«Гра» Анатолій Костецький

Читати онлайн вірш Анатолія Костецького «Гра»

A

1 c.

    Я уявив, що я — не я,
    а справжній кран підйомний:
    схотів — і запросто підняв
    вантаж багатотонний.

    Та тільки я підняти встиг
    будинок у повітря,
    як раптом — вийшов мій сусід
    з будинку на подвір'я.

    Ха! Теж мені, "підйомний кран"! —
    сказав сусід кирпатий.—
    Та ти, напевне, й кілограм
    не здужаєш підняти...

    Тоді я взяв — і уявив,
    що я — швидка машина,
    яка чимало вантажів
    у кузові возила.

    І тільки я двигун завів,
    щоб їхать на будову,
    аж раптом чую —поруч він,
    кепкує з мене знову.

    Ха-ха! —регоче мій сусід.—
    Такого ще не бачив світ,
    щоб на ногах машина
    гасала, мов людина!..

    Він довго ще сміявся б так,
    та я не чув нічого:
    я уявив, що я — літак,
    і — полетів од нього!

    Інші твори автора