Як заявив Станіслав Ніколаєнко, система освіти не дає необхідної якості навчання і виховання. Урядом загублена стратегічна лінія розвитку української школи. За останні два роки парламентом не прийнято практично жодного серйозного законодавчого акту, хоча життя вимагає десятків і сотень таких рішень.
У Верховній Раді України знаходиться близько трьох десятків законів, що регулюють гострі проблеми освіти і науки: з обліку демографічної ситуації, пільгового оподаткування навчальних закладів, адже автономія вузів це, перш за все, самостійна фінансово-господарська діяльність.
Необхідна підтримка та реформування системи дошкільної освіти, позашкільного навчання і виховання. На межі краху опинилася підготовка робітничих кадрів.
Поза уваги уряду, академії наук, залишилася суперважлива проблема оновлення змісту освіти, підготовки сучасних стандартів середньої та вищої освіти. Практично зупинено роботу з оновлення матеріально-технічної бази навчальних закладів, впровадження інтерактивних методів навчання.
Об'єктивного аналізу вимагає й оцінка історичного минулого країни. Однобокість і суб'єктивізм минулої влади боляче вдарили по свідомості громадян, отримали негативну міжнародну оцінку.
Зависла, залишилася без відповіді, проблема переходу на дванадцятирічку, якісного удосконалення зовнішнього тестування.
Найбільша проблема в галузі - це кадрове забезпечення реформ. Кадровий голокост, який прокотився по країні, завдав величезної шкоди країні, і в тому числі в освіті та науці. У центральному апараті Міністерства освіти і науки, обласних і районних управліннях освіти працює багато випадкових, некомпетентних людей. Вони не здатні до адекватних дій і ефективних кроків.
Взагалі проблема вчителя, його самопочуття, положення школи в країні, залишилися як-то в тіні в діяльності уряду Тимошенко.
Вирішення цих та інших проблем - невідкладне завдання для нового уряду, нової парламентської коаліції і, звичайно, Президента.
