• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
  • Facebook
  • Twitter
• Підписатись на новини

Окремо від власного майна у сільському господарстві можуть страхуватися основні фонди, що передані в оренду іншим підприємствам та організаціям.

У разі страхування майна підприємств вирізняють два типи договорів.

а) Страхування від вогню, удару блискавки, вибуху;

б) Комплексне або розширене страхування "від вогню та інших випадків", яке включає, крім ризиків пожежі і вибуху, додатково такі страхові події:

• землетрус;
• зсув;
• обвал;
• буря;
• ураган;
• повінь;
• град,
• злива;
• осідання ґрунту;
• затоплення;
• шторм;
• цунамі;
• туман;
• пошкодження майна водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем;
• крадіжки зі зломом (пограбування).

Але перш ніж приймати рішення про страхування, необхідно проаналізувати ті ризики, на які наражається сільськогосподарське підприємство. Адже не всі ризики можна і потрібно страхувати.

Якщо сільгоспвиробник вже має багаторічний досвід вирощування культури, то він, безумовно, добре знає, які природно-кліматичні ризики в даній місцевості є найбільш небезпечними для виробництва цієї культури і наскільки часто вони трапляються. Якщо ж у виробника такого досвіду немає, то ми радимо спершу опитати з цього приводу сусідів, а також проконсультуватися у головного агронома обласного управління сільського господарства, який може надати йому пораду на підставі зібраних статистичних даних та власного досвіду.

Сільгоспвиробник може усунути наявні ризики іншими доступними підприємству способами. Наприклад, можна застосовувати стратегію уникнення ризику, тобто обирати такі види діяльності, які є менш доходними, але й менш ризикованими. Можна здійснювати диверсифікацію виробництва чи діяльності, аби одні й ті самі ризики не загрожували діяльності господарства в цілому, а стосувалися лише його окремих напрямків. До методів диверсифікації належить також географічна диверсифікація, тобто вирощування культур на віддалених один від одного полях. Можна, нарешті, просто накопичувати кошти на випадок несприятливих подій, тобто займатися самострахуванням.

Страхування, по суті, означає передачу ризиків іншій стороні – страховій компанії, і робиться це за певну плату. Тому здійснювати страхування доцільно лише відносно тих ризиків, які не можна нівелювати іншими способами. Нарешті, слід мати на увазі, що страхові компанії можуть не погодитися приймати певні ризики на страхування. Приймаючи об’єкти на страхування, страхові компанії керуються ознаками, за якими вони відносять певну подію до страхового ризику.

Якщо після ретельного аналізу ризиків, які загрожують діяльності підприємства, було прийняте рішення про необхідність страхування певних сільськогосподарських культур від певних ризиків, то наступним кроком у здійсненні страхування буде вибір форми страхування та страхової компанії.

Вибір форми страхування. Згідно з чинним в Україні законодавством, існує дві форми страхування: добровільне та обов’язкове:

• Добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Основні умови добровільного страхування встановлюються правилами страхування, що розробляються страховою компанією та затверджуються уповноваженим органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю. Різні страхові компанії можуть пропонувати різні умови страхування одного й того ж об’єкту від одних і тих самих ризиків. Тому страхувальник має змогу обирати ту страхову компанію, яка пропонує найприйнятніші для нього умови. Крім того, страхувальник може узгоджувати зі страховиком умови страхування, які потім закріплюються в договорі страхування. Страховики мають право займатися лише тими видами добровільного страхування, які зазначені в ліцензії.
• Обов’язкове страхування – це страхування, яке здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів, якими передбачено види обов’язкового страхування, порядок та правила його проведення, перелік об’єктів, що підлягають страхуванню, перелік ризиків, форми типового договору, особливі умови ліцензування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів.

Згідно з Законом України "Про страхування" 1 (Стаття 7, пункт 11) [6], обов’язковим є "страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності". Водночас, законодавство не передбачає відповідальності за не страхування, отже, в даному конкретному випадку обов’язковість не означає обов’язковості участі сільськогосподарських виробників у такому страхуванні. В чому тоді полягає обов’язковість? В разі, якщо Ви вирішите брати участь в обов’язковому страхуванні врожаю, таке страхування здійснюватиметься з дотриманням умов, порядку і правил, встановлених відповідною Постановою Кабінету Міністрів.

Умови, порядок та правила проведення обов’язкового страхування врожаю закріплені в Постанові Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 1000 "Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності".

