Голова Комітету ВР з питань науки і освіти розповіла про те, як змінюватиметься навчання в школі

• Друкувати
• Запитати
• Надіслати другу
• Поділитись
  • Facebook
  • Twitter
• Підписатись на новини

Введіть e-mail адресу:     

Стратегічний напрямок реформи зрозумілий, - Гриневич

Нинішній рік має стати роком реформ в освіті і медицині. Саме на цьому неодноразово наголошували вищі посадови особи держави. Проте законодавча база для запуску відповідних процесів досі відсутня. І якщо із реформуванням системи охорони здоров'я наразі зрозуміло мало що, то рамковий законопроект "Про освіту" таки надійшов до парламенту напередодні Нового року.

Серед нововведень, запропонованих Урядом, - запровадження 12-річної системи середньої освіти, професіоналізація старшої школи, надання більшої автономії навчальним закладам тощо. Коли ж розпочнеться реформування освітньої галузі, як змінюватиметься навчання в середній школі, чого чекати учням у селах - про це та інше Укрінформу розповіла голова Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти Лілія Гриневич.

Ліліє Михайлівно, 19 листопада Уряд вніс до парламенту новий законопроект "Про освіту", але майже одразу документ було відправлено на доопрацювання. І ось 28 грудня цей законопроект знову подано до Ради. Які його положення стали найбільш спірними й спричинили повернення на доопрацювання?

Ми розуміємо велику відповідальність при прийнятті такого галузевого закону. Закон "Про освіту" має описувати реформу, принаймні, головні основи освітньої реформи від дошкільної освіти до освіти дорослих. На основі написаного в галузевому законі далі розроблятимуться спеціальні закони - "Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про професійну освіту", "Про освіту дорослих", маємо вже закон "Про вищу освіту".

Тож, коли приймається такий нормативно-правовий акт, він не повинен містити прогалин. Законопроект, унесений Кабінетом Міністрів 19 листопада, на нашу думку, містив багато прогалин, тому ми його повернули на доопрацювання.

Нинішній проект закону, дійсно є значно кращим, доопрацьований, наприклад, з точки зору інклюзивної освіти, також включив деякі речі, пов'язані з Національною рамкою кваліфікацій, з механізмами залучення до навчального процесу батьків тощо. Цей законопроект зараз має кращу якість, але робота над ним продовжиться, тепер уже в парламенті.

Зокрема, у законопроекті запропонована модель 12-річної школи, але маємо врахувати всі нюанси, пов'язані з цим процесом, аби не повторити минулих помилок. Ми повинні виписати не тільки 12-річний термін навчання, а й головні зміни - у змісті освіти, підготовці вчителів тощо.

Крім того, все ще залишилися певні прогалини у законопроекті, зокрема, щодо питання пов'язання системи освіти з ринком праці.

Як відбуватиметься процес переходу до пропонованої 12-річної системи навчання?

Перш за все, 12-річка змушує передбачити, як буде організована мережа навчальних закладів. МОН пропонує зберегти чотирирічну початкову школу. Але ж всі добре знають про проблему дітей 5-6 класів, коли дитина після початкової школи від одного вчителя приходить на багато предметів і багато вчителів, - це завжди є серйозним стресом.

У багатьох країнах з успішною системою освіти, наприклад, Фінляндії, дітей упродовж 7 років навчають одні й ті ж учителі. Для нас важливо зрозуміти, яким чином ми організуємо навчання дітей 5-6 класів. Це ще маленькі діти, дуже часто в умовах сільських територій їх також не бажано довозити далеко до школи, тому що їм треба відповідно раніше вставати, вони пізніше приїжджають після школи додому. Наша позиція така: діти початкової школи повинні навчатися якнайближче до дому.

Це означає, що початкові класи залишаться, навіть якщо закриватиметься малокомплектна школа?

Незважаючи на будь-які труднощі, нам треба зберігати початкові школи навіть у тих маленьких населених пунктах, де є такі діти дошкільного віку і віку початкової школи. Ми заклали принцип, що початкові школи не можна закривати. Якщо є діти початкової школи, діти, яким по 6-9 років, їх не можна возити кудись далеко.

При цьому хочу наголосити, що діти 5-6 класів також потребують інших підходів. І ця проблема жодним чином в законопроекті поки не розв'язана. Нашою ж робочою групою прийнято рішення не долучати їх повністю до початкової школи, але в межах основної школи виділити ці класи як окремий цикл, який матиме свою специфіку викладання, змісту освіти та навчальної програми. Потрібно, аби у таких дітей не було великої кількості предметів.

