Насмішки дратують мартинівців, і вони, на злість усім, стають на роботу. Хазяїн почина жартувати, посміхатися й одбирати пашпорти. Навкруги — сміх, крик, балачки. Серьогова партія змішується з другими "руськими" та українцями й завзятіше за всіх глузує з мартинівців.
Але ті, складаючи клунки, ув'язуючись, бігаючи по вигону, не перестають огризатись і собі глузувати з серьоговців. Од цього на вигоні зчиняється надзвичайний ґвалт.
Нарешті всі зібрались коло хургона, на якому сидить уже хазяїн, і, перелічившись, рушають.
— Гей! А що додому переказати? — гукають слідом останні. — Коли панахиди правити?
— По свому батькові прав! — озиваються задні з мартинівців.
— Тю-тю-у!
— Не тюкай, бо пельку перервеш!
Похитуючи клунками, занадто бадьорячись, вони потроху відходять од товаришів і наближаються до бараків. Тут вони ще раз озираються й вороже махають кулаками назад. Збоку їде хазяїн і щось ласкаво, по-приятельському до них промовляє...