Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Сільська служба у справах неповнолітніх

Сільська служба у справах неповнолітніх

Розмірковуючи над шляхом вирішення накопичених проблем, розуміючи, що без участі всього населення їх не вирішити, перед нами постало завдання віднайти форми участі жителів села у громадській роботі та методи залучення людей

Працював головою сільської ради, був заступником секретаря парткому колгоспу 40-річчя Жовтня Косівського району в Івано-Франківській області. Матеріали колишньої проведеної роботи були опубліковані у ґрунтовній статті журналу "Радянська школа". Ще тоді я вносив пропозицію, щоби в систему політосвіти, поряд з ідеологічними питаннями, були включені питання загальноосвітньої підготовки: ази фізики, хімії, біології, розвитку науки тощо. Мова не йде про те, щоб домогосподарок навчити премудростям органічної хімії, а викликати інтерес як у дітей, так і у дорослих до книги, читання, самовдосконалення.

Але тоді це не було схвалено, а мене розкритиковано. І ось, у роки я повернувся до цих питань. Робота сільської служби у справах неповнолітніх райдержадміністрацій, де працюють і одержують зарплатню 15 чол. Робота ця складна й багатогранна, а пересувні бібліотеки лише незначна частина цієї роботи, навколо них розгортається робота», написав до редакції автор.

«Основна наша ідея: яких би висот у роботі не досяг виконком сільської ради, педагогічний колектив школи, дирекція будинку культури, сільська лікарська амбулаторія - основа основ робота за місцем проживання. Саме тут можна використати особистий приклад батьків, такі методі як інтерес і гра. Це місце держави у вивищенні освітнього та культурного рівня народу. Здоровий спосіб життя та діяння, любов до книги ідея, яка може об'єднати націю. Ось така наша думка.»

На моє глибоке переконання: немає сьогодні ніяких об'єктивних причин того стану освітньо-виховної роботи в українській державі, який ми маємо. Такий незадовільний стан справ зумовлено, як нам пояснюють, відсутністю якихось науково-методичних технологій освітньо-виховної роботи, не пояснюючи, що мається на увазі. Невідомо також, хто й чому, ігнорує вікові й індивідуальні особливості, тих кого потрібно виховувати. Усе це, безпідставно й надумано, несе в собі безвідповідальне ставлення до своїх обов'язків посадових осіб, зумовлене відсутністю дієвих методів і способів контролю їхньої роботи.

Не менш важливих завданням, на наш погляд, є розробка та впровадження дієвого контролю жителів конкретного населеного пункту за роботою посадових осіб держави за місцем проживання населення. Умовою такого контролю є наявність конкретних критеріїв, показників ефективності роботи. Нами керувало почуття відповідальності за стан справ у всій країні. Ми глибоко переконані, що могутність держави у вивищенні освітнього й культурного рівня народу, а не в розмірах її території, кількості населення, чи запасах корисних копалин.

Саме ці фактори забезпечують розробку та впровадження у виробництво науково містких технологій, що виводить країну на передові рубежі технічного процесу. Пропаганда здорового способу життя взагалі й випестування любові до книги зокрема, є та ідея, яка на даному етапі розвитку держави може згуртувати націю. Тому ми пропонуємо науково-методичну технологію проведення освітньо-виховної роботи, яка дає можливість вирішувати питання в комплексі, як в стінах школи, закладів культури, так і за місцем проживання. Адже виховна робота за змістом проживання дає можливість ураховувати місцеві умови та традиції, вікові й індивідуальні особливості дітей і їхніх батьків, специфіку трудової зайнятості дорослих, ставити питання безперервності освіти населення.

Нічого нового в наших пропозиціях немає, вони давно відомі, але навіщо шукати примарне нове, якщо не використовується старе, позитивне, що може приносити користь суспільству. Особливість в тому, що ми не тільки розмірковуємо теоретично, а й діємо практично. Не на словах, а на ділі, показуємо як, гарантуємо результат, його орієнтовні строки, подаємо чіткі орієнтири ефективності роботи. Наш принцип такий: не просто словами казати, а робіть так, як ми робимо.

