);
  • учень не пасивний, а творчо працює;
  • мають місце описова (якісна) оцінка, відсутність другорічництва, підтримка учня у процесі переходу з класу у клас;
  • значна увага відводиться педагогіці гри, театралізації, комп'ютерним заняттям, тренінгу розвитку творчості та ін.

Педагогічна система кожної історичної епохи переживає кардинальні зміни. Сучасна школа та школа майбутнього мають формувати особистість, яка може і хоче вчитись, здатна жити та працювати в умовах ринкових відносин, тому реалізації цих питань потрібно приділяти велику увагу.

Автор: І. Аліфанова

Освіта.ua
20.09.2007

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!