«Вуси» Олекса Стороженко — сторінка 3

Читати онлайн оповідання Олекси Стороженка «Вуси»

A

    Приїхав до Захарченка. Як дав він мені той указ, то неначе рідного батька побачив!.. "Ну, теперечки,—.думаю,— ваше пре... теє... чий чорт буде старший!"

    Вернувся додому і два місяці висидів в карантині, поки вуси не повідростали так, що вже й жінка зо мною цілується, і люди слухають, і собаки на мене не гавкають. Вже й з Марією Уласівною в мар’яжа граємось, а тут така піднялась переписка! З Полтави повістка за повісткою: "Неукоснительно, с получения сего, имеете явиться". А я їм в одвіт: "По случаю приключившейся внезапно болезни!" — Ще з місяць підождав, так, як вже стали закручуваться, поїхав в Полтаву.

    Тільки приїхав, зараз натяг на себе козакин, причепив шаблюку та й пішов у палатку, себто "вчинить явку". Входжу в присутствіє... Як гляне на мене г. предсідатель, так його й зжолобило, аж носом закрутив.

    — Что это, милостивый государь мой,— крикнув,— вы уклоняетесь от службы и вторично осмеливаетесь явиться ко мне в усах!

    — Се,— кажу,— ще не вуси, а усишки, а от, як виростуть, то будуть вусища! А сам держусь за той указ, як сліпий за поводача.

    І!., як закричить та підскоче, та присне:

    — Я вас, милостивый государь мой, в двадцать четыре часа... к

    — Не гарячіться,— кажу,— кров спортите, а ось подивіться! — Та тиць йому в руки указ. Дивись, думаю, хоч повилазять...

    Прочитав, якось чудно лупа очима, губи дрижать...

    — Фо... Фома Пе... Петрович! — каже запиняючись.— Что это такое?

    Хома наставив око:

    — Височайший,— каже.

    — Без вас знаю,— каже предсідатель,— а распространяется ли право ношения усов?

    — Розпространяється,— каже.

    Товариші дивляться на мене, перелякались, думають собі: буде мені халепа! А я дивлюсь на супротивників, так їх очима й їм та вуси кручу. Предсідатель глянув на секретаря, повертілись вдвох сюди-туди та й посідали тихенько; ні один і пари з рота не пустив. Що, думаю собі, піймали облизни!

    Так отака-то чудасія була з моїми вусами.— Якби не той указ, то, може б, довелося і пропасти! Згадуючи прошле, не раз думав: правду люди кажуть, що за богом молитва, а за царем служба ніколи не пропадає. За п’ятнадцятилітню безпорочну вислужив-таки собі те, що теперечки ніяке превосходительство на світі не збриє мені вусів, от що!..

     

    ПРИМІТКИ

    [1] Отрути на рибу.

    [2] Сліпий звірок з роду кротів. Дуже злий, як розлютується, то плигає — і підскакує на аршин. (Прим. автора).

    [3] Шльонка — вовна з вівці сілезької породи.

    Інші твори автора