У відповідності до Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» жителі с. Соколівка Косовського району Івано-Франківської області виступили з ініціативою створити сільську службу у справах неповнолітніх на громадських засадах. Група випускників 1962 року Соколівської восьмирічної школи Дійчук Лук'ян Іванович, Олексюк Василь Васильович, Петричук Катерина Петрівна, Пророчу Євдокія Дмитрівна, Кознюк Василь Васильович, попередньо розробили «Положення про сільську службу в справах неповнолітніх».

На початку вересня 2007 року вони зібрались на збори засновників громадської організації «Сільська служба у справах неповнолітніх». На зборах вирішено таку організацію створити, обрано її керівні органи, затверджено відповідне положення.

Основним завданням служби стало залучення батьків і всієї громадськості до реалізації на території села Соколівка державної політики з питань освітньо-виховної роботи, соціального захисту неповнолітніх, запобігання дитячій бездоглядності та правопорушенням. Ми не обліковуємо неблагополучні сім'ї та неповнолітніх схильних до правопорушень. На нашу думку, сама постановка такого питання дуже проблематична із-за неконкретності критеріїв такого відбору. Подібний облік вести мають право й повинні кваліфіковані спеціалісти, які мають глибокі знання та практичний досвід роботи з такими категоріями населення. В інакшому випадку, це буде видимість роботи, яка нікому не потрібна, а не сама робота, адже реалії життя диктують свої вимоги.

Ураховуючи процеси, які відбуваються в нашій державі, питання, що хвилюють конкретних людей, ми обліковуємо сім'ї, яким потрібна кваліфікована допомога в навчанні та вихованні. Підставили або критеріями обліку є такі фактори:

- наявність дітей, які вчаться нижче своїх можливостей;

- наявність дітей, які допускають пропуски уроків;

- не читають художньої літератури;

- наявність батьків, які не беруть участі у громадському житті села;

- своєю поведінкою справляють негативний вплив на оточуючих;

- наявність сім'ї, що потрапила у скрутні життєві ситуації.

На зборах засновників нашої організації було ініційовано створення пересувних бібліотек на віддалених присілках села, закупівлю художньої літератури на кошти громадськості, ділових людей. З цією метою на початку вересня 2007 року були проведені збори жителів присілків Леви та Погор. Учасники зборів вирішили організувати на своїх присілках громадські пересувні бібліотеки, обговорили та прийняли до відома запропоноване засновниками положення.

Пересувні бібліотеки на присілках не конкуренти центральній бібліотеці села. Вони є незначною частиною, одна з форм роботи сільської служби у справах неповнолітніх із населенням села за місцем проживання.

Діловодство, видачу й облік книг на пересувних бібліотеках ведуть діти, члени різновікових загонів, вони й вестимуть облік проведеної роботи тут на присілку спеціалістами різних галузей. Така постановка питання дасть змогу позбутись формалізму в оцінці роботи педагогів, медиків інших спеціалістів, можливість перевірити її силами громади, уберегти від надуманих проблем чи успіхів. У такий спосіб діти залучаються до активної громадської роботи, у них виховується почуття колективізму й відповідальності. Вони працюють під керівництвом педагогів, постійним наглядом батьків, депутатів місцевої ради та місцевих жителів. Вирішується питання змістовного проведення дозвілля та культури спілкування, як дітей так і дорослих. Хіба можна говорити про організаційно-масову роботу місцевої ради народних депутатів, не проводячи ніякої роботи за місцем праці чи проживання людей. Про які успіхи навчально-виховної роботи педагогічного колективу можна говорити, якщо вона проводиться тільки у стінах школи?

Те ж саме можна сказати й про роботу працівників закладів культури. Завдання медичних працівників лікарської амбулаторії не лише лікувати хворих, а головне займатися профілактикою захворювань там, де живуть і працюють люди. Будемо пропонувати керівництву зобов'язати працівників освіти, охорони здоров'я, культури вважати одним з основних показників своєї діяльності - роботу за місцем проживання населення.

Організаційні питання роботи різновікових загонів вирішуємо у школі, адже тут простіше зібрати дітей. Так, педагог-організатор Пророчук Ганна Лук'янівна підготувала списки учнів школи за місцем проживання. У жовтня 2007 року учні школи, які проживають на присілку Леви було запрошено на збори, де вони були об'єднані в різновіковий загін. Голова сільської служби у справах неповнолітніх розповів учням про завдання, які вони можуть і мусять виконувати як члени різновікового загону, планування й облік роботи, обґрунтував необхідність кожним обрати для себе мету в житті.

