«Роксоляна» Осип Назарук — сторінка 60

Читати онлайн роман Осипа Назарука «Роксоляна»

A

    14[14] Історичні дані про Сулеймана і рід його: Сулейман В. царствував 46 літ (1520—1566). Скоро по вступлению па престол пішов війною проти Угорщини і показався відразу грізним сусідом християнського світу та дуже здібним вождом. Він здобув Білгород над Дунаєм та всі околичні замки, скрізь витинаючи впень залоги, подібно як його батько. Папа Лев Х голосив раз у раз круціяти проти нього. В рік опісля обляг Сулейман в силі 300 воєнних кораблів зі 100 000 війська остров Родос і здобув його від Лицарів св Іоанна (відомих опісля під іменем Мальтанських) по тяжкій 5-місячній облозі, признавши їм за хоробрість почесну капітуляцію (вони боронилися поки їм стало пороху). В другім поході проти Угорщини побив її короля Люд-вика II під Могачем і страшно знищив угорську армію та весь край здовж Дунаю.. В р. 1529 пішов війною проти Австрії, обступив Відень і довго бив у ту кріпость з 300 гармат. В тім поході товаришила йому його жінка Роксоляна. Золоті намети її стояли в селі Сіммсрінгу. (Тепер ХІ округ Відня). Вдоволився потому щорічним гарачом від Фердинанда в сумі 100 000 золотих дукатів. Опісля пустошив береги Італії. Армію мав поверх півміліонову і 15 000 гвардії яничарів дуже здисциплінопаних. Доходи його виносили коло 500 мілюнів аспрів річно. Силі його не було рівні в цілім тодішнім світі. Був твердого характеру, відважний, робучий, розумний і справедливий, раз даного слова все вірно додержував. Любив молитву (сам укладав побожні псальми), лови і війну. Се перший монарх нових часів, що з державної каси виплачував постійні значні платні ученим, поетам і артистам. Росту був високого, рухи мав поважні, вираз обличчя дивно лагідний, в поведению самостійний. Не підлягав нікому, опріч своєї жінки Роксоляни, "невольниці з руської країни", з котрою жив у моногамії — одинокий зі всіх султанів. Але тій одній улягав страшно. Під впливом її тонкої хитрості казав на своїх очах удусити дорослого і здібного, первородного сина свого від першої жінки, Мустафу — в переконанню, що він "заговірщик", хоч той був невинний. Цілі полки турецького війська так плакали на похороні Мустафи, аж заходилися з плачу. Убиття сина було одиноким поганим ділом найбільшого законодавця Турків-Османів. Але й воно було доконане в добрій вірі, що карає руїнника права і держави. Сулейман помер у глибокій старості, переживши всіх своїх ворогів й улюблену жінку Роксоляну, котру любив аж до її смерті. Вона осягнула свою ціль: забезпечила трон султанів свому синові Селімові II. Але ще побачила на нім палець Божий як на престоло-насліднику: він розпився (Селім Софт — п'яниця). Від нього зачалася руїна сильної держави Османів. Син Сулеймана і Роксоляни, Селім II царсівував несповна 9 літ (1566—1574) і помер з надмірного пиянсіва и уживання життя, оставивши 10 синів. По нім царствував 22 роки внук Роксоляни Мурад III (1574—1595), чоловік людський, але слабої волі, яку одідичив по батьку-алкоголіку. Бачачи се й побоюючись замішань у державі, рада улемів постановила для забезпечення кдиновласія перевести безоглядно стару, але жорстоку засаду турків: вимордувати всіх братів султана. 18 годин опирався їй у диспуті султан Мурад III, вкінці уляг зі слезами в очах і начальникові німої сторожі подав своєю рукою 9 хусток, щоб удусила ного 9 братів, що й сталося. По нім царствували дальші потомки: Магомет III (1595—1603), Ахмед І (1603—1617) і т. д. Ні оден не осягнув уже могутності Сулеймана, але сприт їх прабабки проявився ще не раз у її потомстві.

    15[15] Невольники Порти, яничари й сіпаги, солдатеска.

    16[16] "Гріш на ячмінь" з доходів державних дібр.

    17[17] Т зв. "Гріш заслони", уділюваний султанським жінкам і одаліскам.

