«Дума про Британку» Юрій Яновський

Читати онлайн твір Юрія Яновського «Дума про Британку»

A- A+ A A1 A2 A3

Дід. Як вискочать з-за могили! Та по конях! Оце вже справжня перемога! Хай тепер Несвятипаска не вередує! Рудий. Знамено червоне! Миршавий. Знамено, як вогонь!

Заплакало в погребі немовля. Роман вилазить з-під Несвятипаски, тихо йде до погреба, піднімає’ляду, лізе туди.

Дід (побачив розстріляних, зняв шапку). Перемога... Для кого та перемога? Хіба ж так можна?.. (Навшпиньках виходить, несучи скрипку перед себе.)

Рудий. Нас послав на вітряк перемогу виглядати, а сам, боже ж ти "мій!.. (Некрасиво плаче, взявши під пахву бубон, виходить теж.)

Миршавий (ховає сопілку за пазуху). Жили, як люди,— померли, як герої... Перемога... (Виходить.) Вбігає на подвір’я Єгор Іванович.

Єгор Іванович (побачив). Все в порядку, діти мої... Власне, що я кажу?.. Яке нещастя...

Входить Устин.

Устин (урочисто). Через гори переліз, через ріки переплив, перед Леніним став! Поклін вам посилає великий чоловік... (Кланяється до землі.) Сину мій... Мамо.., (Стає на коліна.)

Роман (вилазить з погреба з немовлям на руках). Це ви, дядьку Єгоре Івановичу?! І дід Устин! Червона Армія прийшла?

Єгор Іванович. Прийшла, Романе.

Роман. Нас усіх розстріляли, а я встав. Чого ви плачете? Тепер Ленін знає нас, І дядька Лавра, і тітку Варку, і мого тата, і маму, і Матвія Степановича, і товариша Коваля, і бабу Мамаїху, і Несвятипаску, і всіх-всіх! Кругом війна, а ми живі. Комуністи, Ідею несем. Кругом війна, а ми несем, а ми несем!

Тиша. Чути цокіт копит. Завіса

Харків, 1937

1 — Робесп’єр Максімільєн Марі Ізідор де (1758—1794)—діяч Великої французької революції. Відіграв важливу роль у підготовці і проведенні в Парижі народного повстання. З липня 1793 р. очолював Комітет громадського порятунку, який фактично виконував функції уряду. Після контрреволюційного перевороту гільйотинований. Його сподвижником був і брат Огюстен Робесп’єр (1763—1794).