«Повторення історій» Віктор Неборак

Читати онлайн поезію Віктора Неборака «Повторення історій»

A

1 c.

     

    Україна – українцям?


    1
    Місто-україніст, кожен тут,
    наче улюблену зброю,
    мову плекає, як слово на Суд,
    теше слова; як за курсом валют,
    стежить за їх чистотою.

    Класи. Ввічливі учителі
    ніжно вичісують учнів.
    Мов копійки, у голівки малі
    на синьо-жовтому рідному тлі
    фрази летять повнозвучні:

    "Добре вд_брити дібра добром!" –
    "Байдики бити – не злочин!" –
    все, що не описати пером,
    навіть просяклим чорним Дніпром,
    жести вберуть без скорочень –

    наші арійські гоп-гопаки,
    наші варязькі забави,
    наше з вивертом "навпаки",
    наші найтяжчі дяки-літаки,
    наші найвищі заграви...

    А зусібіч підповзають, як ніч,
    ляхи, кацапи й німота,
    газ прокладають, розорюють Січ,
    мури мурують, п’ють могорич –
    лицарі серед болота.

    Як жити в кайф? – Щоб вареник злітав,
    звірі тринділи і срібло –
    золото звикло текло у рукав
    і щоб сусід накарачки клякав
    й вдячно марудило бидло?

    З дідьком в кишені – на Вавилон!
    Скликати свистом нечистих!
    Змієві нишком відкрити кордон –
    чи проковтне й цього разу мільйон
    братчиків норовистих?

    "Слався, атєчества наше..." – вивчай
    рєчь найкрутішого брата!
    Річ Посполита й Орда, вибачай, –
    царська солодша зарплата.

    Та у Москві вже не ті москалі,
    всі вже не ті вже усюди.
    Учнями стали учителі,
    миру навчають іуди.

    2
    Західний шлях – це тяжіння часів
    кращих, багатших, солодших.
    Мови на Заході – стіни списів,
    слово – швидке й молодше.

    Право цивільне там у крові,
    виховані громадяни
    дбають про дібра, старі і нові
    чітко виконують плани.

    Навіть поляки за кількасот
    років на декілька метрів
    до атлантичних маревних вод
    вирвались крізь рідні нетрі.

    Що не кажи, єзуїт наполіг
    гризти латину по-польськи!
    Навіть поляки мають своїх
    конрадів, пап і шимборських.

    А в межиріччі рік на "ди-ни"
    спить маячня несусвітня,
    смачно наповнює казани
    каша тисячолітня.

    3
    Хто ж цього разу кашу оту
    наче отруту глитатиме?
    Наші чорноземи – нашу мету! –
    хто причарує дукатами?

    Дайте дулібам спокій, скрутіть
    дулі в кишенях, полянам
    дайте поля, на сармати не йдіть,
    не допечіть деревлянам!

    Хоче телицю ссати теля –
    дайте ж невільнику волю!
    І галичанам – їх короля,
    й батька Махна – Гуляйполю.

    Курвити хочуть курві сини? –
    дайте їм чортову матір!
    Дайте піплам гамерицькі штани,
    цирк, стадіон і театр.
    Греко-католикам – греко-католиків!
    Автокефалам – автокефалію!
    Магометанам – нафту Аллаха!
    Лєнінцям вірним – тіло нетлінне!
    Для себе ж прошу
    крапельку глузду
    та не німецького
    а з рідним перчиком,
    з ледве вловимою
    паранормальністю
    з переміщенням
    у сховки.

    Інші твори автора