«Над колискою» Степан Руданський

Читати онлайн поезію Степана Руданського «Над колискою»

A

1 c.

    Спи, дитя моє, ти життя моє!
    Спи, дитя моє красне!
    Поки сонечко не запалиться,
    Поки місяць не згасне!..

    А я, бідная, над колискою
    Цілу ніч не здрімаю,
    Про життя твоє нещасливеє
    Тобі пісню співаю.

    Спи, дитя моє, ти життя моє!
    Тільки щастя і долі!
    Будеш цілий вік, як той чорний віл,
    У ярмі та неволі!

    Тільки губонька залепечеться,
    Слаба ніженька стане,
    Слаба рученька перехреститься,-
    Твоє горе настане!

    Не підеш з дітьми, не побавишся
    На пуховім пісочку,
    Не прийдеш у сад, не положишся,
    Не заснеш в холодочку!..

    Не з дітьми підеш,— панську череду
    Поженеш ти на поле!..
    Не пісок м'який,— стерня острая
    Босі ноги наколе!..

    І від сонечка не сховаєшся
    За відорану скибу;
    Зав'ялить тебе в полі сонечко,
    Як ту в'ялую рибу!..

    І не раз сльоза із очей спаде
    На запалені груди,-
    І сльозу твою тільки бог їден
    З неба видіти буде!

    Станеш хлопцем ти, станеш парубком,
    Тобі все їдна доля:
    Череда пройде, найде панщина —
    Їдна й тая ж неволя.

    І що божий день осавула йде:
    Ти вставай до роботи!..
    Ти вставай, роби від неділеньки
    До самої суботи...

    І що божий день будеш досвіта
    До роботи вставати;
    Свою силоньку ні собі, ні мні,
    А панам виробляти.

    А там панові не вподобався,
    Писарині якому,-
    Ноги здибають , руки сплутають
    І звезуть до прийому.

    Станеш голий ти у "присутствії",
    Як родила тя мати...
    І зачнуть тебе пани з дохтором,
    Мов коня, оглядати...

    І забриють лоб — і до церкви враз,
    Там присягу прикажуть;
    У мундир вберуть, оружжя дадуть,
    Світ навіки зав'яжуть.

    Поженуть тебе в чужу сторону,
    І зачнуть муштрувати,
    І приказ дадуть — мову рідную
    На чужую зламати...

    Інші твори автора