У 2002 році Українською освітньою програмою реформ було видано посібник "Як застрахувати врожай" [7], підготовлений спільно фахівцями Міністерства аграрної політики України, Проекту Міжнародної фінансової корпорації "Розвиток агробізнесу в Україні", Асоціацією страховиків в аграрному секторі економіки України, Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" та Української освітньої програми реформ (УОПР). Посібник містить докладне роз’яснення щодо застосування обов’язкового страхування врожаю деяких сільськогосподарських культур в Україні.

Вивчивши та порівнявши можливості, які пропонують Вам страхові компанії за добровільною та за обов’язковою формою страхування, Ви можете обрати ту форму, яка Вам найбільше підходить.

Обираючи страхову компанію, крім аналізу інформації про саму компанію, слід також проаналізувати основні умови страхування, які вона пропонує. Аби бути в змозі оцінити основні умови страхування, необхідно розумітися на таких поняттях:

• Об’єкт страхування.
• Страхова вартість.
• Збиток (страховий).
• Страхове відшкодування (страхова виплата).
• Страхова сума.
• Франшиза та покриття.
• Страхова премія (внесок, платіж).
• Страховий тариф.
• Фактична вартість страхування.

Зупинимося на кожному з цих понять окремо.

1. При страхуванні виробництва сільськогосподарських культур об’єктом страхування можуть бути:

• затрати, понесені господарством на виробництво культури,
• майбутній очікуваний врожай культури,
• майбутній очікуваний дохід від виробництва культури.

Слід зазначити, що при страхуванні сільськогосподарських культур в Україні на сьогодні застосовують лише страхування затрат та страхування очікуваного врожаю. Страхування доходу, що захищає виробника не тільки від падіння врожайності культури, але й від падіння закупівельної ціни, є досить розповсюдженим в розвинених країнах світу. Слід очікувати, що з часом українські страхові компанії також зможуть пропонувати сільгоспвиробникам страхування доходу.

2. Страхова вартість.

Страхова вартість – це оціночна вартість об’єкту страхування, яка, за згодою страховика та страхувальника, вноситься до страхового договору.

А) Якщо об’єктом страхування є затрати, понесені господарством на виробництво культури. В цьому випадку страховою вартістю є сума планових затрат на виробництво культури (якщо страхова угода укладається до посіву культури), або сума фактичних затрат на виробництво культури (якщо страхова угода укладається після посіву культури).

Підставою для звернення за отриманням страхового відшкодування є повна загибель посівів на всій або частині посівної площі.

Б) Якщо об’єктом страхування є майбутній очікуваний врожай культури.

В цьому випадку страхова вартість – це очікувана вартість майбутнього врожаю, тобто обсяг очікуваного врожаю, зазначений в договорі страхування, помножений на ціну реалізації, також зазначену в договорі страхування. Як правило, очікувана врожайність – це середній показник врожайності підприємства за період від 4 до 10 попередніх років. Підставою для звернення за отриманням страхового відшкодування є недоотримання (або неотримання) врожаю культури, порівняно з гарантованим рівнем, зазначеним в договорі страхування.

Формула (1) [8]:

Страхова Вартість = [Очікувана вартість]ґ [Площа] ґ [Ціна].

(3) Якщо об’єктом страхування є майбутній очікуваний дохід від виробництва культури.

В цьому випадку страхова вартість – це обсяг очікуваного доходу, зазначений в договорі страхування. Розрахунок очікуваного доходу відбувається за тим самим принципом, що й розрахунок страхової вартості очікуваного врожаю: береться середня врожайність господарства за певний попередній період (4 – 10 років) та множиться на очікувану ціну реалізації.

Але відмінність страхування доходу від страхування врожаю полягає в тому, що після того, як в договір страхування внесено показник очікуваного доходу, саме по собі недоотримання врожаю не завжди є підставою для звернення за отриманням страхового відшкодування, адже при нижчому врожаї могли зрости ціни на культуру, і дохід від виробництва цієї культури відповідає очікуваному.

Отже, підставою для звернення за отриманням страхового відшкодування є недоотримання доходу від виробництва культури, яке було спричинене або недоотриманням врожаю, або падінням ціни на продукцію, порівняно з рівнями, зазначеними в договорі страхування.

Але, що в Україні на сьогодні застосовують лише страхування затрат та страхування майбутнього врожаю.

3. Збиток.

