Якщо скористатися будь-якою пошуковою системою, можна легко знайти багато інформації про шкільну психологію. Але що саме це означає і чому ця тема така важлива?
Для початку розберемося в термінах.
Шкільна психологія – це галузь психології, яка використовує принципи педагогічної психології, психології розвитку, клінічної психології, психології громади та аналізу поведінки для задоволення потреб дітей і підлітків у навчанні та здоров’ї поведінки. Цим займається шкільний психолог.
Педагогічна психологія – це наукове вивчення процесів людського навчання. Ця галузь розглядає як когнітивні, так і поведінкові аспекти, щоб зрозуміти індивідуальні відмінності в інтелекті, когнітивному розвитку, мотивації та саморегуляції.
Галузь педагогічної психології значною мірою покладається на кількісні методи, включаючи тестування та вимірювання, для покращення освітньої діяльності, пов’язаної з дизайном навчання, управлінням класом та оцінюванням, що сприяє полегшенню процесів навчання в різних навчальних закладах протягом усього життя.
Педагогічна психологія як окрема практика існує з початку 20 століття. Роздуми про повсякденне викладання та навчання дозволили дослідникам детально розкрити відмінності в розвитку пізнань, характер навчання та передачу знань.
Ці теми важливі для освіти, а отже, і для розуміння людського пізнання, навчання та соціального сприйняття. Саме тому шкільна психологія відіграє таку важливу роль у сучасній освіті, допомагаючи створювати оптимальні умови для навчання та розвитку дітей і підлітків.
Повернімося в Україну.
Вочевидь, що нині українське суспільство переживає системну кризу, яка охоплює економічну, політичну, юридичну, освітню, екологічну, культурну сфери життя, про що свідчать багаточисельні дослідження науковців.
Публічна дискусія, обговорення, дослідження та повідомлення у ЗМІ свідчать про очевидне і для всіх мешканців України – війна руйнує все довкола, у тому числі й наших дітей. Вона забирає їх життя, їхнє фізичне здоров'я, руйнує їхню психіку. Станом на 27 травня, за офіційною інформацією ювенальних прокурорів, 548 дітей загинули та понад 1351 отримали поранення різного ступеня тяжкості в наслідок повномасштабної збройної агресії РФ.
Перша леді України Олена Зеленська та Фундація Олени Зеленської презентували дослідження «Індекс майбутнього». Проєкт було реалізовано спільно з Київською школою економіки за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.
Занурившись у тези дослідження «Індекс майбутнього» разом із «Освіторією», ми бачимо реальну ситуацію в країні: «46% українських дітей відповіли, що почувають себе добре. Відсоток дівчат із гарним самопочуттям (41%) значно менший за аналогічний результат щодо хлопців (51%). Старші діти рідше повідомляли про гарне самопочуття (41%), ніж молодші (50%).»
На жаль, хочеться відзначити, що там, де автори бачать 46 відсотків дітей, яким добре, шкільний психолог бачить 54% дітей, які страждають, і пам'ятає про те, що в даний час сім'ї дуже обмежені у своїх можливостях підтримки та допомоги таким дітям.
Ментальне здоров’я
Майже половина дітей в Україні (44%) – мають ознаки потенційного ПТСР (посттравматичного стресового розладу). А це означає, що дітям важко концентруватися (про це сказали 35% опитаних), вони легко засмучуються або вступають у бійки (30% опитаних), почуваються самотніми (27% опитаних), мають проблеми зі сном (23% опитаних).
Згідно звіту «Індекс майбутнього», у контексті війни неможливо переоцінити негативний вплив посттравматичного стресового розладу (ПТСР) на добробут дітей. Діти, які зазнали травматичних подій, часто стикаються зі стійкими та тривожними симптомами ПТСР. Це можуть бути нав’язливі спогади, підвищена тривожність та уникання інших. Поширений характер ПТСР може перешкоджати розвитку здорових механізмів подолання стресу, перешкоджати формуванню усіх аспектів зрілості та порушувати розвиток емоційних і просоціальних навичок.
Окрім того, діти шкільного віку, які борються з ПТСР, можуть зіткнутися з труднощами при зосередженні на своїх навчальних завданнях. Після безсонних ночей вони можуть бути втомлені. Після пережитих травматичних подій діти можуть періодично відчувати сором та провину, що спонукає їх звинувачувати самих себе через ці події. У довгостроковій перспективі це негативно впливатиме на добробут дітей (Rolon-Arroyo, B., et al. 2020).