Медичний працівник лікарської амбулаторії Стефурак Оксана Лук'янівна роз'яснила учням і дорослим важливість дотримання режиму дня, про те, що це справа дуже індивідуальна й одночасно передбачає обов'язкові моменти. А саме, день починати з молитви, ранкової зарядки, загартування, а в спеціальному зошиті облікувати все зроблене за день, усе заплановане щодо свого духовного й фізичного вдосконалення. Учасникам зборів було роздано орієнтовні зразки такого обліку, що є першим кроком на шляху виховання сили волі людини. Ми всі мріємо про якийсь казковий сад роз'яснюють дітям активісти служби у справах неповнолітніх повний троянд, який видніється десь за горизонтом, замість того, щоб насолоджуватись трояндами, котрі ростуть під нашим вікном уже сьогодні. Не можна відкладати на завтра те, що маємо зробити вже сьогодні, замолоду.

Говорячи про сільську службу неповнолітніх, маємо на увазі складну й багатогранну роботу, форму участі жителів присілку у вихованні підростаючого покоління, у громадській роботі. У залежності від наявних умов на присілку, проводяться різні змагання, конкурси, збори мешканців тощо. Усе відбувається на виду односельчан і при їх безпосередній участі, усі активно діляться своїми враженнями. Проводячи збори жителів присілків формуємо громадську думку про те, що мати сімейну бібліотеку це престижно, а читання книг є найкращій спосіб проведення вільного часу, що книгу не замінять найновітніші засоби передачі інформації: телевізор, комп'ютер тощо.

Говорити про осягнуті результати рано, оскільки робота лише розпочалась, але важливо не місце, яке ми займаємо, а напрям у якому рухаємось. Наша мета викликати у людей, незалежно від віку, інтерес до читання книг, наш провідний метод - гра, коли діти не уявляють, а відчувають себе дорослими.

Певним ключем до розв'язання цілої низки проблем можуть стати пересувні бібліотеки, що нами запропоновані для мешканців невеликих селищ.

Любіть книгу - джерело знань. Ці слова знайомі нам із дитинства, із шкільних років. Але просто любити книгу, на словах визнавати її джерелом знань, це не означає діяти, не означає, що ми використовуємо її неоціненні багатства. На жаль місце, яке займає книга в нашому житті, принизливе. Вона загнана у глухий кут новітніми засобами поширення інформації. Про це свідчить невелика кількість сімейних бібліотек, кількість тих, хто користується послугами масових бібліотек і, на превеликий жаль, рівень загального розвитку переважної більшості молодих людей.

На моє глибоке переконання, усі навчальні засоби не в змозі замінити книгу. Навпаки, вона замінить найдосконаліші з них. Сучасні телевізійні програми, комп'ютер виховують споживацьке використання пропонованої інформації, пропагують насильство, жорстокість. Справжні знання - це знання здобуті важкою працею розуму, а не пам'яті, бо такі знання скороминущі й не тривалі. Тільки робота над книгою з ручкою та зошитом допоможе вчитись наполегливості в освоєнні знань, без яких не можливе оволодіння сучасними науковими технологіями. Пропаганда здорового способу життя взагалі й діяльної любові до книги зокрема, є та ідея, яка може згуртувати надію. Вирішення цієї проблеми - запорука вирішення всіх інших. Як на мене, то це аксіома, що не потребує доведення. Життя без проблем не буває, але проблеми бувають першорядні та другорядні, та й коштів, у багатьох випадках, не потрібно особливих. У першу чергу на урядовому рівні має бути прийнято рішення згідно якого стан ведення читацьких щоденників молоддю - є провідний показник в роботі спеціалістів освіти й культури.

Ентузіасти громадської служби у справах неповнолітніх с. Соколівка Косовського району Івано-Франківської області ініціювали створення пересувних бібліотек на видалених присілках села. Окрім книг сільської бібліотеки до їх фонду ввійшли книги придбані громадськістю, коштами ділових людей. Підприємці, мешканці нашого села Тонюк Василь Миколайович, Біліщук Іван Петрович, Рибенчук Василь Петрович вирішили звернутись через засоби масової інформації до підприємців району надати допомогу активу сіл у організації роботи пересувних бібліотек, закупити необхідну літературу. Нами розроблено читацькі формуляри, журнал обліку книжкового фонду, обліку проведеної роботи на присілку педагогами, медиками, іншими спеціалістами відділів і управлінь району.