Збиток (страховий) – це втрата (шкода), заподіяна майновим інтересам страхувальника, що підлягає відшкодуванню страховиком [9].

Розрізняють два види збитку: фізичний збиток та збиток у грошовому вимірі.

Під фізичним збитком з одиниці площі ми матимемо на увазі різницю між певним гарантованим рівнем врожайності культури, зазначеним в договорі страхування (або врожайністю, прийнятою на страхування), та фактично отриманою врожайністю.

Під збитком ми матимемо на увазі збиток у грошовому вимірі, який можна отримати множенням фізичного збитку з одиниці площі на площу посіву та на ціну реалізації, зазначену в договорі страхування.

Якщо сталася подія, що призвела до збитків страхувальника, то, за заявою страхувальника, страхова компанія, перш за все, встановлює факт настання страхового випадку, оскільки відшкодуванню підлягає лише та шкода, яка була спричинена страховою подію, зазначеною в договорі страхування. Коли страхова компанія визнала, що подія, яка призвела до втрат, є страховим випадком, то після цього вона приступає до розрахунку збитку.

Методика розрахунку збитку залежить від багатьох факторів, зокрема, об’єкту страхування, виду ризику, що настав, вартості об’єкту, а також від того, яку частину вартості об’єкту було прийнято на страхування.

Після розрахунку розміру збитку визначають розмір страхового відшкодування, який не обов’язково дорівнює розміру збитку (це визначається умовами страхування, які ми розглянемо далі).

4. Страхове відшкодування.

Страхове відшкодування (страхова виплата) – це грошова сума, що виплачується страховиком, відповідно до умов договору страхування, при настанні страхового випадку.

Обсяг страхового відшкодування завжди не перевищує страхової вартості об’єкту страхування і обчислюється як збиток чи частина збитку, нанесеного об’єкту страхування страховою подією.

Загальна формула для обчислення страхового відшкодування така:

Формула (1.2) [10]:

Збиток ґ Страхова сума.

Страхове відшкодування = --------------------------------------

Вартість майна.

Страхова сума – це та сума, на яку укладається договір страхування. Вона може бути меншою, або дорівнювати страховій вартості об’єкту страхування.

5. Страхова сума.

Згідно з Законом України "Про страхування" [11], "Страхова сума – це грошова сума, в межах якої страховик, відповідно до умов страхування, зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку".

Страхова сума – це межа відповідальності страховика, або, інакше кажучи, максимально можлива сума відшкодування за умовами страхової угоди (коли об’єкт страхування повністю втратив свою вартість внаслідок настання страхового випадку).

Отже, якщо припустити, що в результаті настання страхової події, зазначеної в договорі страхування, врожай застрахованої культури повністю загинув, то страхувальник має отримати відшкодування, яке й відповідає страховій сумі.

Поняттями, аналогічними за змістом поняттю "страхова сума" є поняття "обсяг страхового захисту" та "обсяг відповідальності страховика за договором страхування".

На практиці страхові компанії часто розраховують страхову суму не як максимально можливу суму відшкодування за умовами страхової угоди, а як повну вартість об’єкту страхування, що вже є відхиленням від суті поняття "страхова сума". Тому, аби розрізнити випадки, коли страхова сума відображає і коли не відображає межі відповідальності страховика, ми будемо використовувати поняття "обсяг страхового захисту" та "обсяг відповідальності страховика за договором страхування" для позначення максимально можливої суми відшкодування за умовами страхової угоди.

Слід з’ясувати як співвідноситься страхова сума зі страховою вартістю, тобто з вартістю об’єкта страхування, зазначеною у договорі страхування? Можливі два варіанти:

• Повне страхування. Якщо страхова сума дорівнює вартості об’єкту страхування, то таке страхування називають повним. Повне страхування – це страхування, при якому страховик відшкодовує втрачену вартість (збиток) в повному обсязі.
• Часткове страхування. Якщо страхова сума менше, ніж вартість об’єкту страхування, то таке страхування називають частковим[12]. Часткове страхування означає, що, в разі настання страхового випадку, страховик відшкодовує лише частину збитків, яких зазнав об’єкт страхування внаслідок настання страхового випадку. Ця частина визначається за допомогою понять покриття чи франшизи.

В практиці страхування сільськогосподарських культур, як правило, використовується часткове страхування, отже страхувальнику відшкодовуються не всі збитки, а лише збитки з урахуванням франшизи чи покриття. Натомість, часто страхові компанії в якості страхової суми використовують повну страхову вартість, як при повному страхуванні, хоча встановлена таким чином страхова сума не відображає справжнього обсягу відповідальності страховика за договором страхування.