    18[18] Слово двоякого значіння— "Гість, чужинка" і "Дуже шанована".

    19[19] Рання зоря й утрення молитва.

    20[20] T. зв. чорний камінь Авраама, після передання ужитий на фундамент наисвятішої святині мусульман серед арабської пустині.

    21[21] Християнах.

    22[22] Призначіння.

    23[23] Авретбамір — жіноча торговиця, на котрій продавали невольниць.

    24[24] Царгород, Византія, Константинополь, по-турецьки Істамбул (або Стамбул), одно з найкращих міст на землі. Турки здобули його від сварливих византійців раненько, дня 29 мая, 1453 р. за Сулейманового предка Магомета ІІ.

    25[25] Каравелі — кораблі без чердаків.

    26[26] Святий місяць посту мослемів, дев'ятий місяць в їх році.

    27[27] Ага — генерал, або високий достойник на султанськім дворі. Генерали мали титул зовнішніх агів, високі достойники сераю — внутрішніх агія. З внутрішніх агів найвищі були: Капу-Ага (майстер церемоній і завідатель двора) та Кізляр-Ага (управитель гарему султана). Перший був білий євнух, другий начальник чорних євнухів.

    28[28] Серай — комплекс султанських палат, взагалі резиденція султана.

    29[29] Висока брама, звана Царською (в напрямі Гагіі Софії); на ній застромлювано голови страчених достойників і злочинців.

    30[30] "Кімната Катів" — внутрі т. зв. Середньої Брами, біля Площі яничарів, з двома воротами. Там схоплювали везнрів і пашів, що попали в —неласку султана, в хвилі, коли перейшли перші ворота. Других уже відчинити не могли. Всередині їх замучувала на смерть німа сторожа.

    31[31] Безпосередня ксровниця гарему, яка одержувала се місце тільки після довгої служби.

    32[32] Поклик до молитви.

    33[33] Брама щастя (гарем).

    34[34] Радісна русинка.

    35[35] Учені в державних і церковних науках, котрі у мусульман були в тих часах нерозлучні (ВЗахідніиСвропіт зв Відродження, котре в дійсності було скептичне и навіть атеїстичне, розбило вже було ту лучність і доводило до крайнього зіпсуття суспільності) Улеми могли не бути священиками, але часто священики бували улемами.

    36[36] Хатун — пані.

    37[37] Учений (улем), що по скінченню 10 наук вчився ще найменше 7 літ.

    38[38] Імами — духовні, що завідували мечетами (святинями мусульман), виконували треби й читали спільні молитви. Вони мусіли мати богословську освіту і затвердження влади. Відзнаки їх в одіжі; білий турбан і білі рукави.

    39[39] Хатіби — духовні, що мали обов'язок проводити (целебрувати) богослужения у п'ятниці, читати молитви й виголошувати перед тим мови ("хутба" або "хатба"). Хатіби мали обов'язок "хутби" не тільки в п'ятниці, але і в інші свята.

    40[40] Кухня для убогих.

    41[41] Лічниця.

    42[42] Купелевий дім.

    43[43] Школи для хлопців.

    44[44] Бібліотека.

    45[45] Дім для божевільних.

    46[46] Блющ.

    47[47] Грузія.

    48[48] Се оповідання, як і дальше, взято з прегарних легенд святоафонських.

    49[49] 1147р.

    50[50] Європи.— На Афоні відпочивай Олександр Великий, найбільший завойовник старинного світу, котрий на схід сонця дійшов побідно дальше, ніж Сулейман Великий, бо аж до Індій.

    51[51] "Весільний дар для знайди з Чорного Шляху".— "Калим" був дар, який наречений складав батькам дівчини. "Калим" у монгольських народів був влас гиво ціною купна дівчини. В давніх часах виносив найменше 27 кобил або 2 кобили і 5 верблюдів. У пізніших часах заступали се дорогоцінні річі, відповідно до стану і майна нареченого, та помалу ставали не то віном, не то приданим дівчини.

    52[52] Селямлік — прийомні кімнати султана.

    53[53] Авентичне.

    54[54] Формула, якою приймається магометанську віру.

