Я даром, даром дав усе,
Що мав святе, усе їм дав!
Нащо ж кудись ріка несе
В незнану даль мій бідний сплав?.
В душі великий жаль тремтить,
Хоч сліз не скочує на вії,
Жре серце біль і грудь ранить,
Ран час не лічить, ні події.
Із ран моїх не кане кров,
Тупий їх біль, німа їх мова,
І не тремтить від смутку бров —
На смуток той не знає слова…
В душі великий жаль тремтить…