Брехати в живі очі — це не вміння, а вроджений талант.
НЕПІДНЯТА ЦІЛИНА
— Звідки береться у вас стільки чудових думок? — спитала снобка поета.
— Мабуть, з того місця, що у вас стоїть облогом.
ДУША ЙОГО НЕ ЦІКАВИТЬ
— Я дам вам прецікавий сюжет, — сказав халтурник письменникові, — ви дайте літературну обробку, а гонорар навпіл.
— Воно-то так, а як бути з душею твору?
ЧЕКАЮ ЙОГО З НЕТЕРПІННЯМ
Недалекий той час, коли чесність зійде зі списку парадних чеснот, настільки вона стане звичайною в нашій дійсності.
СМУТОК ОДИНОКОЇ
— Ах, коли б могли віднайтися всі розлучені пари, — зітхнула рукавичка-одиначка.
ЛОГІКА СТАРОЇ ДІВИЦІ
— Я постаріла, а ніхто не любив мене.
— А кого ви любили?
— Цікаве питання! А чого це я мала перша починати?
МАЙТЕ НА УВАЗІ
Бурхливі оплески залу і стримані — президії не є добрим знаком для того, хто на трибуні.
ВІРНІСТЬ ЗАВЖДИ ЦІНУВАЛАСЯ
— Ах, я повинна признатися вам в одному, — сказала Ляля Арлекіну, — у мене немає серця…
— О, то чудесно, — по-королівськи вклонився перед нею Арлекін. — Я все життя мрію про вірну дружину.
ЩЕ ОДНЕ ДИВО ПРИРОДИ
Цікаво: сам процес старіння непомітний навіть озброєному оку, а наслідки його видно й сліпому.
МАЄ РАЦІЮ
Я негарна? А "море симпатій", то що — калабаня вам?
МИ — НЕ СКЕПТИКИ
— Коротка новела — роман майбутнього, — сказав скептик.
ВСЕ Ж ТАКИ "ЯК"?
"Кожного коня можна осідлати, тільки треба знати як", — подумала дівчина, поправляючи краватку своєму хлопцеві.
АВТОРКА ТЕЖ ТІЄЇ ДУМКИ
— Не в'яжи своєї долі зі мною, — сказав вітер плакучій вербі, — в мене характер поганий. Сьогодні я тут, завтра там. Проплачеш свої очі за мною, моя хороша.
— А я створена для того, щоб плакати. А коли вже проливати сльози, то бодай за милим серцю…
МАЛА ЩАСТЯ СТАРЕНЬКА
— Скільки коронованих голів у фармакології пережила я! — сказала стара пані Аспірина.
ЗАСЛУГА СМЕРТІ
Незафіксовані думки, наче передчасно померлі діти, здаються нам найкращими та найрозумнішими.
ДОРОГОЦІННИЙ МАТЕРІАЛ
— У вас немає ні до кого зненависті? Тоді ви, пробачте за відвертість, безпринципова людина.
— Ви мене неправильно зрозуміли. Я просто вважаю, що мої особисті вороги не варті того, щоб я витрачала на них дорогоцінну емоціональну енергію.
НА ДОДАТОК ТАМ ЩЕ Й СВІТЛА НЕ БУЛО…
На вершину слави ведуть парадним ходом. Падає людина з нього — чорним.
БУВАЮТЬ І СПРАВЕДЛИВІ МАЧУХИ
Мачуха, розкраявши яблуко надвоє, віддала пасербові більшу частину.
— Мамо, — пхенькнув рідний синок, — а чому мені менше?
— Цить, дурне! Зате ти маєш більшу частину мого серця.
ДОБРА РАДА — ГРОШЕЙ ВАРТА
— Коли вже крадеш, то не попадайся, — сказав старий плагіатор новачкові.
ІЛЮЗІЇ, ІЛЮЗІЇ…
Коли нам довго не відписують, хапаємось останньої ілюзії: лист, очевидно, пропав на пошті.
ДОБІР КОЛЬОРІВ
Сивий генерал і сива дружина біля нього — у всі сезони елегантно.
НАЙЦІННІШЕ
Заслухані у відголоси минулого, задивлені у міраж майбутнього, ми часто пропускаємо повз увагу найцінніше: музику сьогоднішнього дня.
РЕЦЕПТ НЯНІ
— Няню, а чому очі не мерзнуть на морозі?
— А, дитинцю, бо очі — то душа людини. А душа, звісно, не боїться ні холоду, ні жари.
— Няню, а чому душа мила боїться?
— Спатки, дитинцю, спатки!
ФІЗКУЛЬТУРА МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА
— А що таке "тенденційність" взагалі? — впало питання під час дискусії.
— Тенденційність, — озвалася фізкультурниця, яка до цього часу мовчала, — на мою думку, це звичайна гімнастика очей. На один факт примружуємо ліве око, а широко розплющуємо праве, а на другий навпаки: широко розплющуємо ліве і прискулюємо праве.
АХ, ТІ ТРЕТІ ОСОБИ!
— Я завжди страждаю, коли між тебе і мене втручаються треті особи, — сказало людині її здоров'я.
В АЛЬБОМ
Деяким братам літераторам в альбом: пам'ятайте — навіть немовлята випльовують пережоване!
ЕГЕ, ЧОГО ЗАХОТІЛА!
— Дай мені твою лялю трошечки побавитися, — попросила прабабуня у своєї правнучки.
Дівчатко замислилося. Воно інтуїтивно відчуло, що справа не в жарті.
