День розсвітає і минає,
Мов немає
Кружевом чорним тьма кружляє,
День спиває.
Мов сова, сіра мряка сіла,
День згасила,
Пухнасті крила розпустила,
Все закрила;
Мов заслонила за горою
Все собою:
Мій край коханий, долю мою,
Любов мою.
Мій край чудовий, гори горді,
Річки сині.
І я мов човен на розводді,
на крижині;
І я мов човен, що без керми,
без весельця,
Туга доходить до дна серця,
До дна серця…
(1916)