Далі на сільській території старші діти мають навчатися в опорній школі, яка здатна забезпечити їм кращу якість навчання, аніж в малокомплектній школі, де один учитель викладає англійську мову, фізику і фізкультуру. Уже на цей рік заплановано програму грантів для таких опорних шкіл, які будуть визначатися громадянами при упорядкуванні мережі навчальних закладів. Гранти передбачають забезпечення шкільними автобусами і сучасним обладнанням.

Чи змінюватиметься система викладання у 1-4 класах?

Сьогодні програма початкової школи неймовірно перевантажена фактологічною інформацією. Для віку 6-7 років важливо розвивати не аналітичні вміння дитини, а її емоційний інтелект - навчити виражати свої почуття, розвивати свої здібності. І тут важливіше дати дитині можливості виражати себе через мистецтво, танці, спів, через можливості творчого вирішення різних завдань.

Важливо, щоб у початковій школі ми змінили зміст освіти і методики викладання, які стимулюватимуть дитину думати, а не тільки запам'ятовувати. Не може бути такої ситуації, що дитина прийшла додому і не здатна без батьків виконати домашнє завдання. А сьогодні батьки дітей у початковій школі добре знають, скільки їм доводиться працювати зі своїми дітьми після школи. Це свідчить про неправильну організацію навчального процесу і про необґрунтовано перевантажений зміст освіти в початковій школі.

Із якого року планується перехід до 12-річної системи навчання в школах?

Вважаю, що 12-річку можна запускати не тоді, коли прийнято закон, а, у першу чергу, тоді, коли готовий буде новий зміст освіти, готові до нього вчителі, готові до нього підручники.

Якщо вже зараз Національна академія педагогічних наук, МОН, освітянська спільнота організують процес вироблення такого нового змісту, підвищення кваліфікації вчителів початкової школи, і це все буде готове для запуску, тоді ми можемо запускати 12-річку з 1-го класу наступного навчального року, тобто у вересні 2016 року. Якщо з'ясуємо, що усе це не підготовлено, тоді не маємо права на запровадження 12-річної школи.

Але 12-річку можна запускати не тільки з 1-го класу, а й одночасно з наступного рівня - 5 класу.

На вашу думку, реально цей процес реалізувати до 1 вересня 2016 року, адже залишилося півроку, а закон не прийнятий, учителі не навчені, навчальна база не підготовлена?

Усе залежить від того, як діятимуть наші можновладці. Можна сісти, скласти руки і чекати на прийняття закону. А можна вже сьогодні розробляти новий зміст освіти, здійснювати і планувати підвищення кваліфікації вчителів. Готуватися.

Політична воля прийняти 12-річку є. Так, мусить тривати рутинна робота над законом, ми мусимо його доопрацювати, але так чи інакше він буде прийнятий, хай до кінця травня максимум, у другому читанні, я маю на увазі. Проте стратегічний напрямок реформи зрозумілий.

Урядовий законопроект передбачає поділ освіти на початкову, базову та профільну. Якраз в останній і з'являється ще один додатковий рік, не властивий сучасній школі. У чому особливість такої трирічки?

Ідея профільної школи - задовольняти профільність вибору випускників. Вона матиме 2 напрямки - це будуть школи академічного спрямування, які фактично готуватимуть дітей до вступу у вищі навчальні заклади, і школи професійного спрямування, так звані професійні ліцеї, професійно-технічні навчальні заклади, у яких діти отримуватимуть загальну середню освіту й одночасно здобуватимуть кваліфікацію робітника, першу професію.

Професійні ліцеї - це щось на кшталт сучасних ПТУ?

Саме так!

Також існуватимуть коледжі - те, що завжди називали технікумами, у яких діти, крім загальної середньої освіти, отримуватимуть ще молодшого спеціаліста.

Сутність змін полягає ще в тому, що до цього має також дозріти суспільство. Розумієте, принцип 11-річної повної загальної середньої освіти і вступ до університетів у 17 років зберігся на території Європи тільки в Росії, Україні та Білорусії. Це нас замикає у такий простір, коли ми не можемо дати нашим дітям більше, ніж потрібно. Україна обрала євроінтеграційний вектор, тож варто задуматися над конкурентоспроможністю наших дітей на європейському ринку праці.

