«Як малий Федько бився з великим цапом» Степан Олійник

Читати онлайн гумореску Степана Олійника «Як малий Федько бився з великим цапом»

A

1 c.

    Хоч було Федькові страшно —
    Подолав він переляк.
    Бивсь хоробро і відважно!
    Ну, а трапилось це так:

    Порішили учні в школі,
    Роботящі вчителі
    Посадить стрункі тополі
    У Федьковому селі.

    В день весняний вулицями
    Діти саджанці несли
    І садили їх рядами,
    Щоб росли вони й росли.

    Той копав ямки глибокі,
    Той ніс воду у відрі...
    А малий... дивився збоку,
    Як старались школярі.

    ...Відтоді Федько щоднини
    На ляльковому коні
    Оглядав ті тополини:
    Прийнялись вони чи ні?

    Вартував їх: "бахкав" з пушки,
    Гнав з верхівки кошеня...
    Тато з відер, він із кружки
    Поливали їх щодня.

    Прийнялись, ростуть тополі...
    Але якось в пору жнив,
    Як батьки були на полі —
    Страх Федько мій пережив.

    Від сусідів вийшов з двору
    Здоровенний сивий цап.
    Вийшов, звівся дибки вгору
    І зубами гілку — хап!

    Захистити тополину
    Порішив Федько малий,
    Вже схопив і хворостину,
    Та злякавсь, бо цап страшний!

    Цап рогатий, бородатий,
    Зразу лобом з ніг збива,
    Волохатий і вухатий,
    Ще й окатий, як сова.

    Глянув ще Федько на нього:
    Знову листя рве з дерев!
    І рішив Федько: "Нічого,
    Хоч і страшно — цап не лев!"

    Розігнався із-за тину
    У синенькім картузі
    І, піднявши хворостину,
    Хльоснув цапа по нозі.

    Цап відскочив... туп ногами!
    Повертається кружка
    І, націлившись рогами,
    Мчить окатий на Федька.

    Та Федько наш не злякався,
    Спритно й хитро відступа.
    Скік з розгону... і сховався
    Перед цапом за стовпа.

    Цап як стукне головою,
    (Стукнув так, аж стовп гуде!),
    Потім трусить бородою
    Й до тополі знову йде.

    Ще раз битись доведеться,
    Бо скубе, нахаба, їсть...
    І хоч цапу років з десять,
    А Федькові тільки шість —

    Розбігається хлопчина
    (Воювать так воювать!),
    Скочив цапові на спину
    І за роги цапа — хвать!

    Цап крутнувсь, зіп'явся дибки
    І... тікать, задравши хвіст!
    Та сидить на ньому кріпко
    Наш Федько-"кавалерист".

    Скаче цап у двір од страху,
    До хліва вже підлетів.
    Тут Федько з одного маху
    З нього стриб — і хлів закрив.

    Довго мекав цап потому,
    Як сховався у хлівець.
    А Федько вертавсь додому —
    Переможець, молодець!

    Тут і віршеві кінець.