«Старець» Амвросій Метлинський

Читати онлайн поезію Амвросія Метлинського «Старець»

A

1 c.

    Вітрець передзимній, вогкий, холодненький
    В поблеклій діброві листом шевелив-шелестів,
    Йшов старець з торбиною, сивий, старенький,
    По листю червоному й жовтому, лист хрупотів...

    "Колись-то, як бог ще не взяв в мене батька і неньки,
    В сю пору на тік, було возим стіжки...
    Було в нас усього: і хатка, й садки зелененькі —
    Вишневі, грушові, медок і бджілки...

    Умерли — злі люди прогнали з хатини
    І старцем пустили малого мене...
    Схиляю головку старому й дитині,
    Мені й ненароком ніхто не кивне!..

    По селах тиняюся, сплю коло тину;
    Нерідні, чужії і хати, і тин!..
    Мене, може, вітер в лихую годину
    Зорве, як билину... не бовкне і дзвін!..

    А ще і для мене бог на світі радість зберіг:
    В село причвалаю в неділеньку вранці,
    Та й слухаю... бов!.. то я в церкву, мерщій на поріг!..
    То дом не чужий і для божого старця!.."

    Вітрець передзимній, вогкий, холодненький
    В діброві пожовклій листом шевелів-шелестів...
    Дзвін бовкнув... Йшов старець швиденько-швиденько,
    А далі втомився, схилився, присів та й зомлів.

    Інші твори автора