Контрабандист. Слухаю, о повелителю!
Шейх. А тепер забирайся геть!
Контрабандист. Ти проганяєш мене, о повелителю?
Шейх. Набрид.
Контрабандист. Не проганяй мене, бо мені страшно.
Шейх (вдоволено). Ти боягузливий, як шакал. Геть з-перед моїх очей!
Контрабандист (пошепки). Мільйонер спровадив до твоєї пустині полковників.
Шейх. Я не боюся нікого.
Контрабандист. І ці полковники притягли з собою щось велике й блискуче...
Шейх. Вдень над пустинею сяє сонце, а вночі виблискує місяць, і ніщо не пересилить їх, бо безконечна милість аллаха!
Контрабандист. Мільйонер погрожує, що коли ми…
Шейх. Ти знов ставиш себе врівень зі мною, собако!
Контрабандист. Прости, повелителю!.. Він сказав, що полковники цією блискучою штукою знищать усе живуще й неживуще й саму пустиню, коли...
Шейх. Все в волі аллаха...
Контрабандист. Але ж Мільйонер — невірний! Він не зважає на волю твого аллаха!
Шейх. Га? Що? Не зважає?
Контрабандист. Так. Не зважає.
Шейх. Тоді що ж робити? Де мої слуги?
Контрабандист. А хіба не ти послав їх боротися проти Мільйонера?
Шейх. Чи я послав їх? Може... Так, так... Я сказав їм... Я послав їх...
Контрабандист. Але, якщо вони переможуть Мільйонера, то...
Шейх. То що?
Контрабандист. То чи повернуться вони до тебе?
Шейх. Чи повернуться? А так, чи повернуться вони? Мене прибито до цієї пальми... Я прикутий обов'язком... Я не можу зрушити з місця... На мені тягар... О-о-о! (Затуляє обличчя руками).
Контрабандист. Але, якби переміг Мільйонера ти, тоді...
Шейх (жваво). Тоді?
Контрабандист. Тоді твої слуги і непокірний Дервіш знов стали б покірливими рабами твоїми, о повелителю!
Шейх. І вони стануть покірливими! Як оті сліпі!
Контрабандист. Але й сліпі подалися до Дервіша!
Далеко-далеко в пустині проходять в поспіхові постаті озброєних бедуїнів.
Шейх. Що я маю робити? Що я маю робити? Ворог — завжди ворог. Нікому не можна вірити. Навіть тим, хто вдає покірливих.
Контрабандист. Коли ти знов повернеш на мене свої милості...
Шейх. Я поверну тобі свої милості.
Контрабандист. Тоді я прокрадуся до полковників.
Шейх. Так.
Контрабандист. І спробую принести тобі від них найблискучішу річ.
Шейх. Ага. Ти спробуєш. (Кричить). Чому це ти спробуєш, боягузе? Ти повинен мені її принести! Інакше... Інакше я звелю...
Контрабандист. Я принесу. Я вкраду в них те, що найдужче блищить!
Шейх. Тоді я прощу тебе, зраднику.
Контрабандист. Я заслужу твоє прощення.
Шейх. А тепер побризкай мені ще раз бороду й забирайся! І не барися, бо клянусь бородою пророка!..
Контрабандист бризкає Шейха одеколоном, той солодко мружиться, лягає на спину, засинає під пальмою. Контрабандист зникає.
Археолог (з'являється, помічає Шейха). Єдина складна річ у пустині — людське тіло. Погляньте, скільки тут надмірностей, заокруглень, виямків, непропорційності. Око щораз натикається на недоладності. Треба б спростити людину, щоб вона вписалася в лагідний крайобраз пустині. Але як? Навіть вмерши, людина дискредитує одноманітність пустині своїми кістками. (Штовхає ногою Шейха).
Шейх (вмить прокидаючись, хапає Археолога за ногу). А, попався, невірний! Я покажу тобі мої кістки!
Археолог (злякано). Пусти!
Шейх (тримаючи ногу). Не пущу! Ти поперебивав усі мої кістки!
Археолог. Твої кістки сховані в товщині жиру, мов у відгодованого барана.
Шейх. Ти порівнюєш мене з бараном, нечестивцю!
Археолог (смикається). Пусти.
Шейх. Я покажу тобі кістки! Відгадай загадку — тоді пущу. Хто має кістки зверху, а м'ясо всередині?
Археолог. Не знаю, Пусти!
Шейх. Ага, не знаєш? Го-го-го! Це слимак. І ти повзатимеш переді мною по-слимачому, благаючи мене. (Сідає, не випускаючи ноги Археолога). А, я вже бачив тебе... Ти був тут того дня... Ти втік тоді, але тепер...
Археолог. Пусти, мені боляче... Я — жінка.
Шейх (вражено). Ти —жінка?! Ці невірні зведуть мене з розуму! То вони підсилають мені чоловіка в жіночій подобі, то з'являється жінка, яка має вигляд чоловіка. Що ти робиш у моїй пустині?
Археолог. Відпусти мою ногу, тоді скажу...
Шейх. Не личить чоловікові триматися за жіночу ногу. (Відпускає Археолога). Але якщо ти не скажеш правди...
Археолог (відходячи на кілька кроків). Я стежу за часом, який усе нищить.
Шейх. Час, який нищить?
Археолог. Так... Тебе він знищить також...
Шейх. Мене? Знищить? Але перш, ніж ти наді мною пообідаєш, я поснідаю над тобою! Слуги! Де мої слуги? Слуги! (Розпачливо бігає довкола пальми).
