«Сербська пісня» Степан Руданський

Читати онлайн поезію Степана Руданського «Сербська пісня»

A

1 c.

    Моя хата — чорні гори,
    А постеля — камінь голий;
    Мої браття — кому горе,
    Мої браття всі соколи.
    Де ворога завважають,
    Як блискавка, налітають.

    Моє серце веселиться,
    Як запукає рушниця,
    Як турецькую скотину
    Неживою з коня скину
    Та голову його псячу
    На колі своїм побачу.

    Квітчу гору не квітками —
    Турецькими головами;
    Квітчу плечі свої сербські
    Турецькими жупанами.
    Турки кулі виливають,
    Кулі турків побивають.

    Здоров буду — то прибуду
    І до твої, аго, хати
    І з жінкою твою буду
    Цілу нічку ночувати,
    Твій тютюн буду курити,
    А кораном борщ варити.

    Візьму, аго, коня твого,
    Тогді босий ти поскачеш;
    Візьму, аго, меча твого,
    Тогді прасницю побачиш.
    Та ще тебе, вражий діду,
    Осідлаю та й поїду.

    Тогді свого доконаю,
    Псячу голову зрубаю.
    Твоє м'ясо буде в полі,
    Голова на частоколі,
    І голову черви сточать,
    А пси псину розволочать.

    Тобі горе, сербе-брате!
    Ніхто не йде помагати.
    Тілько сам ти між горами
    Справляєшся з ворогами.
    Сербин крикне — б'є рушниця,
    Тим Сербія і держиться!

    Інші твори автора