Відчуття безпеки серед український дітей є найнижчим у цьому компоненті ментального добробуту: лише 60% дітей вказали, що почуваються у безпеці. 58% дітей можуть вирішувати проблеми, коли вони виникають.
Одним з викликів для ментального здоров’я є те, що не так багато дорослих можуть підтримати дитину та допомогти їй. Це стосується батьків, вчителів, соціальних працівників та всіх інших спеціалістів, які працюють з дітьми. Діти стресують та стають агресивними, оскільки часто повторюють поведінку дорослих, які не можуть врегулювати свої емоції.
Дитяча психіка також страждає від того, що дорослі зараз переживають багато стресу та не можуть їм надати достатню кількість уваги. Через постійний стрес та тривогу зростає кількість розлучень, зазначають експерти, через що загострюються і дитячі переживання.
Внаслідок воєнних дій рф частина дітей в Україні живуть на прифронтових територіях, окупованих територіях, є депортованими. Зокрема, психологи зазначають, що діти з прифронтових, окупованих і деокупованих територій часто затиснуті та залякані.
У таких умовах діти не навчаються довіряти своїм відчуттям, у них зникає довіра до своїх переживань та емоцій. Наприклад, дитина чує вибух, але не реагує на нього і продовжує далі спати – так вона втрачає довіру до своїх інстинктів. Діти починають боятись говорити про свої почуття та емоції.
Також на ментальне здоров'я вплинуло те, що діти переживали емоційну нестабільність через втрату домівок, друзів та нерозуміння свого статусу ВПО. Відповідно до цього виклику, експерти пропонують створювати програми адаптації дітей у новій школі, навіть якщо це переміщення не пов’язане з війною.
Для дітей, які знаходяться поза межами України, властиве відчуття провини та підвищеної тривоги. Оскільки частина їхньої родини і далі перебуває в Україні, то вони стресово переживають повідомлення про ракетні обстріли.
Серед висновків дослідження «Індекс майбутнього» ми читаємо:
«Війна вже вплинула на ментальний стан дітей, і ці наслідки будуть загострюватись у майбутньому. Побудова системної підтримки сімей допоможе працювати з проблемою. У цій сфері варто посилювати спроможності фахівців з психологічної підтримки в школах, лікарнях та інших місцях. Це мають бути не універсальні психологи, а спеціалісти для підтримки родин з різними життєвими труднощами: психологічними, матеріальними, пов’язаними зі здоров’ям.»
Висновки щодо системи інституційного догляду
Система інституційного догляду потребує повного переформатування, де діти не будуть отримувати формальну опіку. Це визначено Національною стратегією реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017–2026 роки. Діти у закладах інституційного догляду часто позбавлені відчуття як емоційної, так і фізичної безпеки. Між дітьми присутня жорстокість, трапляються випадки побиття старшими молодших, відбирання особистих речей, грабіж.
У вихованців закладів інституційного догляду часто відсутня якісна психологічна підтримка. Досвід випускників таких закладів показує, що «допомога» від психолога може бути засобом покарання.
Також трапляються випадки, коли інформація не лишається конфіденційною та доноситься керівництву таких закладів. У майбутньому через це діти можуть не мати доступу до психологічної допомоги, або її отримуватимуть без відчуття довіри та підтримки.
І чужому навчайтесь, й свого не цурайтесь
Але ми хочемо повернутися до шкільної психології. Критична ситуація потребує вивчення досвіду інших країн, зміни чинних підходів, оперативне їх упровадження в систему освіти.
Необхідність термінових змін у галузі шкільної психології очевидна і для ЮНЕСКО.
«ЮНЕСКО рішуче налаштована підтримати Україну у зміцненні психічного здоров'я та психосоціальної підтримки в освітньому секторі», – сказала Стефанія Джанніні, заступниця Генеральної директорки ЮНЕСКО з питань освіти. – Наша ініціатива має на меті посилити життєстійкість здобувачів освіти і педагогів та сприяти зменшенню стигми у сфері психічного здоров'я».
ЮНЕСКО та Міністерство освіти і науки України розпочинають курс підвищення кваліфікації 15 000 практичних психологів закладів освіти для протистояння впливу війни на психічне здоров'я українських дітей та педагогів.
