Ур-рр-ра! Нема нікого вдома!
Тепер, що хочеш —те й роби!
Не заважаєш ти нікому,
ніхто не заважа тобі.
"Ввімкну спочатку телевізор,—
подумав я,—та буду зблизька
дивитися, і як захочу —
дивитись буду хоч до ночі!"
Ввімкнув.
Та вже за три хвилини
екран поплив
перед очима...
Тоді до ванної сходив
і напустив туди води,
щоб капця мами запускати.
Та передумав. Нецікаво...
Я клав на стіл обидва лікті.
Я в кухні на підлогу влігся.
На дверях покатався навіть!
Та все покинув. Нецікаво...
Все можна! Годі й говорить...
Захочу —буду гризти лід,
захочу —занявчу, мов кіт,
на нашому балконі.
Адже в кіно пішли батьки,
свободи — як ніколи!
Я навіть можу в шафі тата
яку завгодно книгу взяти
і з нею в татовому кріслі
сидіти, підібгавши ноги
Але мені, немов навмисне,
чомусь не хочеться нічого.
Хоч сядь — і плач.
діла такі...
Скоріш би вже
прийшли батьки!