«Підпасок» Лідія Компанієць

Читати онлайн вірш Лідії Компанієць «Підпасок»

A

1 c.

    У Климка — сорочка біла,
    Батіжок через плече.
    Сонце землю так нагріло,—
    Навіть п'ятам гаряче!

    В холодочку під кущами
    Клим поснідав нашвидку.
    Із дідами-пастухами
    Він корів пасе в лужку.

    Віє вітер із діброви,
    Спіють дині й кавуни...
    Неквапливо йдуть корови —
    Вже напаслися вони.

    Знає хлопчик їхні звички,
    Вивчив навіть їхнє "му-у":
    Му-у! — водички, Му-у! — травички,
    Му-у! — не доять нас чому-у?

    Пастушатко діловито
    Хвиська довгим батогом.
    Забреде Красуня в жито —
    Перейме її бігом;

    Голубаню, Чарівницю
    Із баштану заверне:
    Замахнеться для годиться,
    А не вдарить, не кляне.

    Не відійде й на хвилину
    Пастуша від череди.
    Нам росте хороша зміна! —
    Посміхаються діди...

    Близько серпень... В лісі й полі
    Скоро стишаться пташки.
    Незабаром в милій школі
    Хлопчик сяде за книжки.

    Дев'ять літ йому минає,
    Перейшов він в третій клас.
    В річку сонечко сідає,
    Літній день згасає...Згас...

    Інші твори автора