Зима. Сніги. А я – зелене зілля,
Так необачно проросло в замет...
Навіщо же це жагуче сонце гріло
І пробудило до життя мене?
Зима ж! Сніги! А я – зелене зілля...
Куди ступити? Крижаніє крок...
Є у природи теж своє похмілля –
Байдужий сніг на жар осінніх крон.
Ну що ж, хай сніг! Хай буде біло-біло,
Хай цілий світ морозом спалахне!
Було ж тепло. Зігріло, і згубило,
І воскресило до життя мене!