Усю необхідну документацію, облік літератури, її видачу, облік проведеної роботи на присілку працівниками різних галузей здійснюють діти, що виховує в них почуття відповідальності й колективізму. Педагог-організатор місцевої школи Пророчук Ганна Лук'янівна вчить дітей, як правильно вести документацію, планувати роботу, облікувати проведену роботу. Це дає змогу позбутись формалізму в оцінці роботи державних спеціалістів, можливість перевірити її місцевими жителями, уберегтись від надуманих проблем чи успіхів.

Пересувні бібліотеки, організація нами різновікових загонів учнів за місцем проживання не альтернатива центральній бібліотеці села, чи об'єднанням учнів у стінах школи. Саме за місцем проживання є можливість скористатись такими могутніми факторами виховання, як особистий приклад батьків, життєвий досвід людей з якими відбувається щоденне спілкування, такими могутніми методами впливу на особистість, як інтерес і гра. Сподіваємось, що на перспективу пересувні бібліотеки стануть центрами освітньо-виховної роботи за місцем проживання людей. Адже їх послугами можуть користуватись, як дорослі, так і учнівська молодь. Пересувні бібліотеки та робота на їх базі дає можливість враховувати місцеві умови проживання, традиції, специфіку трудової діяльності дорослих, індивідуальні й вікові особливості, як учнів так і їхніх батьків.

Робота пересувних бібліотек, різновікових загонів здійснюється під керівництвом педагогів місцевої школи та при безпосередньому нагляді й участі місцевих жителів присілку, батьків і депутатів місцевої ради. Цим самим забезпечується участь громадськості у вихованні підростаючого покоління, у вирішенні держаних справ на місцях.

Яких би висот у роботі не досяг виконком сільської ради, педагогічний колектив школи, дирекція будинку культури, працівники лікарської амбулаторії, якщо переважна частина цієї роботи не винесена за стіни їх організацій, до людей, сумніватись у формалізмі досягнутих результатів не приходиться. Про досягнуті нами результати не йдеться, адже робота лише розпочата, нам важлива правильність нашого напряму, чіткість нашої мети - викликати інтерес у дітей і дорослих до читання книг.

Ми певні, якщо в цьому напрямі працювати тривалий час, не розпорошувати своїх зусиль, переслідувати хай маленьку, але конкретну мету - успіх прийде. Періодичне проведення конкурсів читацьких щоденників - ось показник і певний критерій успіхів. Методичну допомогу в роботі щодо ведення діловодства пересувної бібліотеки надає сільський бібліотекар Юращук Катерина Василівна. Сама ідея пересувних бібліотек далеко не нова. Але навіщо нове, якщо не використовується старе, позитивне, що може принести користь суспільству.

Пересувна бібліотека - бібліотека, яка лишає своє місцезнаходження з метою обслуговування читачів, територіально відділених від центральної бібліотеки. Тому варто відродити можливості, які відкриває систематична та планомірно організована робота щодо їх функціонування. У серпні 2007 року відбулися збори жителів присілку Погар с. Соколівка та жителів присілку Леви. Учасники зборів вирішили організувати на своїх присілках громадські пересувні бібліотеки, обговорили та прийняли до відома «Положення про громадську пересувну бібліотеку». Навколо бібліотек планується розгорнути роботу різновікових загонів учнівської молоді з метою виховання корисних звичок, як найбільшого багатства людини та пропаганди здорового способу життя, змістовного проведення дозвілля. Так, акушеркою лікарської амбулаторії Стафурак Оксаною Лук'янівною розроблено примірний режим дня, який максимально враховує умови проживання в гірських селах. Роз'яснивши учням роль і значення дотримання певного режиму, вона вручила їм зразки, як письмово вести облік його дотримання.

Можливі різні форми роботи: збори жителів присілку, змагання, конкурси тощо. Метою проведення зборів є формування громадської думки про те, що мати сімейну бібліотеку - це престижно, читання книг найкращій спосіб проведення вільного часу. Тут є реальна можливість забезпечити безперервність освіти населення, формування громадської думки, підтримання кращих традицій спілкування.

Автор: Л. Дійчук

Освіта.ua
18.10.2007


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!