Дзвони, дзвони…Скільки звуків!
Із блакиті все пливуть.
Передзвони…
На подзвіння дзвонять, грають,
Чи на радість?.. Що несуть?..
З павутини ніжні звуки хтось сплітає,
Розсипає понад бором, понад лісом,
В нетрі котяться акорди,
Верховинами здригають,
Грають, грають…
Плачуть, тужать срібні дзвони…
Хтось умер… когось нема…
Хто простився,
Розлучився?
І чого блакить німа?!
Чути співи із просторів голосні…
Грають… Перли розсипають не мені…
Дзвони гратимуть для мене не тепер,
В млі туманній в день осінній…
Хто це вмер?..