Дослідження, проведені українськими вченими у 2023 році, виявили, що, українські шкільні психологи, які продовжили роботу зі школярами дистанційно або особисто після російського вторгнення, є практиками на передовій, сміливими та відданими, які намагаються допомогти дітям від 6 до 18 років подолати їхній стрес та травму, пов’язану з війною.
Виходячи зі спостережуваної специфіки стресових реакцій і посттравматичного розвитку, притаманного кожному віку, вони забезпечують школярів регулярними психоосвітніми або терапевтичними групами та індивідуальними сесіями, часто набагато більше годин, ніж раніше.
Шкільні психологи відчували себе більш ефективними та залученими до учнів, коли вважали, що отримали достатню підтримку від колег і керівників, навчилися втручатись у кризові ситуації, отримали чіткі вказівки та не відчували вигорання. Вони цінують поточні урядові вказівки та більше відчувають свій посттравматичний ріст, коли вони безпечні.
Ті респонденти, які підтвердили випадки поранених або евакуйованих до Кривого Рогу дітей у своїх школах, мали нижчий рівень вигорання. Водночас після 1,5 місяців війни майже половина опитаних криворізьких шкільних психологів відчули професійне вигорання, а щонайменше чверть потребували додаткової освіти, психологічної підтримки, доступної супервізії та вказівки для конкретних випадків.
Таким чином, ми вважаємо важливим вивчити та створити гнучку багатогранну підтримку цієї передової роботи шкільних психологічних служб, включаючи розробку нових урядових та міжнародних ініціатив для навчання, нагляду та підтримки українських практиків під час війни.
Школа як громадська клініка
У книзі «Школа і здоров'я» (Small et al., 1995) описана комплексна шкільна програми охорони здоров’я (CSHP) для дітей 1–12 класів. Книга досліджує потреби сучасних студентів і те, як ці потреби можна задовольнити за допомогою проектування та розробки CSHP. Програма охорони здоров’я (SHPPS) описує шкільні медичні служби як «скоординовану систему, яка забезпечує безперервність догляду від школи до дому до громадський постачальник медичних послуг і назад».
Тобто пропонується бачити в школі, паралельно з її основною метою – навчанням – первинну комунальну, громадську організацію, яка забезпечує доступність медичної допомоги дітям.
Як частину такого підходу, ми можемо бачити шкільного психолога як першу інстанцію, перше (і, на жаль, часто єдине) джерело спостереження за станом психічного здоров'я дітей і співробітників, консультаційний центр для батьків, терапевтичний і діагностичний центр.
Очевидно, що в такому випадку ми отримуємо стандартизовану систему спеціалістів, що надає доступну всім шарам суспільства допомогу, на прогнозованому професійному рівні, що має професійне співтовариство та підтримку, організовуючи роботу відповідно з потребами дитини – батьків – школи.
Однак для ефективності роботи психолога буде доречним зменшення навантаження в розрізі чисельності учнів, з якими психолог має працювати у закладі освіти.
Прикладом такого підходу міг би бути холістичний підхід, що застосовуються в ізраїльській шкільній психології. Згідно з цим підходом до здоров’я людини, слід брати до уваги всі потреби пацієнта, у тому числі психологічні, фізичні та соціальні, і їх необхідно розглядати як єдине ціле.
Це яскраво виражається в системній роботі психолога в школі, де система в цілому розглядається як «пацієнт» психолога, на неї поширюються ті ж закони, підходи та погляди, як і на індивідуума.
Таким чином, даний підхід базується на системному погляді в педагогічній психології відповідно до психоаналітико-системного підходу, який поєднує психоаналітичний підхід з соціологічною теорією відкритих систем.
Згідно з професійним стандартом, який покладено в основу підготовки фахівців, існують загальні компетентності, які має опанувати спеціаліст, а також трудові функції, які повинен виконувати фахівець; як компетентності, так і функції, є закодованими, що має важливе значення для планування практичним психологом свого професійного розвитку, оскільки суб’єкти підвищення кваліфікації повинні, використовуючи цю кодифікацію, чітко повідомляти, на розвиток яких знань та умінь спрямовані їх навчальні курси.
Останній номер Психологічного журналу Уманського Університету друкує Порівняльний аналіз організації роботи психологічної служби системи освіти України та Ізраїлю, який, зокрема, описує критерії підготовки шкільного психолога в Ізраїлі, його професійні вимоги та систему професійної підтримки, яка забезпечує функціонування психологічної служби.