У чому полягатиме суть навчання в академічній старшій школі?

Вона буде профілюватися. І тут є величезний виклик для нас. У межах великого міста проблем немає, тому що можна зробити кілька профільних ліцеїв цієї трирічної старшої школи академічного спрямування, які матимуть конкретний профіль, припустимо, природничо-математичний чи гуманітарно-правовий.

Але уявіть сільські школи! Для їхнього навчання доведеться створювати багатопрофільні ліцеї. Тобто потрібно у мережі освітніх закладів виділити базові школи, які стануть такими багатопрофільними ліцеями, де один клас може бути одного профілю, інший клас - іншого. Туди довозитимуться діти з різних населених пунктах. Можливо, при цих ліцеях доведеться також відкривати й гуртожитки, щоб діти могли їхати додому тільки на вихідні.

Ви зазначали, що нинішні ПТУ можуть стати базою для трирічної професійної школи. Сьогодні їх утримання передано на місцеві бюджети. Чи не вбачаєте ви загрозу в тому, що до моменту реформування цих закладів їх може вже просто не існувати?

Насправді, мене дуже турбує ситуація з професійно-технічними навчальними закладами. Зараз, коли їх передано на місцевий рівень для фінансування, мусимо дуже глибоко вивчити ситуацію, чи на місцевому рівні є достатня кількість податків і надходжень для утримання цієї мережі!

Нещодавно мер одного з українських міст заявив, що в нього у професійно-технічних закладах навчається тільки 20 % громадян його міста, а решта - це діти з області, тому він не збирається їх фінансувати. Це - неприпустима ситуація. Або ми забираємо з місцевого рівня професійно-технічну освіту, тому що вона нам у перспективі 12-річної школи дуже потрібна, та й не тільки 12-річної, вона потрібна на ринку праці, або ми зобов'язуємо міста і чітко дивимося, що доходи цих міст дозволяють утримувати професійно-технічну освіту.

Вважаю, що місцеві бюджети зараз, принаймні, потрібно підтримати субвенцією на підготовку робітничих кадрів і розділити фінансову відповідальність - діти, які є мешканцями відповідного міста, навчаються за кошти міста, а діти, які є з області, навчаються за кошти субвенції на підготовку робітничих кадрів. Хочу звернути увагу також на те, що поряд із професійною кваліфікацією, діти у цих закладах здобувають загальну середню освіту, тож їм повинні належати й визначені кошти освітньої субвенції.

Як на практиці реалізовуватиметься відокремлення різних рівнів шкільної освіти? Діти початкової, базової й старшої школи навчатимуться в різних приміщеннях?

Світовий досвід якраз свідчить про те, що школи повинні організовувати свій навчальний простір під відповідні вікові категорії дітей. Тобто навчальний простір дітей початкової школи дуже відрізняється від навчального простору дітей старшої школи. В Україні залишився радянський підхід, коли дуже часто в одній школі навчаються діти з 1-го по 11-ий клас. І ці особливості середовища намагаються досягати тим, що розводять дітей по різних поверхах.

Тому ідея полягає в тому, що початкова школа має бути відокремлена. Далі - базова школа, і вона може бути поєднана з початковою школою. А от щодо старшої школи - ми повинні впродовж 4-5 років, до впровадження трирічної старшої профільної школи, провести організацію нашої мережі під відокремлені сильні старші профільні школи, які зможуть давати дітям належну освіту.

Крім 12-річки і зміни змісту освіти, чого ще чекати українцям від освітньої реформи?

Одним із пунктів реформи є надання більшої автономії навчальним закладам. Ця автономія може бути фінансова, кадрова чи академічна. Остання полягає в тому, що відповідні органи влади виписують освітні стандарти в результатах навчання - що дитина повинна знати, уміти, якими компетентностями володіти на момент закінченням певного рівня навчання в школі. Далі ж є можливість - і це, наприклад, зробили поляки- учителям вирішували самим, як досягати цих результатів, якими методиками. І тут, найважливіше - готовність учителів до такої автономії, користування ними сучасними технологіями навчання. У цьому напрямку у нас ще багато роботи з удосконалення підготовки вчителів та систем підвищення їх кваліфікації.

