Вірш для сміливих.
Якщо ти боягуз — не читай!
Облиште розмови!
Скоріше облиште!
Нас можуть почути.
Тихіше!..Тихіше...
Нехай на хвилину,
лише на хвилину,
хоча б — на хвилину
ніхто з вас не дише.
Я зараз відкрию вам —
тільки ж дивіться,
нікому-нікому! —
страшну таємницю...
У темному, темному,
темному лісі,
де хмари у небі —
неначе крижини,
де трави —залізні,
де квіти —залізні,
є темна-претемна
старезна хатина.
А в хаті отій,
у кутку найтемнішім,
куди не дістане
ранкове проміння,
де навіть бояться
селитися миші,
є скриня чавунна,
уся в павутинні.
Під нею в підлозі
є дірка велика,
така превелика,
що страшно й сказать!..
А в дірці...А в дірці...
В тій дірці —ой, лихо! —
така темнота —навіть
дна не видать...
А в тій темноті,
наче жаба, холодній,
у тій темнотищі
на чорному дні
лежить таємниця,
страшна таємниця...
Та що це таке —
невідомо мені,
бо дірки —немає,
та й хати немає,
і лісу немає —
я вигадав все!
А хто з вас не вірить,
нехай перевірить:
хай вигада сам
щось таке...От і все!