«Ранок» Анатолій Костецький

Читати онлайн вірш Анатолія Костецького «Ранок»

A

1 c.

    Сміється поле, річка, ліс,
    сміються гілочки беріз,
    птахи сміються і луги,
    сміються квіти навкруги.

    Ставок, що цілу ніч мовчав,—
    і той сміятися почав:
    лататтям легко лопотить
    і каченяток веселить.

    Я миттю скочив до вікна
    поглянуть, що за дивина.
    Аж бачу у віконце —
    надворі сходить сонце!

    Інші твори автора