«Могила» Степан Руданський

Читати онлайн поезію Степана Руданського «Могила»

A

1 c.

    В степах, де гриміла
    Козацькая сила,
    Від світу-потопу
    Лежала могила.
    Лежала могила,
    Як тая цариця,
    Що ї зашептала
    На сон чарівниця.
    І стан її пишний
    Трава покривала,
    І голову сонну
    Калина вбирала.
    І гілля калини
    Плелося косами,
    І кетяги красні
    Спадали биндами.
    Із лівого боку,
    Словами ізрита,
    Лежала край неї
    Камінная плита.
    Чи прошлого пам'ять,
    Чи того, що буде, —
    Що писано в нії,
    Не відають люди.
    Як військо, чорнобиль
    Стояв на сторожі,
    І пісні їй піли
    Пташенята божі.
    Скажіть мені, люди,
    Кому з вас не мила,
    Кому з вас не люба
    Була та могила.
    Зійдітеся ж, люди,
    Край дороги станьте…
    Стисніть своє серце —
    На могилу гляньте!..
    Могило-могило!
    Ти, пишна могило!..
    Де ділися чари,
    Краса куди сплила?..
    Коса із биндами
    Лежить край дороги,
    Покошене військо
    Доломлюють ноги.
    Пройшли тяжкі плуги
    Через твоє тіло,
    І пишнеє тіло,
    Як вуголь, зчорніло…
    І тілько лиш камінь
    Край нього біліє,
    Но вже письмо друге
    На ньому рябіє!
    І поле чорніє,
    Коріння зсихає…
    І бусел перистий
    По скибах ступає…
    Споров плуг тяженький,
    Задряпало рало,
    І в рани насіння
    Нерідне запало.
    Запало насіння,
    Коріння пускає
    І силу чужую
    Без жалю спиває…
    І в місяців кілька
    Край тої могили
    З чорнобилем разом
    Коноплі вродили!..
    Чорнобилю много!
    Подивіться, люди!
    Но бог святий знає,
    Що то за рік буде…
    Де була калина,
    Там нап'ята буда…
    Не верху могили
    Чорнобилю груда…
    І димить чорнобиль,
    Заким запалає…
    І "Вічную пам'ять"
    Божий птах співає…

    Інші твори автора