Пірат — це вівчарка,
Розумна й завзята...
Три роки ростив
і глядів я Пірата.
Ростив не для себе —
Ростив для держави:
Сьогодні Пірат
Від'їздить до застави...
В далеку дорогу,
У путь невідому
Пірата свого
Виряджав я із дому.
Майна у собаки
Було небагато:
Медалі й намордник —
Всі речі Пірата...
Весь час на вокзалі
Скавчав він в тривозі:
Лякали собаку
Гудки тепловозів.
Були в нього очі
Такі сумовиті,
Немов промовляли:
"Де ж дружба на світі?
Куди ти мене віддаєш?
Це ж — нечесно!"
Пірате, тварино
моя безсловесна!
Чекає тебе
прикордонна застава!
Життя твоє буде
цікаве-цікаве:
Ти будеш з бійцями
в дозорі стояти.
Ти зловиш колись
диверсанта, Пірате!
Прощаймося ж, друже!..
На довгу розлуку
Давай мені лапу,
А я тобі — руку!..
Поїхав Пірат
Із бійцем у вагоні...
Я довго стояв
В самоті на пероні.
А потім в мовчанні
Вернувся до хати...
Зустрів мене вдома
Мій котик вусатий;
Мій щиглик у клітці
Піснями залився...
Присів я до столу,
Присів — зажурився:
Я бачу і досі
Піратові очі.
З котом я не граю
і птаха не хочу:
Нема мені втіхи
ні з тим, ані з другим...
Я знаю тепер,
як прощатися з другом!