Навчання та ліцензування
Перше, і, можливо, найбільш значуще: робота психологом у школі передбачає ліцензування Міністерством охорони здоров'я, психолог відноситься до категорії працівників МОЗ, тобто медичним працівником (разом з іншими областями психологічної роботи – клінічної, відновлювальної, професійної тощо).
Щоб отримати ліцензію на роботу психологом від Міністерства охорони здоров'я, абітурієнти повинні довести, що вони провчилися не менше 5 років і отримали ступінь магістра в одному з п’яти визнаних університетів Ізраїлю (або аналогічному закладі за кордоном).
Потім їм дозволяється вступити до визнаної шкільної психолого-педагогічної служби та розпочати програму ліцензування. Закон вимагає не менше 2 років повної зайнятості або 4 роки неповної зайнятості під супервізією (не менше 300 годин) і усного іспиту в кінці процесу.
Психолог, який навчається повинен вміти:
- діагностувати та оцінити групові процеси у шкільній системі (не менше 10 випадків);
- здійснити терапевтичні втручання для дітей та їхніх сімей (не менше 30 випадків);
- провести психологічне втручання в різних типах освітніх закладів (дитячий садок, початкова школа, середня школа та спеціальна школа);
- дослідити академічні, поведінкові, емоційні проблеми дітей та підлітків, використовуючи різних типів тестів, включаючи спеціальні та освітні тести;
- взяти участь у програмах підвищення кваліфікації (не менше 100 годин).
Для отримання ліцензії шкільного психолога, претендент має скласти підсумковий іспит в усній формі, під час якого продемонструвати знання з таких галузей:
- шкільна система (школа як «клієнт», системні втручання, організаційні втручання; кризові інтервенції);
- індивідуальна діагностика та оцінка труднощів в навчанні, поведінкові та емоційні проблеми тощо;
- терапевтичне втручання (окремі особи, сім’ї та групи);
- батьківські групи.
Отже, для отримання ліцензії та статусу психолога-експерта загальний термін навчання становить 9 років, з них 5 років – в академічній установі, 4 роки – проходження практики-інтернатури.
Таке навчання було б доречне і для українських фахівців, які після навчання (а іноді і паралельно з навчанням) починають роботу в закладі освіти, виявляючись подекуди не готовими до розв’язання практичних випадків, навіть враховуючи практичне навчання («виробниче навчання») в закладах освіти протягом навчання в університеті.
Незалежність та системність
У доповненні до ліцензування та нагляду за роботою психологів, напевно, найбільшою відмінністю є організація системної роботи психолога в Ізраїлі, тобто робота зі школою як з системою.
Педагогічний психолог не належить інтегрально до складу навчального закладу, а адміністративно та професійно підпорядкований зовнішнім організаціям. Таким чином, простір, у якому діє педагогічний психолог між внутрішнім і зовнішнім, дозволяє йому допомогти шкільному персоналу в розумінні значущих подій у ньому, у виявленні тривог, мотивацій, захистів і сил, пов’язаних із свідомими та несвідомими факторами.
В Україні працівники психологічної служби закладів і установ освіти відповідної території підпорядковуються керівнику (директору) закладу освіти і установи з усіх питань діяльності. Це викликає багато питань щодо об’єктивної оцінки ситуації психологом без надмірної емоційної участі та в можливостях пошуку інтегративних рішень, заснованих на врахуванні різних думок і максимальному поєднанні блага особистості та системи. Тобто можливості психолога впливати та покращувати процеси прийняття рішень уповноваженими на це органами влади залишаються таким чином незначними.
Яскравим прикладом є організація в школах Ізраїлю «Команди з надзвичайних ситуацій» – як модель реагування та підвищення системної стійкості в школі, оскільки під час надзвичайних ситуацій освітній заклад зобов’язаний ефективно працювати, стикаючись з організаційними труднощами та труднощами, пов’язаними з емоційним та психологічним станом учнів, співробітників та батьків.
Ця форма роботи, враховуючи наявну чітку модель, розподіл ролей та протоколи реагування, довела свою дієвість в Ізраїлі на практиці.
КНС – це сталий механізм в освітній системі (зазвичай з командою керівництва та іншими посадовими особами), який визначений заздалегідь. Його роль полягає у керуванні організаційною, освітньою та терапевтичною діяльністю, яка відбувається у навчальних закладах, під час кризових ситуацій та надзвичайних обставин, під час них і після них – до повернення до нормального режиму.
