«Осінній ранок» Марійка Підгірянка

По гаю походжаю,
Кружляють скрізь листки,
Килимами вкривають
Доріжки і стежки.

І мрії мої ранні
Схилились в самоті
На скатерті багряні
Й килими золоті.

І кряче чорний ворон
В осінній тишині,
І вітер непоборний
Копотить в тумані.

Відгонить мрії ранні
І рве на клапоті
Всі скатерті багряні
Й килими золоті.

Десь моя мрія плаче,
Слізок не витира;
Десь чорний ворон кряче,
Мов глумиться: кра-кра!

І думи розповиті
Скиглять у сірій млі
На чорній, неукритій,
Промокнутій землі.