Археолог іде від нього. Шейх не помічає цього. Далі бігає довкола пальми. Сцена теж відкручується, несучи Шейха з його пальмою кудись у безвість, а на передньому плані — знов полковники із своєю бомбою.
1— й полковник. Загвинчуй.
2— й полковник. Відгвинчуй.
3— й полковник. Загвинчуй.
Полковник з аксельбантом. Прошу мати на увазі...
1— й полковник. Загвинчуй.
Полковник з аксельбантом. Настає найвідповідальніший момент...
2— й полковник. Відгвинчуй.
Полковник з аксельбантом. Ми повинні втриматися на грані вибуху...
3— й полковник. Загвинчуй.
Полковник з аксельбантом. Балансування на грані вибуху. Ми тільки лякаємо. Це демонстрація сили. Не більше. Запам'ятайте.
1— й полковник. Загвинчуй.
Полковник з аксельбантом. Загроза вибуху страшніша за самий вибух. Бо її можна розтягти на будь-який час. На роки, десятиріччя, цілі епохи... Епоха загрози... Це звучить жахливіше за всі громи термоядерних вибухів!
2— й полковник. Відгвинчуй,
У цей час швидко повзе до пустині Контрабандист, заповзає з протилежного боку, прилаштовується за бомбою, стромляє руки між механізми.
Полковник з аксельбантом. Тому на нас лежить особлива місія...
1— й полковник Загвинчуй!
2— й полковник. Відгвинчуй.
Контрабандист (і собі). Відгвинчуй! (Швидко відгвинчує блискучу деталь).
Полковник з аксельбантом. Ця відповідальність... (прислухається). Мені вчулося...
3— й полковник. Загвинчуй!
Контрабандист. Відгвинчуй!
Полковник з аксельбантом (придивляється). Здається, в мене починаються марення.
1— й полковник. Загвинчуй!
Контрабандист (бадьоро). Відгвинчуй!
2— й полковник (трохи розгублено). Відгвинчуй!
Полковник з аксельбантом. Мені здалося, що тут зайва пара рук. Це вже міраж... Я читав про ці явища в пустині. Треба випити віскі, чи що. (П'є з баклаги, знов придивляється).
3— й полковник. Загвинчуй!
Контрабандист (ще бадьоріше). Відгвинчуй!
Полковник з аксельбантом. Так можна збожеволіти! (Лічить руки полковників). Одна пара, дві, три... чотири... Де взялася четверта пара рук? Може, це мої руки? Але ж ось вони! Я не загвинчую і не відгвинчую...
1— й полковник. Загвинчуй!
Контрабандист. Відгвинчуй!
2— й полковник (ще більше розгублено). Відгвинчуй!
3— й полковник. Загвинчуй!
Контрабандист. Відгвинчуй!
Полковник з аксельбантом. І цей голос. Не наш голос. З акцентом. Чому один з вас говорить з акцентом? У чому річ? І де взялася зайва пара рук? (Знов лічить). Раз, два, три... мої — чотири... А це п'ята пара... Чому п'ята?.. Адже нас четверо...
1— й полковник. Загвинчуй!
Контрабандист потихеньку витягає велику блискучу деталь, швидко відповзає геть.
2— й полковник (трохи почекавши, впевнено). Відгвинчуй!
Полковник з аксельбантом (сьорбнувши з баклаги). Здається, помогло. Я вже нічого не чую. І руки. Одна, дві, три... Прекрасно!.. Ця пустиня не для білого чоловіка... Ми всі повинні бути тут особливо... (Раптом помічає щось у бомбі, підбігає ближче, вдивляється, просовує руки між механізми, кричить). Все загинуло! Зараз буде вибух! Втікаймо! (Вмикає сирену тривоги, втікає).
Полковники ще залишаються коло бомби.
1— й полковник (піднесено). Загвинчуй.
2— й полковник (радісно). Відгвинчуй!
3— й полковник (торжествуюче). Загвинчуй!
Наростає віддалене гриміння, сцена повертається, коло пальми — Шейх і Контрабандист.
Контрабандист (подає Шейхові великий блискучий предмет). Я вкрав! Ти маєш, о повелителю!
Шейх (високо піднімає деталь). Я покажу їм усім!
Контрабандист. Ти наймогутніший, о повелителю!
Шейх (підтанцьовуючи). Я постинаю голови всім, всім... і тобі теж...
Контрабандист. Милості! (Падає на коліна).
Шейх. Я насолоджуватимуся помстою повільно й довго! (Танцює з блискучою деталлю в руках).
Контрабандист. Це ж я поміг тобі, повелителю!..
Гриміння ближче й чутніше. Здалеку біжать по пустині, пробігають, перестрашені, повз пальму Мільйонер, Боб, носії, чоловік і жінка, полковник з аксельбантом.
Полковник з аксельбантом. Зараз... Все загине... Буде вибух... Вибух!..
Контрабандист (вмить збагнувши все, зривається на ноги, підскакує до Шейха). Маєш! Я теж утікаю! А ти насолоджуйся помстою! Чи, може, й ти втечеш? Чому не біжиш? Га-га-га! А хіба біжить куди-небудь небо? І хіба бігає туди й сюди пустиня! Го-го-го! (Вибігає).
Грім уже нависає над Шейхом.
Шейх (перелякано). Куди ж ви! Стривайте! Клянусь ал...
(Продовження на наступній сторінці)