* * *
Поете! Будь собі суддею,
І в ночі тьми і самоти
Спинись над власного душею,
І певний суд вчини над нею,
І осуди, і не прости.
Устануть свідки темноокі
Зо дна поблідлої душі,—
І скажеш їй: у світ широкий
Іди, не знаючи про спокій,
І, согрішивши, не гріши.
1922