Зупинись і подивись.
Нічого не бачиш?!
О, який ти сліпий!
Який сліпий!!!
Кажеш – чорні плями… земля?..
Подивись, сліпий, –
ті чорні плями – кров…
Невинна людська кров,
яка лилась віками
невідомо за що.
Сліпі йшли на бій.
Сліпі вели їх.
Сліпими вмирали:
Бо родились сліпі…
Зупинись!
Ти думаєш, що то –
коріння, облите дощами?..
Ні, ні… То – людські кістяки!..
То – ребра! Вишкірені зуби.
Сміються над собою…
А навколо чорні плями…
О – одна, друга, третя…
Багато…
Безліч чорних плям…
То – тінь крові…
З брудної грішної землі
піднеслась вона до блакиті
і впала на ню чорною плямою.
Зупинись!
Не минай ні одної плями –
І коли то кров, то прокляни обох:
І хто пролляв,
І хто штовхнув на це…
Зупинись і прокляни…
Тільки не молись!..