ПРИРОДА ВИННА
Жінка цілу ніч журила чоловіка за його прогріхи, а під ранок опам'яталася: чи є смисл звинувачувати півня в тому, що природа не створила його орлом?
У МАТЕРІ СВОЯ ЛОГІКА
Кожна мати прагне, щоб її дитина була надзвичайною, забуваючи, що найбільше щасливих саме серед звичайних людей.
КОРОТКОЗОРИХ НЕ СТОСУЄТЬСЯ!
Жінки, як картини: ефектніші здалека.
ТВОЯ І МОЯ
Твоя власна любов — порцелянова лялька. Вона твоя, і ти можеш зробити з нею, що хочеш: поставити на видне місце, подарувати комусь, забути про неї, ба навіть розбити і викинути на сміття.
Любов твоєї подруги — теж порцелянова лялька, тільки — чужа.
Раджу бути обережним з крихкими чужими речами, що їх так легко розбити і майже неможливо направити.
СОБІ НА УМІ
Як же ви голосуєте за пропозицію, не ознайомившись з її змістом?
— Нема дурних! Я знаю, хто її висуває!
ЗА НАЙКРАЩЕ РОЗВ'ЯЗАННЯ — ПРЕМІЯ
Ребус, який ось-ось розв'яже життя: не дають окремої квартири, бо не жонатий, а не жонатий, тому що немає окремої квартири.
НЕМАЄ ЗЛОГО, ЩОБ НЕ ВИЙШЛО НА ДОБРО
Брак часу, крім всіх невигід, має те добре, що не дає вам змоги роздумувати про старість і хвороби.
ЖІНОЧОЮ ЛОГІКОЮ
Одинокий чоловік просив двірничку запалювати світло в його квартирі за кілька хвилин до його повернення. Хотілося йому мати бодай ілюзію сімейного тепла.
— Ох і недотепа, — вигукнула жінка, що давно зазіхала на його парубоцький стан, — чи не простіше — одружитися?
ОТОЖ, ОТОЖ!
Не знаю більш нахабного злодія, ніж наш брат письменник: дивиться вам у вічі і краде у вас.
МОЖЛИВО
Я тебе ніколи не любила. Чому по роках ти став мені дорогим? Чи не тому, що розчарувалася в тих, кого любила?
* * *
— Волієте розум чи вроду у жінки? — спитали сучасного чоловіка.
— Коктейль з одного й другого, — відповів той.
ОДНОДУМЦІ
— Кримінальний кодекс писаний не для мене, — сказала чесна людина. Злодій подумав те саме.
"ЛЮБОВ — ПОДВИГ ВІРИ"
(з Ромен Роллана)
Чому вважаєте, що я — жінка-одиначка, яку не сподобав собі жодний мужчина? Це ж не так. Я не одиначка, не вдова, не розлучена й не покинута. Я — просто чекаю свого вибраного.
Задовго чекаю, кажете?
Ой, які ж бо ви: та хіба воно так легко відшукати в цьому метушливому багатотисячному місті?
Звичайно, я, можливо, давно поникла б духом, якби не свідомість, що мій коханий так само чекає мене.
Хіба вам нічого не говорить та обставина, що він і досі не жонатий? Він, як і я, не втрачає надії, що наші стежки кінець кінцем зійдуться.
Так часто марю: ось зараз відізветься дзвінок, я відкрию двері й онімію від радості. А мій коханий, не дивуючись, не випитуючи ні про що, звичним рухом поставить валізки на підлогу і скаже просто:
— Ось я прийшов.
І зразу буде ясно: він з цієї хати нікуди більше не піде, бо — сталося те, що не могло не статися.
І так, як бачите, обоє ми роками чекаємо на цю благословенну хвилину.
Часто ввечері, готуючись до сну, розраджую свого коханого:
"Не журися, єдиний, що сьогодні не поталанило нам. Потішимо себе тим, що завтра ще не займаний день перед нами".
А він у свою чергу розважає мене:
"Про мене не турбуйся, єдина. Я впертий, аби ти тільки не втратила віри. А навіть коли б недобра доля не дала нам зустрітися, то хіба ми і без того все своє свідоме життя не належали одне одному, хіба і без того не була ти мені дружиною, а я тобі чоловіком?"
І тому ви помиляєтесь, коли думаєте, що я — жінка-одиначка, яку не сподобав собі жодний мужчина. А просто-напросто чекаю свого коханого. Свого обранця, коли хочете знати.
НА ВСЕ СВОЯ ПОРА
Влітку подивляємо живописний колір дерева, взимку — його графічну чіткість.
ТРЕБА ЇЇ МАТИ
— Не знаєш, як поводитися на аудієнції у високої особи?
— Порадься власної гідності.
КЛОПІТ З ДІДАМИ
Класики деколи нагадують старого діда в родині. До його голосу прислухаються не так з пошани до глибини його думки, як з пошани до його віку.
ЗАКОХАНИХ НЕ СТОСУЄТЬСЯ
Аби втратити віру до людини, не потрібно, щоб вона двічі обдурила вас.
І ТАКЕ БУВАЄ
"Мій мені не милий, але при мені не бий", — казала жінка до коханця, що брався критикувати її чоловіка.
СКАЖІТЬ ЦЕ ЖИТТЄВИМ ПОЧАТКІВЦЯМ
Щоб здобути ім'я, потрібно довгої дороги зусиль. Щоб втратити його — вистачить одного необачного кроку.
НЕВЕЛИЧКЕ УТОЧНЕННЯ
(Продовження на наступній сторінці)