КНС є опорою шкільних закладів, що допомагає підвищити ефективність функціонування під час кризи та повернення системи до нормального стану в розумний час, що вважається критично важливим для психологічного одужання.
На чолі команди стоїть директор школи. Тренінг КНС в школі надає структуру для системного, внутрішнього та зовнішнього управління. КНС ефективно функціонує, підвищує якість подолання впливу події, надає основу для здобуття досвіду та посилює надійність школи. КНС визначає та розвиває лідерство як засіб управління кризовими ситуаціями, а також сприяє тому, що персонал школи розглядається як «значущий дорослий» у житті учнів, у нормі та у кризі (детальніше).
Така система може бути дієвою і для України. Кожна школа – унікальний механізм, який має функціонувати злагоджено. За умови, що команда школи виступає значимим дорослим для дитини, та всі члени команди знають свої ролі та виконують їх, можна припустити, що вплив травмуючих обставин як для учнів, так і для батьків та команди школи буде зменшено.
Також важливою є система мапування. Під час кризових ситуацій у реальному часі важко, а іноді неможливо підготувати необхідну інформаційну інфраструктуру, тому вона повинна бути підготовлена заздалегідь і організована впорядковано у папці та схемі дій групи невідкладної допомоги.
Це зменшить психологічне навантаження на фахівців та дозволить здійснювати заходи з урахуванням усіх можливостей; а також дозволить звернути увагу не лише на тих, хто опинився у епіцентрі події, а й на тих, чий рівень травми, можливо, буде набагато вищим, ніж у безпосередніх учасників події.
Мапування є особливо актуальним у період війни, оскільки досить часто педагоги школи у випадку надзвичайних ситуацій знають один алгоритм дій і можуть бути розгубленими, якщо щось піде не за планом.
Однак під час війни багато чого (та майже все) йде не за планом, а психолог у школі один, і допомогти одночасно великій кількості людей він не здатен.
Саме тому КНС та мапування можуть стати вирішенням, оскільки:
- усі знатимуть свої обов’язки та розумітимуть свої можливі дії в разі зміни ситуації;
- педагоги будуть розуміти, до кого ще звертатися за допомогою, що підвищить їх рівень впевненості;
- це дасть можливість отримати психологічну допомогу тим, хто її дійсно потребує в даний момент.
Професійна організація
В Україні психологи освіти, хоч і мають окрему профспілку, за бажанням є членами профспілки працівників освіти (переважно так і є).
Однак профспілка не виступає єдиною професійною організацією ліцензованих психологів та не лобіює питання заробітної плати фахівців.
В Україні існує така спілка, як Асоціація психологів України, однак вона також не любіює інтереси спільноти щодо зарплати.
На відміну від Ізраїлю, де «Ізраїльська психологічна асоціація (профспілка) (IPA – The Israel Psychological Association) є єдиною професійною організацією ліцензованих психологів, до складу якої входять психологи з декількох спеціальностей, у тому числі і шкільні психологи. Секція веде переговори про заробітну плату з роботодавцями.
Ліцензування ж для практичного психолога дозволяє розширити академічні знання та оволодіти стійкими практичними навичками, що, у свою чергу, дозволить розширити спектр послуг, зокрема, проводити оцінку потреб дитини, що дозволить закладу бути більш автономним.
Окрім того, це може підвищити престиж професії шкільного психолога.
Але найважливішою функцією професійної організації все ж таки є визначення професійних стандартів для фахівців та ведення алфавітного списку ліцензованих психологів, що у свою чергу захищає права громадян на отримання кваліфікованої допомоги, а фахівців від неетичної конкуренції.
На сьогодні це питання є доволі актуальним для України, оскільки на сьогодні існує надзвичайно багато тих, хто пройшов короткотривале навчання (навіть декілька місяців) і позиціонує себе як фахівця. Отже, створення подібного списку психологів було б доречним як для громадян, так і власне для психологів.
Супервізія
Супервізія як комплекс заходів із навчально-методичного супроводу психологів виступає ефективним інструментом професійної підтримки та професійного розвитку.
В Ізраїлі всі шкільні психологи отримують особисте спостереження одного зі старших співробітників (супервайзера) служби за місцем роботи. Супервізія є обов’язковою протягом 2 років повної зайнятості або 4 роки неповної зайнятості (не менше 300 годин), по завершенню терміну відбувається складання усного іспиту.
