Типологія освітніх технологій
У теорії та практиці роботи шкіл існує багато варіантів навчально-виховного процесу. Кожен автор вносить в освітній процес щось своє, індивідуальне, тому серед технологій виділяють авторські. Проте багато технологій за своєю метою, змістом, методами та засобами мають достатньо схожих рис і тому можуть бути об'єднані в кілька узагальнених груп
За суттєвими ознаками (цільовою орієнтацією, характером взаємодії учня й учителя, організації навчання тощо) Г. Селевко виділяє такі класи технологій.
Цей варіант класифікації не дає, на нашу думку, можливості застосовувати запропоновані підходи у практичній діяльності шкільних освітян, до того ж «грішить» неправомірним поєднанням понять педагогічних систем, авторських шкіл, концепцій, технологій, процесів навчання й виховання.
І коли ми пропонуємо власну модель, то при цьому прокладаємось на:
- необхідність урахування багатовікового вітчизняного та зарубіжного досвіду;
- сучасні реалії перехідного періоду становлення державності національної ідеї, а отже, особливості системи освіти та науки;
- нові філософські концепції та парадигми.
Отже «освітня технологія» розглядається нами як похідна нового типу освіти, суттєвими рисами якої є:
- технологія розробляється на основі конкретної філософії, методології освіти, педагогічної ідеї, в основі яких - ціннісні орієнтації, цільові установки автора чи колективу, орієнтованого на конкретний очікуваний результат;
- технологічний ланцюг педагогічних дій вибудовується відповідно до поставленої мети і має гарантувати всім школярам досягнення життєвої перспективи та високий рівень засвоєння державного стандарту освіти;
- функціонування технології передбачає взаємопов'язану діяльність учителя й учнів з урахуванням принципів особистісно зорієнтованого розвивального навчання й виховання та індивідуалізації;
- поетапне й послідовне запровадження елементів педагогічної технології може бути відтворено будь-яким учителем з урахуванням авторських підходів;
- органічною частиною технології є діагностування та моніторинг результатів діяльності;
- глибока психологізація освітніх технологій.
Оволодіння новими технологіями навчання й виховання вимагає внутрішньої готовності вчителя до серйозної роботи щодо перетворювання самого себе.
Поняття освітньої технології в ліцеї найближче можна співвіднести з визначенням В. Гузєєва: «Освітня технологія - комплекс, що складається з:
- деякого уявлення запланованих результатів навчання;
- засобів діагностики поточного стану тих, кого вчать;
- набору моделей навчання;
- критеріїв відбору оптимальної моделі (до даних конкретних умов).
Модель навчання включає два яруси. Верхній ярус - методи та форми - відноситься до дидактики, нижній ярус - це педагогічна техніка (засоби та прийоми). Доповнені особистісними особливостями вчителя (інтуїція, манера поведінки, міміка, жести, стосунки тощо), - вони становлять педагогічне мистецтво».
В. Гузєєв серед технологій виділяє:
- універсальні, які використовують при викладанні будь-якого предмета;
- обмежені - при викладанні кількох предметів;
- специфічні - для одного-двох предметів.
Як бачимо, провідним принц пом класифікації є головна роль, яку виконує та чи інша навчальна дисципліна:
1) предмети, провідним компонентом яких є наукові знання, - фізика, біологія, географія;
2) предмети провідним компонентом яких є способи діяльності, - іноземна мова, креслення, фізкультура, інформатика;
3) предмети, провідним компонентом яких є ціннісні орієнтації, - література, історія, образотворче мистецтво, музика тощо.
Автор навчально-методичного посібника «Перспективні освітні технології» Г. Ксензова виділяє три групи технологій:
- технології пояснювально-ілюстративного навчання, в основі яких лежать інформування, просвіта учнів та організація їхніх репродуктивних дій для вироблення знань, умінь, і навичок;
- особистісно зорієнтовані технології навчання, що створюють умови для забезпечення власної навчальної діяльності учнів, розвитку їхніх індивідуальних особливостей;
- технології розвивального навчання, у центрі уваги яких перебуває спосіб навчання, котрий спонукає до включення внутрішніх механізмів особистісного розвитку учнів, їхніх інтелектуальних здібностей.
Суттєві ознаки та особливості пояснювально-ілюстративного способу навчання
Зовнішні ознаки:
- трансляція готового навчального змісту, інформування;
- домінування навчання над учнями;
- одноманітність і консерватизм у змісті та формах;
- регламентована, виконавська діяльність;
- формування особистості із заданими рисами;
- оцінка діяльності за зовнішніми показниками;
- контроль замість управління.
Автор: Г. Сазоненко
Освіта.ua
07.02.2007
