«Молитва» Марко Вороний

Читати онлайн вірш Марка Вороного «Молитва»

A

1 c.

    Світлій пам'яті М.Т.

    Господи, в день твого гніву неспинного
    Дай мені мужність і віру в небеснеє,
    дай чути в шепоті саду звіриного
    Царство Ісусове Хрестовоскреснеє.

    О, пам’ятаю, розкинувши косами,
    Впала вона під рукою ворожою.
    Вкрито її сніговими покосами...
    Я усій расі звірячій загрожую!

    Господи, дай мені сили помститися
    За її душу – за синєокую!
    Господи Боже, не можу молитися —
    Кров, її кров – борозною глибокою...

    Господи, Господи...
    Сніг і вітри над моєю отчизною...
    Боже, цю чашу розбою бездомного
    Дай мені взяти рукою залізною

    Й пити з одчаю каменеломного.
    Вірю я, Боже, ватаги Богданові
    Поруч з Тобою у сонмі архангелів.
    Господи, Ти у хвилину останнюю

    З них надішли мені смертного янгола.
    Дотик його — і безодня відкрилася,
    І, як дощем, шепотить серафимами.
    Там перед світом благаючим крилосом

    Очі її над вогнями і димами.
    Господи, Господи...
    Вірю, мій Отче, в спокою державному
    Мудро Ти судиш і мудро розмірюєш:

    У життьовому потоці безправному
    Кожного нагло питаєш: "Чи віруєш?"
    Вiрую, Господи! Вiрую! Вiрую!
    Тiлом усiм перейнятим уявою!

    Кожен увiйде, хто ляже офiрою,
    В Царство Iсусове, золотоглавеє!
    Господи, Господи...

    1919-1924