«Земля» Микола Воробйов

Читати онлайн поезію Миколи Воробйова «Земля»

A

1 c.

    Там глибокі річища робіт
    багряніють корою облич,
    коли світлом стерня сурмить,
    ланцюгами виблискує спека,
    роздима чорноту
    цвіркунів над степом.
    Малиновіє срібло із зір.
    Міддю важча дупло.
    Золотіє, в корінні звір.
    Барвить відра криничний крик,
    закоцюблих торкається пальців
    і перлин, що скотились і плачуть.
    Там годинник дитинства поламаний
    в мерзлі щоки рум'янцем дзвонить,
    хоч ніхто його вже не заводить.
    Там обличчя, що розтулились
    в люті зими синіми стеблами.
    Там таке, що його й не треба.
    Та я знову туди вертаюсь,
    чорнотою землі починаюсь –
    хай святиться її ім'я.

    Інші твори автора