6. Франшиза та покриття.

А) Франшиза. Згідно з Законом України "Про страхування" [13], "Франшиза – це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування". Франшиза задається у відсотках до страхової суми або в абсолютній величині (гривнях). Проте, зустрічаються випадки, коли франшиза встановлюється як відсоток від страхової вартості об’єкта страхування або від розміру реально отриманого збитку[14]. Якщо договір страхування передбачає декілька страхових випадків, то франшиза може встановлюватися як загалом, так і по кожному страховому випадку окремо.

Умовна франшиза засвідчує право звільнення страховика від відповідальності за шкоду, якщо її розмір не перевищує розміру франшизи, і збиток підлягає відшкодуванню повністю, якщо його розмір перевищує франшиза [15].

Загальна формула для розрахунку відшкодування при безумовній франшизі така:

Формула (1.3) [16]:

х [Страхова сума] - [Франшиза]  = [Збиток] [Відшкодування].

При страхуванні сільськогосподарських культур найчастіше використовується безумовна франшиза, яка задається у відсотках до страхової суми. В практиці страхування сільськогосподарських культур в Україні, як правило, вживають безумовну франшизу. Отже надалі, якщо немає спеціального уточнення, то під "франшизою" слід розуміти "безумовну франшизу".

Класичне та найбільш розповсюджене застосування франшизи передбачає, що франшиза задається у відсотках до страхової суми. Тому надалі, якщо немає спеціального уточнення, то слід розуміти, що франшиза задається у відсотках до страхової суми.

Б) Покриття. Законодавство України не дає визначення поняття покриття, хоча це поняття також використовується в практиці страхування. Зокрема, - в Постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і багаторічних насаджень сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності" [17].

Виходячи з міжнародного досвіду використання поняття покриття при страхуванні врожаю, можна дати йому таке визначення:

Покриття врожаю (врожайності) – це відсоток врожаю (врожайності), в межах якого страховик гарантує відшкодування збитку.

7. Страхова премія.

В попередніх пунктах ми з’ясували, як обчислюється страховий збиток та страхове відшкодування, зокрема, максимально можливе відшкодування, тобто повний обсяг страхового захисту. Наступним кроком нас цікавитиме питання, скільки потрібно буде сплатити за отримання цього страхового захисту.

Згідно з законом України "Про страхування", "Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) – це плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний сплатити згідно з договором страхування".

Спрощена формула для розрахунку страхової премії така:

Формула (1.4) [18]:

х [Страхова сума] = [Страховий тариф]  Страхова премія.

8. Страховий тариф.

Згідно з Законом України "Про страхування" [19], "Страховий тариф – це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми".

Таким чином, тариф пов’язує між собою страхову суму та страхову премію, тобто, з одного боку, обсяг страхової відповідальності, який приймає на себе страховик, а з іншого – плату, яку має внести страхувальник за те, що страховик прийме на себе цей обсяг страхової відповідальності.

Страховий тариф вимірюється у відсотках до страхової суми.

Для страховика страховий тариф відображає собівартість страхової послуги (вартість страхового ризику та інших затрат страховика на організацію страхового захисту згідно з договором страхування) та запланований прибуток.

Той тариф, що зазначається в договорі страхування, і за яким здійснюється розрахунок страхової премії, називається тарифом-брутто.

Тариф-брутто складається з двох частин – тарифу-нетто та навантаження. Тариф-нетто безпосередньо відображає ціну страхового ризику і визначається за допомогою актуарних розрахунків. Навантаження покриває затрати страховика на ведення страхової справи, на превентивні (запобіжні) заходи та включає запланований рівень прибутку.

Актуарні розрахунки – це система математичних і статистичних методів обчислення страхових тарифів. Методологія актуарних розрахунків ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей, демографічної статистики та довготривалих фінансових обчислень інвестиційного доходу страховика [20].

Тариф-нетто займає найбільшу питому вагу у собівартості страхової послуги і, як правило, не повинен бути меншим за 60-70% тарифа-брутто. А навантаження складає в загальному страховому тарифі суттєво меншу частину - від 9 до 40%.

Частка прибутку у навантаженні, яка забезпечує ефективний розподіл фінансових ресурсів страховика, складає, 10%-15%.

