«В ліфті» Андрій Малишко

Читати онлайн поезію Андрія Малишка «В ліфті»

A

1 c.

    Ліфт піднімає нас догори
    В ранки, і в півдні, і в вечори.

    В ліфті не світло, але й не тьмянко,
    Йдеш у гостиницю — в ліфт потрап.
    Стріне привітно стара негритянка.
    В неї робота все давн і ап *.

    Має старенька це мало діла
    З ранку до ночі і знов до зорі,
    Вже й на роботі тій посивіла,
    Все вона знизу, а інші вгорі.

    Наче по ліфту життя проходить,
    Руки стомились, в мозолях старі,
    Інший хтось п'є, і живе, й верховодить,
    Все вона знизу, а інші вгорі.

    В ліфтовій клітці свої звичаї,
    Містер до них із дитинства привик:
    Біла ліфтерша — він шляпу знімає,
    Чорна ліфтерша — стоїть, як бик,

    Шляпу ще глибше натягне на вуха,
    Топчеться важко, немов на огні,
    Наче його допікає задуха.
    З ними у ліфті їхать мені.

    Їх до десятка зайшло в кабіну,
    Морди, як ростбіф, з-під сірих шляп,
    Чорна ліфтерша веде машину
    Вгору і вгору, все ап та ап.

    Всі одвернулись од чорної — білі,
    Топчуться важко бики здичавілі,
    Не шахтарі, їм тут їхать не мода,
    Не трударі, — все банкірська порода.

    Ти вже привикла, що погляд як жала,
    От якби в мене в вітчизні жила,-
    Жито б ростила, пшениченьку б жала,
    Пісню із поля вела б до села.

    Так, мене доброму вчила мати
    Хлопчиком, певне, в юнацькій порі,
    Перед старішими шапку знімати,
    Щиро вклонятись, де є матері,

    Поцілувати натруджену руку,
    Білу чи чорну, немає біди,
    За материнську несказанну муку,
    За материнські великі труди.

    Тільки б, можливо, як виняток в світі,
    Не поклонився б я матері тій,
    Що породила цих лютих і ситих,
    Сірих — під шляпами — в злобі своїй!

    В ліфті не світло, але й не тьмянко,
    Я капелюха здіймаю один,
    Низько, вклоняюсь тобі, негритянко,
    Так, як вклоняється матері син.

    За мозолі твої, чесні і чисті,
    І за усмішку болючу, як звих,
    І за синів —чотирьох комуністів,
    За полінчованих і за живих.

    Як їй сльоза заблищала з журбою!
    Зашепотіли, міняючи тон,
    Гангстери-містери поміж собою:
    — Совєт Юніон?*
    — Совєт Юніон!

    Ліфт вже донизу пішов у ту пору,
    А негритянці здалося за мить:
    Тільки угору, і вгору, і вгору
    В щасті своєму вона летить.

    ____________________________

    *Давн— донизу, ап— вгору (англ.),

    *Совєт Юніон — Радянський Союз (англ.).

    Інші твори автора