Дівчина вийшла з неї —
де ж дзвіничка поділася?
А на віях дівочих зелена сльозина.
Шовкова сорока одним
оком — у ніч, а другим — у день
задивилась: рябіє.
Хоч сумуй — не сумуй:
все тече, і трави —
як плач землі.
Дочасно твої зірвалися сльози —
посипались по садах
сливи зелені.