В реальному страхуванні страховий тариф не завжди відображає справжню вартість страхової послуги, тобто співвідношення між повним обсягом страхової відповідальності, яку приймає на себе страховик, та платою, яку має сплатити страхувальник за передачу цього обсягу страхової відповідальності страховикові. Відхилення відбувається тоді, коли в якості страхової суми використовується повна страхова вартість об’єкту страхування, в той час як відповідальність страховика обмежена франшизою.

Формула (1.5) [21]:

Страхова Премія.

Внутрішній Тариф = --------------------------------------- ґ 100%.

Обсяг Страхового Захисту.

9. Фактична вартість страхування.

При оцінці вартості страхування ми радимо орієнтуватися на внутрішній тариф, оскільки він показує вартість повного обсягу страхового захисту.

Водночас, якщо страховий випадок вже настав, і врожай загинув не повністю, то корисно буде оцінити, чи була вигода від такого страхування. Для цього можна розрахувати фактичну вартість страхування за такою формулою:

Формула (1.6) [22]:

Страхова Премія.

Фактична Вартість Страхування = ------------------------------------ ґ 100%.

Фактичне відшкодування.

Література

1. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" від 04.10. 2001 № 2745-3 (зі змінами і доповненнями) // Офіційний вісник України. -2001. -№45-С. 1-29.

2. Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" // Все про бухгалтерський облік. -1999. -№4. -С. 23-26.

3. Законодавство України про страхування: [Збірник] / О. А. Кривенко (ред.), О.М.Роїна (упорядкув.). — К.: КНТ, 2003. — 259 с.

4. Законодательство Украины о страховании (Відомості Верховної Ради України. - №7, 15.02. 2002р.). -К.: Парламентське видавництво, 2002. -С. 137-160.

5. Закон Украины "О финансовых услугах государственном регулировании рынков финансовых услуг" (Ведомости Верховной Рады (ВВР), 2002, №1, С. 1).

6. Програма розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки. Затверджена Постановою КМ України від 2 лютого 2001р. № 98. –К.:Офіційний вісник, 2001. -№5.

7. Указ Президента України " Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки." -№1529// Економіка АПК. -№1. - С. 3-5.

8. Абалмазов, М.Абалмазова. Страхование как функция системы безопасности. Страховое дело. № 11, 1996. — С. 42 — 44.

9. Бабин В.А. "О практических аспектах оценки риска в бизнесе" // Управление риском. – 2003. - №2. – С. 52-55.

10. Банасинский А. Теория страхования при социализме: Экономико-кибернетический аспект /Под ред. Е.В.Коломина. М.: Финансы, 1980. ~C. 96.

11. Бережнов Г.В. "Управление предприятием: новые подходы к снижению риска и повышению эффективности организации" // Управление риском. – 2003. - №2. – С. 24-29.

12. Бочкарев Е.Н. "Страхование в валютном эквиваленте" // Страховое дело. – 2003. - №10. – С. 9-17.

13. Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В., Кондратенко Д.В. Страхування: теорія та практика: Навч. -метод. посібник. — Х.: Бурун Книга, 2004. — 371 с.

14. Гаврилюк Олег Вікторович. Іноземні інвестиції / НАН України; Інститут світової економіки і міжнародних відносин. — К.: 1998. — 200с.

15. Галкина В.А., Маруев С.А. Мировая экономика и международные экономические отношения: Учебно-практ. пособ. для дистанционного обучения / Департамент кадровой политики и образования Министерства сельского хозяйства и продовольствия РФ. — М.: 2001. — 108С.

16. Горбач Л.М. Страхова справа: Навч. посібник. — Луцьк: Редакційно-видавничий відділ "Вежа" Волинського лерж. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. — 181 с.

17. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навч. посіб. / М. І. Дідківський. - К.: Знання, 2006. - 462 с.

18. Калініченко Є. "Соломку підстеливши" //Агросектор. -2005, №4. -С. 16-18.

19. Клапків М.С., Ткаченко І.С. Зарубіжна практика застосування теорії ризику в страховому підприємництві // Фінанси України. - 1997. - № 11. - С. 103-111.

20. Клюй С В. Добровільне страхування врожаю сільськогосподарських культур на основі індексу врожайності // Економіка АПК. - 2003. - №9. - C. 55 - 59.

21. Криворучко А.В. Розвиток страхового ринку в сільському господарстві // Економіка АПК. — 1997. - № 6. - С. 66-70.

03.02.2011