Сиві гриви зірниць,
вузлувата дорога...
Чую клич: "Озирнись!"
Озиратись — на кого?
Лиш опока золи —
золотими степами,
що всуціль заросли
соляними стовпами.
Під копитом змина
понадземна відплата
і старі письмена,
і нові письменята.
Незатуплений гнів
підтинає коріння.
До комонних огнів
промовляє каміння.
«Сиві гриви зірниць...» Ігор Римарук
Читати онлайн поезію Ігоря Римарука «Сиві гриви зірниць...»
Інші твори автора
- «А те, що живий, — серед ночі засвідчує страх...» Ігор Римарук
- «Чорна чаша наповнена вщерть...» Ігор Римарук
- «Глоссолалії» Ігор Римарук
- «Ксерокопія» Ігор Римарук
- «Нічні голоси» Ігор Римарук
- «Обнови» Ігор Римарук
- «Один» Ігор Римарук
- «Різдво» Ігор Римарук
- «Століття — в зачарованому колі...» Ігор Римарук
- «Світлина» Ігор Римарук
- «Ця стерня не коле...» Ігор Римарук
- «У небесних полях чорнокрилий тюльпан...» Ігор Римарук
- «Уривок із поеми» Ігор Римарук
- «Від'їзд» Ігор Римарук
- «Вже не стачить старих підошов...» Ігор Римарук
- «Здається, так було одвіку...» Ігор Римарук
- Всі твори автора