Одразу згадується вислів про «пораненого рятівника» та думка громадян, що в психологію люди йдуть для того, щоб вирішити власні питання. Якщо допустити, що в Україні буде діяти така ж система супервізії, то, по перше, це зробить надання допомоги більш якісним, по-друге, клієнти можуть мати впевненість, що психолог – це фахівець, який надасть допомогу саме їм, і надасть її неупереджено.
Спроба зробити висновки
Слід зазначити, що, незважаючи на складний час, Україна робить висновки з цього дослідження, і робить практичні кроки до зміни ситуації. Наприклад, на сьогодні значна кількість лікарів сімейної практики та навіть профільних спеціалістів успішно опанували навички надання першої психологічної допомоги та застосовують отримані знання практично.
Є зміни і в системі освіти: педагогічні працівники закладів дошкільної та загальної середньої освіти також опановують принципи надання першої психологічної допомоги.
Наприклад, у Сумській області діє проєкт «Завжди поруч» для педагогів закладів освіти усіх типів, що має на меті надати психологічну підтримку педагогам як умову збереження психічного здоров’я здобувачів освіти.
Завданнями проєкту є підвищення рівня обізнаності педагогів щодо психологічної травми, посттравматичних стресових розладів; формування у педагогів практичних навичок щодо надання здобувачам освіти допомоги в умовах війни; сприяння відновленню емоційної стабільності в стресовій ситуації, розвитку психологічної стійкості в дітей та дорослих.
Звичайно, мова про важливість змін у психологічній службі системі освіти може видатись комусь не на часі. Нагадаємо, що ще у 2018 році пані Лілія Гриневич, міністр освіти в той час, писала у своєму пості: «Потрібно створити всебічно розвинену систему зі зміною підходів до ролі та роботи психолога у школі та багатьма іншими чинниками».
Однак, ментальне здоров’я особистості – це запорука того, що прийде час для всього іншого. Отже, варто турбуватись про своє завтра вже сьогодні. Звичайно, один досвід ми можемо перейняти, інший – ні, а щось треба інтегрувати в українську систему.
І перші кроки ми вже робимо; а власні висновки про зміни робить кожен для себе особисто.
Використана література та посилання
- Як війна змінила українських дітей та які виклики на них чекають попереду? https://www.president.gov.ua/news/yak-vijna-zminila-ukrayinskih-ditej-ta-yaki-vikliki-na-nih-c-89341.
- Як війна змінила українських дітей? Разючі інсайти з дослідження «Індекс майбутнього».
- https://osvitoria.media/experience/yak-vijna-zminyla-ukrayinskyh-ditej-razyuchi-insajty-z-doslidzhennya-indeks-majbutnogo/.
- «Індекс майбутнього» як показник добробуту українських дітей: Представник Уповноваженого з прав дитини відвідала презентацію дослідження Фундації Олени Зеленської.
- https://www.ombudsman.gov.ua/uk/news_details/indeks-majbutnogo-yak-pokaznik-dobrobutu-ukrayinskih-ditej-predstavnik-upovnovazhenogo-z-prav-ditini-vidvidala-prezentaciyu-doslidzhennya-fundaciyi-oleni-zelenskoyi.
- Psychological Service for Ukrainian School Students during the Russian Invasion: Experience of School Psychologists from Kryvyi Rih Mariana Velykodna1*, Vladyslav Deputatov1, Lyudmyla Kolisnyk2, Olena Shestopalova1 and Oksana Shylo1.
- Стеценко, С., & Красійов, Д. (2024). Порівняльний аналіз організації роботи психологічної служби системи освіти України та Ізраїлю. Психологічний журнал, (12), 102–115. https://doi.org/10.31499/2617-2100.12.2024.306793.
- Schools & Health Our Nation's Investment Institute of Medicine (US) Committee on Comprehensive School Health Programs in Grades K-12; Editors: Diane Allensworth, Elaine Lawson, Lois Nicholson, and James Wyche. Washington (DC): National Academies Press (US); 1997. ISBN-10: 0-309-05435-4.
- Snowman, Jack (1997). Educational Psychology: What Do We Teach, What Should We Teach?. "Educational Psychology", 9, 151-169.
Автори: Денис Красійов, педагогічний психолог-інтерн, Софія Стеценко, психологиня Сумського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 13 СМР.