Загалом, освітня реформа - це не тільки зміни у шкільній освіті. Необхідно розширити доступ дітей до дошкільної освіти, зокрема через сприяння відкриттю невеликих приватних дитячих садків. Слід включити механізми спрямування навчального процесу при здобутті професійної освіти на вимоги сучасного ринку праці. Також важливим у нинішньому змінному світі, у якому людина змушена змінювати професії, забезпечити можливість вчитися впродовж життя і створити сучасну систему освіти дорослих.

Досить часто від педагогів звучать побоювання, що надання автономії і свободи загрожують виникненням свавілля й утисків з боку керівництва навчальних закладів. Які існуватимуть запобіжники цьому процесові?

Бачите, оце і є особливість українського контексту, коли свобода, на жаль, і автономія, і більше самоврядних прав для навчального закладу зразу породжує загрозу свавілля керівника навчального закладу. Що це означає? Що закон має виписати більше засобів колективної самоврядності у навчальному закладі. Так, як у законі «Про вищу освіту» ми намагалися дати більше повноважень вченим і наглядовим радам, так само ми повинні в законі «Про освіту» дати більше повноважень й іншим навчальним закладам в сенсі колективної відповідальності й колективного прийняття рішень. Тобто, будуть педагогічна рада, рада навчального закладу, куди залучатимуться і батьки. Ці органи повинні також мати вплив на прийняття рішень.

Чи зміняться зарплати вчителів у зв'язку з реформуванням?

Українські вчителі мають низький соціальний статус. Переконана, що держава справді заборгувала перед вчителем. І не тільки зараз під час фінансово-економічної кризи, а впродовж усіх років незалежності України.

Сьогодні, коли в країні йде війна і є відволікання великої кількості видатків на обороноздатність, суттєве підвищення зарплати усім вчителям неможливе. Можливе тільки те, яке планує Уряд, як зростання для всіх бюджетників, і в цьому бюджеті 2016 року воно є насправді не надто значне, на 12,5 %. Цього, без сумніву, недостатньо.

Нам потрібно в такій ситуації мотивувати принаймні найкращих учителів, тих учителів, які можуть стати носіями реформи, тих учителів, які є промоутерами кращих методик і технологій викладання, тих учителів, які показують кращі результати, тих учителів, які можуть стати вчителями інших вчителів.

Тому законопроект пропонує механізм добровільної сертифікації вчителя. Це означає, що педагоги, які відчувають у собі сили певного рівня кваліфікації, можуть пройти зовнішню добровільну сертифікацію, яка складатиметься із зовнішнього екзамену - тесту на предмет знання свого предмету, методики викладання, знання реформи, а також враховуватиме результати роботи вчителя, думку про нього колег, батьків учнів.

Після успішного проходження сертифікації учитель матиме право на додаткову доплату. Поки у законопроекті запропоновано встановити таку надбавку на рівні 20 % від заробітної плати, але ми пропонуємо принаймні 25 %.

Інші надбавки, наприклад, за вислугу років, які виплачуються сьогодні, збережуться?

Крім заробітної плати, учителі отримують доплати за певні види роботи - класне керівництво, перевірку зошитів, завідування кабінетом. Одразу скажу, що насправді це мізерні доплати. Наразі у нинішньому варіантів законопроекту "Про освіту" зафіксовано надбавки за вислугу років (понад 3 роки - 10 %, 10 років - 20 %, 20 років - 30 %). Звичайно, що буде прийматися закон "Про загальну середню освіту", у якому детальніше випишемо всі інші доплати для вчителів.

Водночас хочу зауважити, що  навіть у законі "Про освіту" маємо застерегти певний рівень оплати праці вчителів, до якого ми прагнемо - за наших реалій, нам необхідно законодавчо позиціонувати вчителя у середньому класі, хоча б у нижньому його прошарку. Це є той рівень, який дозволяє вчителю почувати себе впевнено, не шукати додаткових заробітків, а займатися підвищенням кваліфікації і гідно виглядати, себе забезпечувати.

Адже ви розумієте: вчитель заходить у клас, і на нього дивиться 20, а інколи 30 пар очей, він у центрі уваги. Батьки зацікавлені в тому, щоб цей вчитель залишив за дверима всі свої проблеми і зайшов до цих дітей і вчив їх з любов'ю. Учитель з комплексом меншовартості не може бути зразком для наслідування для дітей - майбутніх успішних українських громадян.

