Ти думаєш, що правда родить мову?
Я думаю, що мова родить правду.
А чим же нам таку назвати правду,
що родиться з брехні? Чи ти ніколи
не бачила такого нарождення?
Я бачив безліч разів. Слово плідне
і більше родить, ніж земля-прамати.
Кассандра
Але ти сам казав: "Роблю, що треба,
і що корисно, що почесно". Нащо ж
потрібно удавати віщуна?
Хіба корисно то, хіба почесно?
Гелен
Авжеж! Якби сьогодні батько й браття
і з ними всі троянці і троянки
лідійців умовляли та благали,
ні на що б не здалось те все,— лідійці
сказали б тільки: "Закляла Кассандра,
пророчиця,— війна і шлюб нещасні".
А я прийшов з повагою жерця,
в віщунській діадемі, патерицю
посріблену здійняв високо вгору,
мов блискавка, вона свінула в вічі
усім чужинцям. Я сказав: "Мовчіть
і ждіть. Я випустив із храму
свячених голубів". Замовкли миттю
і галас, і розмови. Я сказав:
"Цар Ономай образив Аполлона,
засватавши пророчицю його
і не спитавши згоди стріловержця,
і бог за те свій гнів йому прорік
устами віщими Кассандри. Можна
ще одвернути гнів, офірувавши
для бога пишну гекатомбу з білих
волів, що не були ще під ярмом".
"Я обіцяю!" — крикнув цар лідійський.
А я гукнув: "Я бачу, голуби
вернулись і годують голуб'яток!
Щасливий поворіт і шлюб щасливий!"
І словом тим я переміг тебе,
видюща сестро.
Кассандра
Чи надовго, брате?
Гелен
Побачимо! Се правда, що на полі
воюють не лідійці й не ахейці,
а ти і я. Одвагою кермує
Гелен, а розпачем Кассандра править.
Кассандра
А що, коли Кассандра переможе?
Чим виправдить Гелен свою неправду?
Гелен
Прилюдно скаже: "Се сам Ономай
себе згубив, бо замість гекатомби
саму обіцянку дав Аполлону".
Собі ж він скаже: "Зброя поломилась,
але ми іншу знайдем. Все ж почесніш
при зброї гинуть, ніж голоруч".
Кассандра
Чому ж ти сам не йшов у бій сьогодні,
не з патерицею,— з мечем і списом?
Гелен
Бо меч і спис мала для мене зброя,
бо людські душі — от моє знаряддя,
крилате слово — от моя стріла,
люд проти люду — от мій поєдинок!
Усім тим правлю я, фрігійський розум.
Ся діадема, сяя патериця —
то знаки влади над всіма царями.
Я рівного собі не маю тут
з-поміж усіх владарів і героїв.
Ти тільки рівна, може, навіть вища,
і ми боротись будем до загину.
Кассандра
Ох, я сама не знаю, чи хотіла б,
чи ні тебе перемогти сьогодні!
Ненависний мені той шлюб, мов смерть,
я так його боюсь, як згуби Трої.
Гелен
Либонь, у тебе не фрігійський розум.
Чи ти не чула, як боги часами
своїх обранців хмарою вкривають?
У мене є тайник під олтарем,—
як станеш ти з тим Ономаєм поруч,
приносячи богам весільну жертву,
від жертви піде дим, сірчана хмара,
а як розійдеться — замість Кассандри
порожнє місце буде. Розумієш?
Кассандра
Се стид і ганьба — радити таке!
Чи се, по-твойому, "почесний" вихід?
Гелен
Зате корисний і безпечний, сестро.
Кассандра
Воліла б я себе мечем убити!
Гелен
І тим роздратувала б Ономая,
а слово все-таки своє зламала б.
І некорисно, й непочесно, сестро.
(Дивиться з усміхом на неї).
Ми не однакові, а все ж ми рівні,
як не в ділах, то все ж хоч у думках.
Поліксена
(входить)
Цар Ономай убитий, а лідійці
урозтіч кинулись. Ой горе, горе!
Гелен
Радій, Кассандро, ти перемогла!
Кассандра
(віщим голосом)
Не я, а Мойра. Я її знаряддя.
Тонкий фрігійський розум і гнучкий,
його зігнула Мойра і зломила,
її правиця і важка, й тверда,
кує з народів зброю світа,
а я і ти — ми тільки цвяхи в зброї.
Не перецінюймо себе, Гелене.
Андромаха
Ти, люта згубо, всіх нас загубила!
Кассандра
(спокійно показує на Гелена).
Питай його, чом він не врятував.
Ми віщуни обоє — значить, рівні.
(Виймає з-за пояса кужілку і сідає прясти).
VII
Великий майдан з храмом посередині на чималім підвищенню. Праворуч в глибині двір царя Пріама, ближче до сцени різні інші будови міста Іліона. Ліворуч близько до сцени Скайська брама. Ясний ранок, майдан залитий сонцем. Велика юрба люду троянського то входить у браму, товпиться перед храмом, гомонить то дужче, то тихше, часом зовсім затихає і жде чогось, насторожившись. З царського двору виходить Гелен в святочній білій одежі, у срібній діадемі, з білою посрібленою патерицею в руці; іде урочистою гієратичною походою.
