«Жнива» Наталя Лівицька-Холодна

Читати онлайн вірш Наталі Лівицької-Холодної «Жнива»

A- A+ A A1 A2 A3

Сивий попіл притрусив принаду,
золотий волосся мого спліт,
і весни мені ти не пригадуй,
не бентеж спокою зрілих літ.

Буде осінь гарна й плодовита,
овочів не вбили громи з хмар,
і душа, як стиглий колос жита,
зберегла для житниць свій тягар.

Хай же прийдуть ті неждані й пізні,
ті жнива, сподівані такі!
І впадуть покоси, зрізані
вимахом Господньої руки.

1948