Євгену Гуцалові
В зелених переспівах
зоряно-криляно-клично
Над вічним праполем
і небом правічним
Душа засвітилася,
повна довіри
До сизого птаха
і сивого звіра,
До тихого проліска,
що в узголів"ї
Зільного світу
з любові, з любові…
В кожній пелюстці —
по вінчику світла,
В кожному слові –
зелено-вітно,
В кожній росині —
повно осоння,
В ранішній сині —
райдужні дзвони…
Дзвони дзвіночками
бризнуть над літом,
Ще й чебрецями до ганку…
Дзвони
Над білим
над цілим над світом…
Один дзвін долею став
На світанку.