    55[55] Тими словами Коран постійно означає невольниць.

    56[56] Розділ.

    57[57] Автентичне. Та жінка Сулеймана не носила заслони і навіть давалася портретувати чужим малярам.

    58[58] Замкнені ніші в мусульманських святинях, де привагні люде складали золото і клейноди на переховання (так звані аменети). Навіть найбільші деспоти не важилися конфіскувати і их у святинях зложених дорогоцінностей.

    59[59] Нессараг — християн.

    60[60] Стара турецька вага: 400 діргем ішло тоді на одну окку, котра рівнялася теперішнім 1284 кг. Одначе, іі ваги були при ріжних предметах ріжні, хоч назви мали ті самі. 100 окка — 1 кантар. Дві останні турецькі назви уживані ще досі в галицьких місточках ремісниками, хоч в інакшім значінню.

    61[61] 12 січня.

    62[62] Дервіші — магометанські монахи. Щойно від 12 століття жили вони також у монастирях. Переважно знали вони ріжні ремесла й доводили в них до майстерства. Дивними танцями вправляли вони себе в містичну вдумчивість і заглиблення в Бозі. Мандруючі дервіші переходили всі краї ісламські як проповідники або жебраки. Вони мали й великий політичний вплив.

    63[63] 29 мая.

    64[64] Автентичне.

    65[65] Менажерія.

    66[66] 50 аспрів— 1 дукат.

    67[67] Омар Кгаіям — висококультурний перський поет, учений і філософ, реформатор східного календаря. Уродився в половині XI століття як син ремісника, ткача наметів, у місті Нішапур, в країні Хоразан, славній своєю пшеницею, шовком і виробами з вовни та копальнями туркусів і малахіту. Був • скептиком і песимістом, але згодом осягнув радісний світогляд, опертий на вірі в ласку Божу. Так званим рубайятом (коротким чотиристихом) висказував найглибші думки в гарній і милій формі, й був улюбленим поетом мусульманської аристократії духу на всім Сході. В зеніті турецької влади за Сулеймака сей поет і перська культура взагалі були високо цінені. Цікаво, що сей поет і тепер, в часі зеніту великобританської влади, також високо цінений англійською аристократією, про що свідчать нові переклади і студії над ним.

    68[68] "Царю двох частей світу і володарю двох морів, стороже двох святих міст (Мекки і Медини), пане трьох престольних городів (Константинополя, Адріянополя і Брусси) і Каіра могутнього, і Дамаска, як рай прекрасного, і величавого Галебу і Білгорода — дому святої війни і (Багдада) — дому спасения й побіди!" (Се оден з титулів султана в тих часах).

    69[69] Призначення, якого — по віруванням мусульман — не можна нічим відвернути від себе. В нашім народі є зовсім подібне повір'я про "долю", котрої "ні обійти, ні конем об'їхати не можна".

    70[70] Міграб — ніша, в якій лежить свята книга, Коран; се головний вівтар мусульманської святині.

    71[71] Мінбер — підвищення, з якого хатіб щоп'ятниці голосить право верховладства ісламу.

    72[72] Хатіб—святочний проповідник. У мусульман святочний день п'ятниця.

    73[73] Максура — емпора, в якій султан слухає богослужения.

    74[74] Меджід — місце молитви, по-еспанськи "mezquito", з чого перекручено "мошея".

    75[75] Цю святиню Роксоляни в Царгороді будував Сулейман сім літ і видав на неї сімсот тисяч дукатів. На ті часи — величезна сума. Се найбільша мошея в Царгороді, небагато менша від великанського храму святої Софії.

    76[76] Гамом — лазня.

    77[77] Бог всемогучий! Нема Бога, лиш Аллаг! А Магомет Пророк Божий! Спішіть на молитву!.. Спішіть на молитву!.. Спішіть на молитву!

    78[78] Лист султанки Роксоляни до польського короля, в котрім є згадка про ті, в наших часах дивні, а тоді модні дари (разом з іншими листами), оповіщений в оригіналі у "Kwartalniky historycznym".

    79[79] Автентичне. Так і представлений Сулейман у славній галереї воскових подоб султанів. Подоби всіх інших султанів прибрані в найдорожчі одяги і клейноди — з виїмком подоби Сулеймана В.

