Округ сонця шлях широкий
В неоміряних краях, —
Там планета лічить роки,
Оббігаючи той шлях.
Споконвіку і довіку
Ходить колом без кінця,
Шлях без міри, вік без ліку
Їй надано від Творця.
Скрізь на ній дива природи,
Скрізь усе життям кипить;
Звір тут всякої породи,
А людей і не злічить.
Той бажає світ зажерти
Задля себе одного;
Той працює й хоче вмерти
Задля народу свого.
Той життя своє складає,
Щоб науку збагатить,
Той у темряві конає
І живе, щоб їсти й пить.
І живуть, і умирають,
Рвуться все вперед іти;
Прийде час — і доблукають
До останньої мети…
У високості безмірній
Є планета ще одна,
І біжить — товариш вірний —
Округ першої вона.
Безвоздушна і безводна
Та планета і німа,
І без снігу там холодна
Обгорнула все зима.
Ні людей там, ні рослини,
Ані звірів, ні пташок,
Лиш високі гори з глини,
Та каміння, та пісок.
І нема, нема спокою
Для космічного мерця,
Вічно стежкою одною
Йде він колом без кінця.
Так-то мертвою марою
Місяць круг Землі іде
І віщує нам собою
Той кінець, що Землю жде.
Так усе колись минеться,
Все, що вдіє людський дух,
Неодмінним зістається
Лиш невпинний, вічний рух…
1888