І, якщо влада не може задовольнити відповідну оплату праці вчителя, то ми повинні в законі вказати поступові терміни доведення її до визначеного рівня.

Раніше повідомляли про можливість збільшення педагогічного навантаження з 18 до 22 годин на ставку. Це питання й досі актуальне?

Серед вимог МФВ щодо оптимізації видатків в освіті є збільшення навчального навантаження на вчителя. У багатьох країнах ЄС педагогічне навантаження годин на тиждень на ставку коливається від 18 до 24 годин. Але 18 годин, як у нас, теж є. Я вважаю, що збільшувати кількість годин можна тільки одночасно із суттєвим підвищенням заробітної плати.

До чого приводить збільшення навантаження? Не лише до збільшення обсягів роботи, а й до скорочення великої кількості вчителів. Ми порахували, якщо збільшити навантаження з 18 до 22 годин, то доведеться звільнити 10 тисяч вчителів.

Таким чином, для того, щоб проводити подібну реформу, необхідно зробити дві речі - прив'язати її до суттєвого збільшення заробітної плати й  передбачити «соціальну подушку» для цих звільнених педагогів.

У чому суть такої "соціальної подушки"?

Європейські країни, наприклад, та ж Польща, проходили в своїй історії ситуацію, коли вони змушені були звільняти велику кількість вчителів через демографічний спад. В України за останні 15 років кількість учнів скоротилася на 45 %, а кількість вчителів - на 22 %. Що маємо у результаті? У нас дуже багато вчителів працює на 0,5 ставки, на 0,75 ставки, особливо у сільській місцевості, маленьких містечках. Їхня мізерна зарплата є ще меншою і, очевидно, що соціальний статус вчителя при цьому падає.

Що роблять в інших країнах? Крім виплат по звільненню, педагоги отримують або додаткові пропозиції щодо іншого місця роботи, де вони можуть іти й працювати зі своєю освітою, або їм допомагають, наприклад, дають із низькими відсотками кредити для запровадження свого маленького бізнесу і вчать, як цей бізнес створювати. Тобто дається певна «соціальна подушка» для таких людей, які можуть постраждати від такого масового звільнення.

Якщо ж ми не пропонуємо радикального збільшення заробітної плати і цієї "соціальної подушки", ми не маємо права збільшувати навантаження на ставку.

Пересічні громадяни часто не розуміють, чому діти повинні будуть ходити до школи аж до 18 років. Як думаєте, чи сприйме суспільство таку освітню реформу?

Я дуже часто чую різні застереження щодо того, чого йому сидіти і вчитися до 18 років! Хочу запитати: "У нас багато місць праці для людей, яким виповнилося 17 років?". Адже зрозумійте, що цивілізовані країни, які дбають про своїх громадян і про їхній соціальний рівень, збільшують і видовжують час навчання, тому що це має величезну соціальну функцію - діти і молоді люди не випадають із системи, не опиняються на вулиці. Видовження освіти, збільшення охоплення освітою населення призводить до того, що ми зменшуємо ризик потрапляння молодих людей у маргінальні групи. Це, по-перше!

По-друге, додатковий рік нам потрібен, щоб додати нашим дітям ті компетентності, які знадобляться їм у сучасному світі: володіння іноземними мовами та інформаційними технологіями, уміння критично мислити, співпрацювати з іншими, навчатися впродовж життя, бути відповідальними громадянами своєї країни. Це повинна бути нова українська школа.

По-третє, доведено, що кількість років освіти, яку здобуває в цілому населення, потім позитивно впливає на збільшення ВВП, тобто є економічні показники, хоча й у віддаленій перспективі. За даними дослідження, проведеного на замовлення Європейської комісії ще 2006 року, кожен додатковий рік, проведений учнем у школі, підвищує макроекономічну продуктивність країни на 6,2 % та на 1,3 % у віддаленій перспективі в контексті пришвидшення технологічного прогресу.

Сьогодні в час таких перетрубацій і глобальних змін, які відбуваються в Україні, у нас вся енергія влади дуже часто іде саме на те, щоб загасити всі ці проблеми, пов'язані з війною. Але треба не забувати, що у світі через сучасні системи освіти твориться майбутнє, яке має себе продемонструвати через 5-10 років.

Зараз важливо, щоб був правильний план і, головне, його реалізація в чітких діях різних рівнів органів влади.

Освіта.ua
23.01.2016