Голоси в народі
Гелен іде! Дорогу прозорливцю!
Гелен
(зіходить на храмовий перистиль, і дає знак патерицею, стукнувши нею тричі об мармуровий поміст, далі починає промову величновіщим голосом)
Батьки, брати й синове! рідна Троє!
Боги з Олімпу зглянулись на сльози,
на гекатомби, на благання наші,—
без зброї подолали ворогів.
Зевс еллінам поклав у серце звагу
по добрій волі залишити Трою.
Підіть за браму — зник ахейський табор,
лиш кінь один стоїть на таборищі,—
богам троянським в дар дали ахейці
того коня. Він з дерева, не пишний
і не коштовний військовий дарунок,
та він дорожчий нам від срібла-злота,
від мармуру й каміння дорогого.
Дарунок згоди ліпший над здобуток,
що на війні ціною крові взято.
Ахейці відплили від нас по волі
своїх і всіх богів, а дар лишили
на знак пошани й згоди. Честь ахейцям!
Люди
Ахейцям честь!
Голос Кассандри
(з храму)
За кров, за смерть, за сльози!
Деїфоб
(обертаючись до дверей храмових)
Мовчи, Кассандро!
Гелен
(до троняців)
Вам, троянські мужі,
я раджу дар той повезти у храм
і край Палладіона 11 там поставить.
Кассандра
(з'являється на дверях з чорною патерицею і простяга її, немов загороджуючи вхід)
Я не пускаю в храм.
Гелен
(одбиває її патерицю своєю)
Вступись, Кассандро!
Кассандра
(знов загороджує)
Мені належить влада не пускати.
Чоловіки не сміють наближатись
до постаті Паллади. Я сторожа
Палладіона. Ти вступись, Гелене,
гляди своїх пташок.
(Дивиться йому в вічі, він спускає патерицю).
Нечистий дар!
Проклятий дар!
Люд порікує, видимо збентежений.
Голос з юрби
Та геть її женіть,
зловісницю!
Другий голос
Мовчи! вона ж царівна!
Перший голос
Вже те її пророкування люте
уїлось нам в печінки. Не доки ж
терпіти се!
Третій голос
Убить її!
Якийсь молодик заміряється списом.
Гелен
(здержує знаком руки)
Не руште!
Не проливайте крові — там святиня!
Деїфоб
То як же буде, брате, з подарунком?
Гелен
Ми храм новий збудуємо для нього,
"храм згоди" буде зватись. Поки що
стоятиме в царськім дворі дарунок.
(До Деїфоба).
Ти призначи сторожу для пошани.
Кассандра
Сліпий побитих на сторожу ставить!
Деїфоб
Кассандро!
Гелен
Брате, й ви, троянські мужі,
перевезіть коня в царське подвір'я.
Деїфоб дає знак рушати і подається сам до Скайської брами.
Голоси з люду
Гелен наказує! Рушаймо, браття!
Гелена хай боги благословлять!
Він розум наш! Він наше око ясне!
Кассандра
Єдине око — й те більмом зайшло!
Увесь люд рушає за Скайську браму.
Гелен
Кассандро, слухай, нащо ти мене
на пробу ставиш дотинками тими?
Кассандра
На пробу, чи не станеш раз видющим.
Гелен
Кассандро, се ж безумство! Річ видима:
ахейський табор спорожнів; на морі
ані човна, ні цяточки немає.
Розвідачів далеко розсилали
ми з Деїфобом, найбистріших хлопців
і кінно, й піхотою. І не видко,
щоб де була яка залога, чати
чи щось подібне.
Кассандра
Дурно не дає
дарунків ворог.
Гелен
Таже той дарунок
то миру знак. Чи ти ж не розумієш?
Кассандра
Вжеж ні. Якби оце посеред моря
палка жарина плавала по хвилях,
розжеврена вогнем,— то був би знак
воді від полум'я на мир. Та хто ж би
збагнув такеє?
Гелен
Люди не стихії,
і лиху, й гніву людському є край.
Ахеянок вже підросло багато
за час війни, і, може, Менелай
молодшу дома знайде від Гелени.
Кассандра
Гелену бачив він на Скайській брамі
учора зрана.
Гелен
Що ж?
Кассандра
Піди, Гелене,
до неї в гінекей і там подумай,
що ти сказав.
Гелен
(задумується. Тим часом з Скайської брами показується гурт узброєних троянців. Гелен показує на їх Кассандрі)
Ти бачиш ті списи
і ті мечі? — Не треба й остороги
пророчої. Он вартовий сурмач.
То ж сурма голос має, Троя — вуха.
Кассандра
Німий глухого буде вартувати!
Гелен
Кассандро, годі! Я глухий для тебе,
так же й твої слова німі для мене.
Договорились ми до краю. Годі.
Деїфоб
(з юрбою узброєних веде зв'язаного елліна до Кассандри й Гелена)
Сюди його, сюди! Нехай розсудять
троянські прозорливці сюю справу
і скажуть нам, що маємо робити
з оцим чужинцем. Брате, й ти, Кассандро,
послухайте і зважте. Ми застали
сього чужинця край коня на полі.
(Продовження на наступній сторінці)