«Як темно стало...» Володимир Свідзінський

Читати онлайн поезію Володимира Свідзінського «Як темно стало...»

A

1 c.

    Як темно стало. Десь сонце скрилось.
    Глуха стежинка у морок кличе;
    Між сірих грабів берези білі –
    Як похоронні свічі.

    Збуджаю пущі, повні дрімоти,
    Тривожу думи конвалій.
    Дерева шепчуть: "Мандрівче, хто ти?
    Невже ти підеш ще далі?"

    1927

    Інші твори автора