Коли б заманулось раптово жирафу
пошити краватку, то, певне, кравці
повинні б були залізати на шафу,
тримаючи метр у руці —обмірять жирафу.
Була б та краватка, як десять краваток,
а може,—: як двадцять, а може,— як сто.
І, певне, носити краватку жирафа
крім нього не зміг би ніхто.
А з краму, що йшов би йому на краватку,
я зміг би пошити для себе піджак,
та, може б, іще й на підкладку
лишилось би краму. Отак!
Тож слава жирафам! Спасибі жирафам
за те, що не носять краваток вони,
бо краму б тоді на піджак — не дістати!
Носив би я тільки штани...