Навчання, лікування, робота, пересування транспорту і ще багато інших процесів регулюються певними законами. Ми не замислюємось, але звичний ритм нашого життя багато в чому залежить від знання й дотримання законів. Тому так важливо знайомити дітей із правовою тематикою. Адже кожна дитина має знати, що в країні діють певні правила, без яких дуже важко існувати.
Адвокатка, керівниця Центру «Адвокат дитини» Вищої школи адвокатури Національної академії адвокатури України Лариса Гретченко поділилася порадами, як і чому варто говорити з учнями Нової української школи про важливість законів.
Ще трохи більше, ніж століття тому шкільна освіта не була доступною для всіх охочих. На щастя, у наші часи таке право мають усі громадяни, незалежно від статі, віросповідання та інших ознак. Це все гарантовано Законом України «Про освіту».
А правова освіта в початковій школі насамперед орієнтується на загальну мету початкової освіти. За нормами Державного стандарту початкової освіти дитина має всебічно розвиватися, розкривати під час навчання свої таланти, здібності, здобувати та тренувати нові вміння й компетенції.
«Освітній процес має базуватися на ціннісних орієнтирах, з-поміж яких ключовим є утвердження людської гідності шляхом виховання чесності, відваги, наполегливості, доброти, здатності до співчуття і співпереживання, справедливості, поваги до прав людини (зокрема права на життя, здоров’я, власність, свободу слова тощо)», – пояснює адвокатка Лариса Гретченко.
Тому вчителі можуть почати розповідати про закони саме на прикладі Закону України «Про освіту». Можна запитати учнів: «Як вважаєте, чому ви ходите до школи? Чи доступне таке право кожній дитині? Хто взагалі вирішив, що ви маєте вчитися?». Залежно від їхніх відповідей можна наводити історичну довідку про те, якою була освіта на початку минулого століття. Звичайно, під час таких розмов варто враховувати вікові особливості розвитку та потреби дітей.
«З огляду на власний досвід проведення заходів, можна застосовувати ігри, картки емоцій, перегляд мультфільмів чи інших відео, проводити тематичні загадки, вікторини, квести, виготовляти з учнями правові колажі. Сформувати розуміння правил поведінки та впевненість у правових діях дитині допоможуть приклади правозастосування зі щоденного життя або в порівнянні з образами та поведінкою героїв художніх творів», – ділиться досвідом експертка.
Через призму правової освіти можна розглядати буденні речі: похід у магазин чи до лікаря, доступ до інтернету чи мобільного зв’язку. Варто під час таких розмов спонукати учнів до критичного мислення й аналізу. Запитуйте, яким на їхню думку було б життя без законів.
Батьки також можуть долучитися до правової освіти дітей. Наприклад, можна скористатися книгою «Хто такий юрист?» (автор Юлія Ларіна та юристи компанії GOLAW). Разом з головним героєм 8-річним Данею учні дізнаються про те, навіщо потрібні закони, що буде, якщо їх порушувати, які бувають права й обов'язки, скільки існує галузей права, що таке юридична відповідальність. Окрім того, автори наводять у книзі приклади правопорушення, спільні ознаки та відмінність між юридичними професіями, такими як слідчий, адвокат, прокурор, нотаріус чи суддя.
Знання про закони також важливе для проведення заходів на тему булінгу. Адже перед початком дослідження цієї теми учні мають знати, що таке закон і які нормативно-правові акти захищають їхні права. За словами Лариси Гретченко, цю тему можна досліджувати на прикладах творів дитячої літератури. Зокрема, експертка рекомендує книгу Лесі Ворониної «Таємне Товариство Боягузів, або Засіб від переляку №9». Приклади доступні й в оповіданні Володимира Винниченка «Федько-халамидник», у повісті Алевтини Шавлач «Пампуха» чи повісті Анастасії Нікуліної «Сіль для моря або білий кит».
Розповіді про закони можна переплітати з різними темами уроку: права дитини, булінг, правила дорожнього руху, фінансові теми, мовні питання тощо.
Олександра Карабань, журналістка проєкту “Дружня школа”.
Цей матеріал створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені в цьому матеріалі думки жодним чином не відображають офіційний погляд Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.