    80[80] Бін-Бір-Дірек ("Цистерна Тисячі й Одної Колюмн"), крита студня в Царгороді з величавим басейном, величини церкви Нотр Дам у Парижі, сегодня вже висла. Дах її на 16 рядах колюмн.

    81[81] Єні-Батан-Серай ("Запавшася Підземна Палата"). Була се також величава цистерна в Царгороді, збудована ще византійським царем Юстиніяном (на 1000 літ перед Сулейманом). Дах тої цистерни опирався на 336 мармурових колюмнах, на 6 м. високих, уставлених симетрично в 26 рядах. Поміж тими колюмнами тихо пливала лодка по басейні води об'єму близько 10км(140х70м.).

    82[82] У вересні 1529 (перша облога Відня). Діялося се в 37 літ по випертю мусульман з Гранади в Еспанії, котрі там мали гарну державу від року 1238 до р.1492.

    83[83] Тоді село, тепер XI округ Відня.

    84[84] Мудшагіди — мусульманські борці за віру, учасники святої війни Джігаду.

    85[85] Дев'ята сура Корану, вірш 41.

    86[86] Слідуючі описи взяті зі старих і нових описів очевидців тих околиць.

    87[87] Так призначено. Дослівно: так написано.

    88[88] Джебсль І арун.

    89[89] Постій біля джерела Невольників.

    90[90] Місто Пророка. Магомет уродився в Мецці, одначе в Медині знайшов притулок у найтяжчій хвилі свого життя, коли його прогнано з родинного міста. Тому в Медині знаходиться гріб його, хоч Мекка із-за Кааби — се найсвятіше місто мослемів. (Третє в них щодо святості місто — Єрусалим, званий Ель-Кудс — Святий). Правовірний мусульманин згадував Мекку й гріб Магомета немов опчим віддихом, хоч вони досить далекі від себе.

    91[91] Дому молитви.

    92[92] Авіентичне повір'я мусульман.

    93[93] Подвійну дектику.

    94[94] Дім Бога, манни Каао*. Се великий гранчак, 12 метрів довгий, 10 широкий, 15 високий. Будову цю по ісламським легендам мав побудуваїи іце праотець Авраам зі сином Ізмаїлом (від жінки Агар), родоначальником мослемів.

    95[95] Садж — рифмована проза, дуже старий спосіб висловлювання думок в Арабії та на всім Сході.

    96[96] Гікгма — прислів'я мудрості.

    97[97] Тифсір — пояснення Корану.

    98[98] Фікг — практичні релігійні приписи.

    99[99] Гадіт — вискази Пророка Магомета, передані традицією, та взагалі традиція. (В більшескладових словах наголос на останнім складі).

    100[100] Баійрам — турецький Великдень.

    101[101] Автентичне Коли султанка Роксоляна зачала в'янути в красі своїй, ворожа їй партія вишукала найкращу молоденьку дівчину й привела її до палати Сулеймана, щоб подарувати йому. Роксоляна довідалася про се і положилася на порозі палати, щоб не допустити суперниці. Коли про се повідомлено Сулеймана, він, вірний раз даному слову, заявив, що поки живе його жінка Роксоляна, не прийме жадної іншої. І додержав свого слова до кінця.

    102[102] Єрусалим, по-турецьки Мутесаріфлік, по-єврейськи Єрушалаїм, по-арабськи Ель-Кудс (Святий). Найдавніша його назва, відома з асирійських клинових надписів, Урсаліма.

    103[103] Селім, син Роксолянн, ставши султаном, дійсно подарував жидам Мур Плачу.

    104[104] A owaz to Roksolanka

    Co to trzesla calym Wschodem,

    Byle nasza Podolanka

    Z Czemerowiec rodem.

    М. Goslawski, "Podole" (II

    105[105] Мається на увазі Страсбург.— (Ред.).

    106[106] Мається на увазі Мюнхен.— (Ред.).

    107[107] Османа уважають властивим основником могутності Туреччини. Від нього й почесна назва турків — османе. Від нього й рахують ряд властивих турецьких володарів і Сулейман Великий знаний під іменем десятого султана, рахуючи від Османа.