Вже не стачить старих підошов,
але й путь недалечка.
Ось, небоже, і ти підійшов
до свого Берестечка.
У городі — одні пирії,
понад городом — хмари.
Повтікали із бою свої,
а казали — татари...
При паркані — лише жалива,
при душі — порожнеча...
Може, ці сиворунні слова —
тільки шкура овеча?
Може, ікла іще не тупі,
не урвалась вервечка,
і лише бракувало тобі
для душі — Берестечка?
«Вже не стачить старих підошов...» Ігор Римарук
Читати онлайн поезію Ігоря Римарука «Вже не стачить старих підошов...»
Інші твори автора
- «А те, що живий, — серед ночі засвідчує страх...» Ігор Римарук
- «Чорна чаша наповнена вщерть...» Ігор Римарук
- «Глоссолалії» Ігор Римарук
- «Ксерокопія» Ігор Римарук
- «Нічні голоси» Ігор Римарук
- «Обнови» Ігор Римарук
- «Один» Ігор Римарук
- «Різдво» Ігор Римарук
- «Століття — в зачарованому колі...» Ігор Римарук
- «Світлина» Ігор Римарук
- «Сиві гриви зірниць...» Ігор Римарук
- «Ця стерня не коле...» Ігор Римарук
- «У небесних полях чорнокрилий тюльпан...» Ігор Римарук
- «Уривок із поеми» Ігор Римарук
- «Від'їзд» Ігор Римарук
- «Здається, так було одвіку...» Ігор Римарук
- Всі твори автора